Міфи про великоросів
Хто був замовник легенди про Великоросів? Передусім саме самодержавство. Різною мірою цим займалися і Іван Грозний, Петро І, і всі наступні правителі різною мірою. Тільки за XVIII століття, починаючи з Петра І, дев'ять разів видавалися укази про вилучення літописів з церковних бібліотек і приватних зібрань.
Катерина II підійшла до питання з німецькою ґрунтовністю і пунктуальністю, у 1782 році створила спеціальну надсекретну комісію з вилучення і переробки історичних документів на догоду великороському міфу під керівництвом графа Шувалова і обер-прокурора Синоду Мусіна-Пушкіна. Навіть фальсифікації Івана грозного вже не задовольняли її. Були пограбовані церковні (монастирські) бібліотеки не тільки колишнього московського царства, але і Гетьманської та Слобідської України, литовські літописи (метрики) після розділу Польщі. Усі вилучені документи передавалися в Синод. Але головну і різнобічну фальсифікацію розгорнули на початку XIX століття. Тут і всю історію переписали, літописи підігнали, необхідні документи сфальсифікували. Дійшло до того, що виконуючи волю Петра І, Ганна Іоанівна послала військо на чолі з графом Мініхом в Крим для знищення ханської бібліотеки, де зберігалися документи, компроментуючі московських царів ( холуйське запевнення у відданості і готовності платити данину ). Втративши половину армії, Мініх завдання виконав. А що залишається? Царі - всі чистокровні німці, народ в імперії переважно фіно-угорський і мордовський, а треба всіх зробити билинными слов'янськими богатирями та князями київськими. На цьому тлі Україна і Київ – мати міст руських, вносили певний дисонанс у відносно струнку систему фальсифікованої брехні. Виходило якось дивно – у літописах поляни, древляни, кривичі були, а великоросів не було. Звідки ж вони взялися відразу після взяття Києва Батиєм? Дожили майже до середини XIII століття і не знали ніяких великоросів. А тут раз – і з'явилися.
Проживши без Московії понад 400 років під Великим князівством Литовським, а потім і під Річчю Посполитою колишня Київська Русь зовсім не тужила за колишнім колоніям. Нормально розвивалася і торгівля, і культура, і маса міст отримали Магдебурзьке право, і зв'язки з Європою розвивалися і турків не цуралися. Тільки Польща вносила головний дисонанс насадженням католицизму.
Навіщо московії треба було прикидатися «старшим братом» українських і білоруських народів? Для того, щоб своє бажання пограбувати і поневолити ці народи представити як «братерське» об'єднання народів. Не забувайте – московія це урбанізований варіант Золотої орди. Весь державний устрій московії – це ординська система влади. І ця система заточена тільки на грабіж. Спочатку на пограбування сусідніх народів і земель, коли стало складніше з захопленням нових територій – різко посилилася експлуатація вже поневолених народів. Як система державної влади– російська система влади абсолютно не ефективна. На протязі всієї її історії!
Хто був замовник легенди про Великоросів? Передусім саме самодержавство. Різною мірою цим займалися і Іван Грозний, Петро І, і всі наступні правителі різною мірою. Тільки за XVIII століття, починаючи з Петра І, дев'ять разів видавалися укази про вилучення літописів з церковних бібліотек і приватних зібрань.
Катерина II підійшла до питання з німецькою ґрунтовністю і пунктуальністю, у 1782 році створила спеціальну надсекретну комісію з вилучення і переробки історичних документів на догоду великороському міфу під керівництвом графа Шувалова і обер-прокурора Синоду Мусіна-Пушкіна. Навіть фальсифікації Івана грозного вже не задовольняли її. Були пограбовані церковні (монастирські) бібліотеки не тільки колишнього московського царства, але і Гетьманської та Слобідської України, литовські літописи (метрики) після розділу Польщі. Усі вилучені документи передавалися в Синод. Але головну і різнобічну фальсифікацію розгорнули на початку XIX століття. Тут і всю історію переписали, літописи підігнали, необхідні документи сфальсифікували. Дійшло до того, що виконуючи волю Петра І, Ганна Іоанівна послала військо на чолі з графом Мініхом в Крим для знищення ханської бібліотеки, де зберігалися документи, компроментуючі московських царів ( холуйське запевнення у відданості і готовності платити данину ). Втративши половину армії, Мініх завдання виконав. А що залишається? Царі - всі чистокровні німці, народ в імперії переважно фіно-угорський і мордовський, а треба всіх зробити билинными слов'янськими богатирями та князями київськими. На цьому тлі Україна і Київ – мати міст руських, вносили певний дисонанс у відносно струнку систему фальсифікованої брехні. Виходило якось дивно – у літописах поляни, древляни, кривичі були, а великоросів не було. Звідки ж вони взялися відразу після взяття Києва Батиєм? Дожили майже до середини XIII століття і не знали ніяких великоросів. А тут раз – і з'явилися.
Проживши без Московії понад 400 років під Великим князівством Литовським, а потім і під Річчю Посполитою колишня Київська Русь зовсім не тужила за колишнім колоніям. Нормально розвивалася і торгівля, і культура, і маса міст отримали Магдебурзьке право, і зв'язки з Європою розвивалися і турків не цуралися. Тільки Польща вносила головний дисонанс насадженням католицизму.
Навіщо московії треба було прикидатися «старшим братом» українських і білоруських народів? Для того, щоб своє бажання пограбувати і поневолити ці народи представити як «братерське» об'єднання народів. Не забувайте – московія це урбанізований варіант Золотої орди. Весь державний устрій московії – це ординська система влади. І ця система заточена тільки на грабіж. Спочатку на пограбування сусідніх народів і земель, коли стало складніше з захопленням нових територій – різко посилилася експлуатація вже поневолених народів. Як система державної влади– російська система влади абсолютно не ефективна. На протязі всієї її історії!
Подробнее
Балакучий шинок,Сало, аналитика, обсуждения, Украина, война,Сало с №востями,ccn, saloandnews, сало с новостями, новости с салом,разное,разная политота
Еще на тему
Не прощать россиянам. Просто не прощать. Не забывать издевки, телевизионный ад, Тузлу, Институт стран СНГ, Брат-2, запреты на ввоз, удары в спину, брызганье слюной, «на Украине», потопленные наши корабли, «недоязык», Мишу Леоньтева, «квази-нацию», Латынину, псевдострану", доктора Лизу, голодомор, книги АСТ, 18 рублей за пост, ненависть, высокомерие, трусость, трусость, трусость и подлость, подлость, подлость.
Не прощать не из-за злобы или ненависти, нет. А только для того, чтобы избежать повторения уже пройденного. Холодно и прагматично не прощать, без ярости или причитаний.
Или вы думаете, что, когда мы победим в войне, а у них наконец-то сдохнет (прости меня, Господи) Моль, все вдруг расцветет братской любовью?
О да. Канешна. Сначала мы услышим «мы не знали», «нас обманули», «мы не виноваты». Катя Андреева придет на работу в сине-желтой блузке, Валерия споет «Червону руту», а Кобзон извинится за «западенских отморозков». А потом все вернется на круги своя. Или попытается вернуться. Потихоньку, по чуть-чуть, и все-таки опять все снова начнется. Появятся новые Мамонтовы и новые Соловьевы, и телепланктон будет внимать им с открытым от изумления и радости ртом.
Для того, чтобы это не произошло снова – ничего не прощайте. Ничего не забывайте. Когда те, кто вчера поливал мою и вашу страну грязью, вдруг начнут клясться в вечной дружбе, не забывайте.
Наших детей, вытряхивающих копейки из своих копилок.
Женщин, отдающих последнее на пункты сбора помощи.
Безруких и безногих двадцатилетних пацанов в госпитале.