Нет, просто в играх ты был заинтересован в понимани происходящего, а в школе - нет
Результаты поиска по запросу "как запомнить прочитанный текст"
История про Мастера Хуёв
Дорогой дневник. У меня всё хорошо. Ну, относительно.Сегодня опять был насыщенный, но однообразный день. Когда я проснулся, мать опять кричала, что я ёбнулся со своим онэми. Грозилась забрать мою Хацуне Мику и Лену, сказала, что я никто, звать меня никак, что я ничего не добьюсь. Это напомнило мне о том, что её год как уже нет, а я живу совсем один. Позавтракал как обычно, говяжьим дошиком. Заварил так, что аж обои отклеиваются. Сосед сверху даже сказал про себя "ух бля". В панельном доме все всё обо всех, но ни о чём конкретно. Рано утром, ещё не рассвело, а я под дождём иду в свою шарагу. Промочил ботинок так, как ни одна тянка от меня не потечёт. Дорога потеряла ещё немного асфальтного тоннажа. Её увозят будто. Как когда я в Европе жил, тоже пласты срезали, что чернозём на Украине. Кстати об этом, слышал лидер Северной Кореи реально хороший человек, идёт в сторону свобод и благ для своего народа в стране оранжевых тонов коммунизма. Разве что некоторые всё-же ровнее, но не суть.
В шараге как обычно. Препод по химии люто описывал свойства элементов, широко размахивая руками. "Это", говорит, "наикрутейший металл! Всем металлам металл! 4600 градусов, мать его, цельсия!" Кто-то на вал наматывается, кто-то паяльником жжёт руки. Дебилы, блять. Но я не такой как все, я умный и хороший. Но девушкам нужны козлы гоповатые, не понимают меня совсем. Одна отрада в компашке, за которой я слежу в сторонке. У них высокоинтеллектуальные мемы про говно, дрочку, трапов и моё любимое анимэ. Жаль я так и не смог с ними заговорить. Ещё поносили пикабу и нашу власть, про игоры немного, про комиксы, все новости в мире сразу. Один обещал скинуть другим секретные что-то там. Только, говорит, работает у нас только с ви пи эн. Надо посмотреть, что это такое. Какой-то чувак с фонариком и в мотоциклетной маске для ралли пририсовывал картинкам усы и сиськи. Другой, длинноволосый, рассказывал всё о какой-то дремучей фентези. Красиво, но слишком долго. В туалете мне предложили 20 баксов за своё мастерство, я и согласился. Однако пока я приходил в себя, он сбежал. Но я запомнил его имя, странное такое, Оглаф. Ещё и про паука-сосаря что-то бубнил, и про слитый сюжет. Короче, даже фотки первой, второй, третьей и так далее красавиц универа не впечатлили. Я слышал есть ещё отдельные клубы по всякой тематике, от любителей конного спорта до фанатов вселенной пафоса. Местный коммунист, либерал и Навальнист опять сцепились вне своего клуба, за что их сверху облили водой, не очень чистой. Потом пришёл большой дядя и больше этих троих никто не видел. Хотя, кажется они просто напялили усы и очки, будто это и не они вовсе. Скрываются, видимо. Ах да, говорят, сегодня будет даноновая сходка, где все будут равны. Но думаю опять выделяться двое своей токсично-розовой краской.
На обратном пути встретил очень много кошек. Их милота неплохо скрашивала мрачные картины ушедшего СССР нашего малого городка. Бабки у подъезда спорили о том, наркоман всё-таки я или проститутка. Сосед опять сверлил под "От винта". Я примерил новую позовую ночнушку с кружевами, но укололся о кактус. Молодожёны сверху заварили чай. Я принял таблетки от депрессии, деменции, аллергии, сердца, туберкулёза, грибка, гриппа, неврастении, тремора, давления и много чего ещё. Увы, но мои молодые годы приключений как в "Невероятная жизнь Уолтера Митти" уже прошли. Но все эти самые разнообразные приключения для меня как родные.
Ах да, дорогой дневник, у меня всё-же есть особенная новость! Я нашёл новый сайт, называется ДжойРеактор! И знаешь, дорогой дневник, он идеально мне подходит! Что не гляну, ну всё обо мне! А если и не обо мне, то такое знакомое. И всё это вместе так весёло, так живо! Нет, скорее не живо, а...
Жизненно!
Чернигов. Рашистские орки расстреляли людей, стоявших в очереди за хлебом. Погибло как минимум десять человек
Когда решил загенерить драматичного и серьёзного члена Культа Экстаза:
![Ну вот как так? Почему все нимфы так и липнут к
энтам?
Друид,
1,ты ведь вроде понимаешь язык энтов, может они чего рассказывали? Секрет какой или типа того?
Г *
\]
\г
Хм, ну энты любят выражаться неоднозначно порой их даже ^ мне понять тяжело.
\л
Например, про нимф я слышал, что они любят](https://img2.joyreactor.cc/pics/post/full/Комиксы-Болото-троглодитов-Heroes-of-Might-and-Magic-5-6599667.jpeg "Смешные комиксы,веб-комиксы с юмором и их переводы,Болото троглодитов,Heroes of Might and Magic 5,Heroes of Might and Magic,Игры")
Технически нет, нет эротики или акцентов.
-А этот сучек? Он всегда там был.
-А этот сучек? Он всегда там был.
Отличный комментарий!
"А вчерась мне была выволочка. Хозяин выволок меня за волосья на двор и отчесал шпандырем за то, что я качал ихнего ребятенка в люльке и по нечаянности заснул. А на неделе хозяйка велела мне почистить селедку, а я начал с хвоста, а она взяла селедку и ейной мордой начала меня в харю тыкать. Подмастерья надо мной насмехаются, посылают в кабак за водкой и велят красть у хозяев огурцы, а хозяин бьет чем попадя. А еды нету никакой. Утром дают хлеба, в обед каши и к вечеру тоже хлеба, а чтоб чаю или щей, то хозяева сами трескают. А спать мне велят в сенях, а когда ребятенок ихний плачет, я вовсе не сплю, а качаю люльку. Милый дедушка, сделай божецкую милость, возьми меня отсюда домой, на деревню, нету никакой моей возможности... Кланяюсь тебе в ножки и буду вечно бога молить, увези меня отсюда, а то помру..."
Привет реактор. Решился, все же, написать о том,как проходила моя срочка в российской армии. Пишу все по памяти, так чтовышло сумбурно, если надо где-то рассказать конкретнее, пишите. Длиннопост и хуево написанный текст, васпредупредили.
Начну с небольшой информации о себе на моментпопадания в армию: 23 года, законченное высшее, лишний вес (78 при росте 178),плохая физическая форма из-за постоянного хиккования дома и довольно слабыенавыки коммуникации.
Забрали меня летом, 5 июля. Прибыл враспределитель и остался там на 6 дней.
Первый день был ознакомительным, нас поверхностнообыскали бывшие здесь в командировке срочники, поводили по части, провелифинальные медицинские исследования и отправили к остальным. Все время до отбояпроводили в так называемом "зимнике", представлявшем собой закрытоепомещение для зимнего призыва: много лавочек, несколько розеток для кнопочныхтелефонов и телевизор. Поэтому чтобы не обливаться потом, большая частьсидела в курилках или прямо на асфальте в тени.
По странным правилам, в твой первый день тебенельзя было обедать в столовой. Чепок был довольно неплохим, хоть все и было позавышенным ценам: выпечка, лапша, пюре, вода.
Распределитель явно не былпредназначен для огромного количества человек, так что условия жизни в нем былидовольно хуевыми. Еда была отвратительной, так что те, у кого были деньги,питались только в чепке, вода только своя, набирать ее было негде. Душа небыло, хоть как-то умыться можно было только в раковинах, на что давали минуты3. Если повезло, спал в казарме, в кубриках на восемь кроватей, если нет – вбольшом актовом зале.
Как мне объяснили, усрочников есть три права на отказ, т.е. если ты не хочешь служить в той части,куда тебя забирают, можешь написать отказ в письменной форме и остаться ждатьдальше. Также некоторые части проводят собеседования и уже они могут отказатьсяот срочника, что и произошло со мной.
Спустя 3 дня, мою фамилиюнаконец назвали и вместе с остальными повели в отдельное помещение, где мынаписали и рассказали немного о себе. Как я позже узнал, нас хотели забрать вШтыменко, где проходят обучение служба ЗГТ (защита гос. тайны). Немногоподавили морально, и в конце концов забраковали меня, за нежелание служить, идвух парней, у которых были родственники в Казахстане.
На следующий день моюфамилию вновь назвали. Собеседование было на этот раз коротким, также немного осебе и, в общем-то, всё. Как, в общем-то, и всем, нам ссали в уши об охуенныхусловиях жизни, дохуище свободного времени и всем таком.
Должны были забрать в тотже день, но приехавший нас забирать капитан съебался, и мы как идиоты простостояли и ждали его до отбоя. На следующий день ситуация повторилась, капитанприехал, забрал паспорта, клятвенно заверил что вот-вот и вновь съебался.Вместе с нами забирали в белгородский ВДВ и им открыто говорили, что боевыевылеты в Украину у них будут и никуда им уже не отвертеться, а попробуютсбежать – им пизда.
Я же попал в 183-й учебныйцентр в РнД, где провел 3 с половиной месяца.
Условия проживания былитерпимыми, учитывая, что нас было 140 человек. Нормальные кровати, новыеодеяла, матрасы и подушки. Питание же было отвратительным, даже каша на завтрак,казалось, протухла и была кислой. Но мне повезло, так как до дома мне часа 4езды, а в РнД живет тетя, так что мне удавалось нормально поесть на выходных.
Первые две недели былисплошным дрочевом строевой, чтобы на присяге все было идеально. Через месяцначались занятия, где нас учили работать с телеграфами, но из-за того, что намсократили время обучения в половину, нас ничему, считай, и не учили. В августекомандиру нашего батальона, ебанутому мужику за 40 в звании майора, которыйрвался воевать в СВО, но его не пускали, пришла в голову охуенная идея – ОВП! ОбщеВойсковая Подготовка, где мы познавали азы передвижения в тройках, маскировки,правильного и быстрого надевания РХБЗ. Дрочь та еще и я там буквально помиралвременами.
Из нарядов были дневальный,дежурный и КПП, причем на КПП ходили только определенные люди и все.
Были увольнительные, хотькаждую неделю на день или на сутки, т.е. в субботу с 9 до 18 или в субботу с 9до 18, возвращаешься в часть и в воскресенье также с 9 до 18, но собязательными покупками на нужды роты. Естественно, можно было заплатить и неприходить в часть на ночь. Телефоны выдавали в субботу вечером и забирали в воскресеньевечером. Если хочешь сенсорный – плати старшине и когда он заступает ответственным,можешь сидеть в нем в открытую.
Скажу еще, что нам все времяговорили НЕ подписывать контракт, как бы на нас не давили. Но нашлось двачеловека которые, несмотря на это – согласились. Один подписал контракт именнос учебкой, чтобы получить квартиру и служить именно в учебке, а второй захотелна СВО, но спустя две недели капания на мозги – отказался от этой затеи.
После обучения, началосьнаше дальнейшее распределение по частям. Меня кинуло с начала в Ногинск, где япробыл дней пять.
Часть в Ногинске, считай,мертвая, 70 человек срочников, 70 контрактников. Но это была единственнаячасть, в которой кормили просто охуенно, как дома.
Нарядов у местных было больше, больше дрочкистроевой, причем и от дедов, и от контрактников и постоянные рабочки, в видеподметания листьев и сжигания мусора. Рассказывать больше особо не о чем. Носкажу, что атмосфера там давящая и я испытал облегчение, когда сообщили, чтоменя и еще двоих с учебки переводят в другую часть.
Проебав сутки в Москве, гдемы неплохо провели время с рядовым контрактником, который приехал нас забирать,я попал в последний пункт своей дислокации – город Иваново, аэродром Северный,батальон связи.
По условиям было получше вплане людей, всего 23 человека в батальоне, так что не было бесконечныхочередей в туалет или душ. Но казарма буквально разваливалась, огромный кусокстены с внешней стороны пошел трещинами и его просто зафиксировали гигантскойстальной балкой, вкрученной в стену. Но в остальном нормально, хотя под конец яначал просыпаться от болей в спине из-за кровати.
В наряды ежедневнозаступало 4 человека, на дежурстве было еще 4, но народу на осень хватало. Снаступлением зимы, мы узнали, что осенний призыв перенесли на ноябрь, так чтоначался месяц пиздеца, так как большая часть срочников уже дембельнулись. Посленаряда я иногда спал всего 3-4 часа, потом меня будили и отправляли чистить фонари.
Снег в Иваново шел часто,так что чистить приходилось чуть ли не через день. Всего на аэродроме было 140-150фонарей, которые нам нужно было вычистить до вечера. В 9 утра выходили, в 17заканчивали. Те, кто был в наряде, можно сказать отдыхали, так как даже дневальныйу нас не стоял по стойке смирно весь день, можно было походить или облокотитьсяна что-нибудь.
В конце декабря нам далилюдей. И, признаюсь, с этого момента во мне проснулся фашист, потому что далинам четверо ингушей и это были самые отвратительные люди, которых я видел.Ленивые, нихуя не делающие куски говна, оправдывающие любое свое действиерелигией. И они настолько понравились старшине, что самого жирного и ублюдскогоон назначил старшим, что означало, что его слово равно слову старшины.
Но, слава богам, спустямесяц их турнули из части офицеры, которых доебало их поведение.
После нам дали еще людей ивместе с ними нас стало 17. Что было получше, но работать все равно некому,ведь 4 человека в наряде, 4 на дежурстве и еще 4 заняты на объектах. Что давалонам всего 5 свободных и этого было мало.
Рассказывать за периодзима-весна особо и нечего, наряд-рабочка, вот и дни пролетели.
Затем начался пригожинскийпутч, все сели на очко, но уже на следующий день все стало как прежде. Крометого, что вагнеровцы сбили Ил-22, базировавшийся на нашем аэродроме и все, ктонаходился на борту были из нашей части. Начались проверки, подготовки кпохоронам и приведение части в порядок.
Должен был прилететь Шойгу,но его так и не дождались. В день похорон часть была наводнена большимизвездами. Вплоть до генерала-полковника и командующего ВТА. Вагнеровцыизвинились и сказали, что заплатят по 5 миллионов семьям погибших.
Дома мне сказали, что научет я буду вставать где-то год, потому что они еще не перешли на электроннуюдокументацию.
На этом, наверное, и все.Больше ничего не происходило, и я больше не могу ничего вспомнить. Еще разизвиняюсь за такой сумбурный текст. Если у есть вопросы – задавайте.
акт 3, початок http://ua.reactor.cc/post/4615313
7:15, 29.11.2020
Світанок був примерзенним, на вулиці, сиро, холодно, через пару днів настане зима... ворони
голосно каркали відчуваючи поблизу смерть...
А в кімнаті таверни - тепло, зручно, мерехтливі свічки ховали пилюку, бруд і природній сморід
великого, здорового чоловіка... трохи ладану, пару молитовників, охапка пахучого свіжого сіну,
горщик з пісною кашею, кухоль нерозбавленного когору і кімнатка вже набувала приемного, затишного вигляду... вже можна було запрошувати місцеву селянку щоб разом там почитати молитви, вивчити діяння святих...
2:18,30
Гриби майже закінчилися, ресідіум що е в продажі - жахливої якості і надзвичайно дорогий. Потрібно зв'язатися на днях с демоном щоб Григорій хоча б через дві неділі(коли отримає золото з церкви) зміг купити два з половиною грамма грибів. Також йому необхідно зібрати військо і почати з вербування найманців для бойової групи.
22:46,3.12.
Вдалося, нарешті, дістатися до Судрава - гірського села з 600 мешканцями.
Місцеві жителі, це міцні, працьовиті люди що віддавали перевагу, щоб їх залишили в спокої.
Через це вітали Григорія явно холодніше, ніж в Равенсбурзі, але мешканці не відмовилися від
можливості щось вигідно виторгувати за припаси... селяни рекомендували не ходити в гори, вони чули, що міст у «Танцюючий орка» був зруйнований. Хоча вони відзначають - досвідчені шукачі пригод зможуть перетнути річку...
З Судрава в Томрав дорога йшла серпантином через гори, періодично небезпечно спускаючись по каньйонах і відкриваючи захоплюючий вид на озеро Танучого льоду і Земляний ліс внизу.
16:06,4
Почалася буря. Суворий вітер, дощ і брудні дороги зробили подорож Гріші складніше, але також прибрали з його шляху диких звірів і майже всіх інших мандрівників. Звуки бурі зловісно грохотали, хоча іноді заглушалися ревом річки. Коли дорога досягла вершини наступного хребта, Григорій зміг розгледіти джерело звуку - у маленькій долині внизу, крізь зарості ялинок, неслась брудна і бурхлива річка. Моста не було, хоча його рештки до сих пір трималися за круті береги. Крізь дерева було видно кам'яну вежу і кілька солом'яних дахів. З труби найбільшої будівлі йшов дим. Проте, все це знаходиться на іншій стороні річки.
Жрець знайшов місце де вода не доходила, в глибину, до грудей середньої людини. Активував всіх трьох своїх мерців, і ті перенесли його з речами...
Але коли Григорій с зомбі пробиралися до будівель, з кущів напала п'ятірка здоровенних(як для типових представників своєї раси), товстих, добре озброєних гобліноїдів... лисі, зелені істоти з загостреними кінчиками вух, були захищені щитами і хутряним обладунком...
Підбігши блищи гобліни почали кидати короткі списи ... Гріша наказав скелету хапати лук і той вистрілив потрапивши одному з нападників в коліно, цього-ж жрець вдарив силою молитви священного вогню... Два зомбі вибігли вперед розмахуючи кулачками. П'ятірка гобліноїдів вихопила моргенштерни та почала лупцювати зомбі...
Григорій застосував молитву пекельних мук - одного монстра паралізовало... мертвяки догризли (незважаючи на удари) гобліна і напали на паралізованого... трійця що залишилася спочатку здається розгубилася, але сконцентрувалась і добряче відгамселила одного із зомбі, так що той вже не рухався...
За цей час їм за спину зайшов Григорій і раптово атакував. Скелет рівномірно, як заведений, стріляв з короткого лука.
Гобліноїди зосередились на Гриці і добряче натовкли боки жрецю, та той, прочитавши молитву лікувального молебна, майже повністю відновив собі сили... мерці добили третього гобліна й напали на іншого... Григорій проломив череп ще одному. Останній намагався втекти, та під дією магії паралізації далеко не побігаєш...
Трупи гоблінів жрець наказав з'їсти своїм мерцям (зомбаки їли м'ясо, а скелет збирав кістки), це підвищило в їх тілі кількість Сили що дозволила їм стати на рівень краще, зомбі отримали перший рівень варварів, а скелет перший рівень злодія...
20:43,5
«Танцюючий орк» - це простий готель, що складався з великої кам'яної вежі і прибудованої до неї стайні. Поруч з нею була ферма і квадратна вартова башта, в якій постійно жило троє солдатів. Усе це було оточене дерев'яним палісадом заввишки метри три. Тут і посилився наш "герой".
Григорій зумів заробити пакетик грибів: Зустрів двох бродячих бардів з півкілограма золота, одна з них вже декілька днів страждала від грибної ломки і благала про хоча-б одну дозу, її чоловік теж різко забажав ... вони дуже зраділи взнавши що е можливість і запропонували все золото ...
Гріша провів ритуал Виклику і виміняв у демона, за бардівське золота, три пакетика(по три грами в кожному) грибочків непоганої якості... Накурившись грибів Гриць в екстазі зайнявся сталкінгом в сновидіннях бігаючи по Чорній Астральній Зоні... коли його попустило він мусив усвідомити - ці грибі були раза в три гірші(за ті шо він вживав останній раз), але вже були запліднені й містили
спори... жрець довго думав як ефективно проростити грибницю - при успіху можна було мати непогані
урожаї... частину спор він подумував за сотню золотих продати бардам(перед тим як віддати їхні два
пакетики - спори Гріша вибрав собі)...
Гриць надіслав магічне повідомлення одному знайомому духу що страждав від алкоголізму й наркоманії.
Невздовзі той з'явився... Розплатившись з духом двома дозами грибів - змусив того ідентифікувати й
оглянути дивний магічний предмет якого клирік знайшов в одному із прихованих біля дороги алтар
місцевих святих. Дух казав що це був древній предмет запису звуків... Григорій відправив шукати
місця де можна буде дістати гриби і ресидіум. Незабаром дух запропонував за пів-кілограма золота
- грам рисідіума і хотів двісті грам золота за 1 грам дуже хороших(за його словами) грибів.
0:36,6
Після грибів Григорій був дуже збуджений і тому зайшов в таверну щоб трохи заспокоїтись парочкою
кухлів гарячого, нерозбавленого вина з спеціями... там він познайомився з одним із трьох місцевих
стражників - сержантом Сергором, той був на нічній зміні, та був чимось засмучений і тупо
нажирався дешевим елем... Григорій вмовив, за десять монет, супроводити його до монастиря...
Також познайомились з великаншою, два з половиною метровою жіночкою, Маарікою Друїдом. Вона також прямувала до монастиря Жовтої Троянди. Разом вони чекали коли вщухне буря...
12:24
Храру, могутній ведмежатник(дуже великий і товстий гоблін) цих земель зв'язався з якимись
культистами, він встановив контроль над племенем, викрав і взяв в заручники кількох жителів
Томрава. Тепер мешканці Томрава (ті, хто розуміють ситуацію, що склалася) були змушені підкорятися наказам культу. На щастя, в більшості випадків все, що потрібно робити - просто спостерігати за дорогою і затримувати мандрівників, що прямують до монастиря.
Це Григорій узнав магічно перевівши записи з паперів з'їдених гоблинів. Показавши це великанші
вони разом надавили на стражника і той зізнався - в заручниках тримали сім'ю сержанта Сергора. Та
брат і дружина брата ніколи-б йому не пробачили, якщо Сергор дозволить маніпулювати собою і зробить щось безчесне. Тому він якраз шукав можливості зробити хоч щось з мінімальним ризиком для заручників, і Гриць з Маарікою - були його шансом. При розмовах з ними він був дуже обережним, тому що вважав - поруч знаходилися гобліни, які спостерігають за дорогою й таверною і він боявся великого числа шпигунів серед людей з «Танцюючий орка». Він намагався говорити не привертаючи до себе уваги, і передав жрецю таємну записку, щоб переконати їх прийти на зустріч за стайнею цієї ночі.
Гріша виміняв за три Благословення у селян мішок картоплі. І зараз, розвівши вогнища, варив, пік
і жарив. Частину плодів жрець віддав в жертву Божественній Матері...
Коли стемніло Гриць зустрівся з Маарікою і пішли чекати стражника за стайню строячи з себе
закохану парочку ... незабаром з'явився стражник.
Опинившись наодинці з жрецем і веліканшою він розповів про свою проблему і попросив їх допомогти.
Йому не було що запропонувати в якості нагороди, але він був упевнений, що у культистів знайдуться
скарби і інформація, і що мер Томрава ймовірно запропонує нагороду після всього цього. Він розповів
що гобліни тримають заручників в недавно покинутій шахті Деру, в дюжині миль на захід від Томрава.
Він знав, що гобліни з племені Тіньового Кігтя раніше були союзниками, а також чув розмови
медвежатників про те, що не всі гобліни задоволені новим положенням. За чутками, колишній вождь
Саштек все ще живий, і Храр наглядає за ним. Ходили чутки що старий вождь відмовився говорити, де захований скарб племені, але може і по якісь іншій причині.
Сергор був біля цієї шахти усього два рази. Він пам'ятає два будинки і відкритий сарай, обнесений
огорожею. Вхід в шахти закривали міцні дерев'яні двері. Наскільки він знав, там не було інших
виходів, хоча він ніколи не заходив всередину.
Для вигляду сержант хотів післати звістку культу про мандрівників. Він запевняв, що це для того щоб
ввести в оману культ. Сергор боявся, що навколо були шпигуни, і краще перестрахуватися, а
повідомлення все одно прийде в шахти пізніше, ніж вони дійдуть до них. Крім того він дозволив Грицю
надиктувати повідомлення, де описав себе як бідного монаха, а друїдессу - як незаміжню паломницю.
Сергор пообіцяв допомогти, з ще двома селянами родичі яких були в заручниках...
11:20,7
Дорога вела в вузьку ущелину, яка простягалася на сто кроків і закінчувалася стрімкою скелею.
Вузька земляна стежка в однієї зі стін ущелини піднімалася на 15 метрів до уступу. Вище уступу
через ущелину було перекинуто декілька балок і мережа з канатів, на яких бовталися блоки. Від
уступу вглиб скелі йшов тунель... хід губився в темряві.
Вхід в ущелину перекривала трійка невеликих будівель, оточених триметровою огорожею з згнилої
деревини. Кам'яна хижа (20 на 30 кроків) - раніше була одномісним будиночком для шахтарів. Зараз
його займав вождь ведмежатників. Аналогічний міцний будиночок поменьше займали інші гобліни...
Свист сильного вітру глушив майже всі звуки, лише далеко лунало відлуння гортанного гоблінского
говору. Ледь чутно скрипіла деревина і доносився тихесенький звук що нагадував плач. Один з людей-
розвідників, що працювали на гоблінів за золото, лежав й скучав на даху прибудови в дозорі...
Трое медвежатників патрулювали огорожу навкруги шахти, вони встали в найдальшому куті від домівки вождя і щось швиденько пили, передаючи по колу велику керамічну пляшку...
На них побігли трое стражників з двома зомбаками і почали гамселити гоблінів-переростків гострими списами... Розвідника з даху, коли той помітив побиття гобліноїдів, окутала лозою і чіпкими травами Мааріка за допомоги магії друїдів. До нього вдерся Григорій і забив на смерть ціпком...
Розправа над трійцею медвежатників прошла непомітною для інших розбійників. Це допомогло добре
оглянути будинки і підготувати пастки. В одном з домів заблокували колодамии ватажка з дивним гостем(подібним Храру,вождю медвежатників - гобліном-велетнем), а іншу будівлю з чотирма гоблінами і двома чоловіками-найманцями підпалили... виходи заблокувавши так що ворог в паніці, по одному, вискакував на шість гострих списів ...
Храр та його гість, як тільки почали підпалювати і його будинок, здався. В третій будівлі було
кілька рабів-гоблінів що повтікали як тільки їм пришла нагода...
Шахта Деру утворилася вимиванням гірських порід талими водами льодовика, що знаходиться по той бік гір. Підлога шахти була з твердого каменю, як і поверхню ущелини, у деяких місцях на підлозі були постелений довгі дошки. Тунель висвітлили, розставленими через рівні проміжки, масляними лампами.
Відчувався сильний запах гарі палаючого масла в лампах і сморід немитих тіл.... довгий коридор вивів в невелику кімнату з пласкою підлогою, світильником що стояв на столі, двома лисими мужиками в темних мантіях які сиділи на стільцях і грали в кості... загін з стражників, зомбі, скелета і друїда, на чолі з Грицем, увірвались і швиденько списами закололи лисих. Далі, за прикритими дерев'яними дверми, була трохи більша кімната з ще двума лисими, які разом валялися на одному ліжку, з чотирьох двух-ярусних... поки ті вскакували намагаючись натягнути кальсони - стражники з мертвяками закололи їх списами... Крім ліжок в цій кімнаті був очаг посеред кімнати, невеличкій стіл з декількома табуретками, шафа і дві маленькі скрині, але нічого цінного знайти тут не вдалося, лише лахміття й залишки їжі. Також там були ще одні прикриті двері... далі була довга печера де плішивий, з бородою і чорній рясі секстант, володіючи жахливою магією, під охороною двох магічних істот (Повітряних Елементалів) і двох накаченних чоловіків в шкіряних масках, катував і гвалтував бранців ...
Увірвавшись стражники простромили списами кінцівки лисого чим полонили злого чародія... Григорій заставив його відігнати, назовні(щоб потім по одному знищити) елементалів, в цей час мертвяки з друїдесою забили двох головорізів...
Серед голих, закатованих полонених був величезний гоблін, замордований, зломлений Саштек, бувший вождь племені, якого переміг Храр... але не вбив, а полонив, і майже кожен день мучав й гвалтував.
Гріша уклав угоду Саштеком, той зцілює його рани, а здоровенний медвежатник, мав вірно працювати на жреця. Із врятованої дюжини людей різного віку і статі, були і брат Сергора з його дружиною.
Вони замерзли, зголодніли і зневірилися... За допомогу врятування своїх родичів й знайомих сержант
Сергор, з двома сильними селюками, пообіцяли надати охорону... мінімум в дорозі до монастиря...
8:47, 8.12.20
Ритуал пройшов бездоганно. Григорій був дуже задоволений - в нього вдалося купити в демонів майже десять грамів грибів непоганої якості. Він віддав в жертву богам рештки елементалів, гоблінів, культистів, а також своїх мертвяків. І темні злі сили нагородили Грішу зробивши його жрецем сьомого рівня домена Смерті...
Він продемонстрував свою нову силу Мааріці, і та була зачарована. Григорій запропонував друїдесі
приєднатися до нього, пообіцявши їй нову Силу, і та швидко погодилась, і вони одружились...
12:04, 12.12.2020
Томрав - невелика шахтарська село, в ньому проживало приблизно 400 людей, дварфів і полуорків.
Воно було на шляху до монастирю Жовтої Троянди. Звивиста дорога бува єдиним шляхом до поселення і до монастиря для возів. Місцями вона настільки була вузька, що і візок ледве зміг-би проїхати.
Сильний вітер, дощі, мокрий сніг і круті підйоми робили цю частину дороги мало не найважчою. Камені
та скелі місцями вкривали від вітру і дощу, але давали лише короткочасне полегшення і зустрічалися
дуже рідко...
Друга половина шляху до монастиря проходила високо в горах, що дуже знижувала нормальну швидкість пересування вдвічі...
Частина шляху проходила через довгий звивистий тунель що називали Солітьюд... В тунелі поселились гігантські павуки... Та Григорій, з кладовища шахтарського села(за згодою селян), піднімав по три скелета(стільки поміщалося по ширині тунелю) з кирками що рубили павуків і яйця... а павутиння Гриць підпалював за допомогою магічного вогню... на це пішло декілька днів, поки не очистили тунель... вісім велетенських павуків було знищено.
Біля виходу з тунелю, на мертвяків(що йшли першими) напало двое велетенських Бурих Тюфтіїв(напів-жуків, напів-гуманоїдів що жили під землею)... Друїдесі й жрецю вдалося іх оглушити магіею й полонити...
Григорій приніс в жертву, в ритуалі Смерті, одного тюфтія щоб передати силу Мааріці. Вона була
в захваті від нових можливостей що появилися в неї коли ритуал зробив із неї друїда пятого рівня.
Вона, на радощах дозволила Грицьку взяти наложницю... бо їй надоїло спостерігати як Гріша гвалтує
зомбі по кущах, а в неї самої починалась вагітність...
Гриць купив в селян Томрави, за сотню золотих монет, місцеву молоду, незайману монашку на ім'я
Сестра Чурм Мристар... й заставляв її, за миску каші і щоб не їбали в сраку, двічі на день(зранку і
на ніч), робити масаж чи орально задовільняти Гриця і Ма...
10:43,13
Попереду йшов бурий тюфтій, несучи на шиї Григорія, в стальному обладунку, щитом, мечем і списом,
далі двое неповнолітніх дівчат-зомбі несли ложі з друїдом, за ними шли монахиня, гобліноїд і трое
стражників що несли клітки з мертвяками. Вони пробиралися крізь хуртовину і через мить вишли з неї. Сніг перестав падати, вітер став легким бризом, а над головою крізь сірі хмари проступило блакитне небо. Стало помітним велетенську будову що розкинулась по скелястій стороні гори високо над загоном. Невелика стежка вилася вгору, проходячи через кілька воріт, перш ніж досягала головної будівлі. Комплекс монастиря складався з двох частин: перед входом розташувалася група невеликих білих будівель, а за ними - великі жовтуваті будівлі, ближче до схилу гори. Позаду них на сонці переливався великий купол головної будівлі.
Над воротами на стіні був викарбуваний напис:
«Страждати з іншими - значить бути іншими; втрачати себе і розглядати будь-яке страждання не як
своє власне - ось наша істина.»
Перша брама виглядала міцною, поруч висів великий бронзовий дзвін.
Монастир виглядав древнім і спокійним куточком цивілізації посеред вкрай небезпечної дикої місцевості. Монастир Жовтої Троянди - це древня організація, заснована сотні років назад в усамітненні, в горах Кам'яного Шпиля. Вона була присвячений Ільматеру, Плачещему Богу, божеству страждань і стійкості, він став бастіоном цивілізації на тисячу років... але зараз його основи почали хитатись...
Здесь мы собираем самые интересные картинки, арты, комиксы, мемасики по теме как запомнить прочитанный текст (+1000 постов - как запомнить прочитанный текст)
Отличный комментарий!