Холодне Сонце

Сонный паралич

Выгулял сегодня своего мотосквига, у нас потеплело с -30 до -8, причем небо чистое, что редкость при потеплении.

Автор: Мария Лонюк

Зона АТО. 

Наші дні. 

На блок-пості стоїть вусатий укр зі свинцевими очима, який вже другий рік на війні. 

Тут до посту підвалює крутецький джипяра, за кермом сидить молодий, борзий чувак в спортівному костюмі, 

курить дорогу сігарєтку, в салоні волає шансон, а поруч на передньому сидінні возлєжит модна губастінька тьолка в лисячому полушубку. 

Укр зупиняє джипа і на всякий случай удобніше поправляє автомат.
Укр (ввічливо, але сухо): - Доброго дня! Вийдіть з машини і покажіть документи, будь ласка.
Чувак (ахуєвшим голосом): - Чьобля?! Чё ты сказал? Нипанимаю... Павтари!
Укр (строго): - Вийдіть з машини і покажіть свої документи! Будьте ласкаві...
Чувак (кривляючись): - Танубля... Нипанимаю нихера я вашу мову. Будьтє што?!
Укр (тихо, льодяним голосом): - Шановний водій, будьте ласкаві, вийдіть з машини і пред'явіть документи...
Чувак (нагло): - Ооо, шановний, гыы... Эта как?! Кароче, ваенный, я вашу мову быдляцкую непанимаю, гавари па русски!
Укр (спокійно): - Добро, хочешь по-русски, не вопрос!
Боєць передьорнув затвор автомата, різко відчинив дверцята джипа, 

схопив за загривок ахуєвшого водятєла і одним ривком витяг його з-за керма. 

Потім мовчки завалив його мордою в грязюку, наступив бєрцаком на спину і приставив дуло автомата до потилиці.
Укр: - Документы, ссука! Считаю до трёх и стреляю без предупреждения посля слова "два"! 

Па русски, падла, будет тебе па русски...
В салоні все так же волає шансон, тьолка абсолютно равнодушна до проісходящого, 

вона демонстратівно відвернулася в інший біу і мовчки курить у відчинене вікно. 

Чувак обісцявся і плаче, просить не вбивати, протягуючи солдату лопатнік з документами і пачкою різних купюр в ньому,

а холодне зимове сонце з цинічною усмішкою спокійно споглядає за цим дійством з блакитного, холодного неба...
БОГДАН

Drudkh - U Dakhiv Irzhavim Kolossyu, 2018; Ukraine

Просове пиво, мед, спотикач та варенуха. Цими дивними словами називали алкогольні напої жителі середньовічної України. Був на весіллі, мед-пиво пив…

Ці словами ми не раз чули від дідусів та бабусь, не задумуючись що у середні віки мед і пиво були чи не головними алкогольними напоями жителів тогочасної України.

Його часто, бо  вважали цілющим:

“Аще много медь яжь, уцелеешь”.

Таке бухло робили з бджолиного меду. Технологія виготволення не те, щоби була складною, але повозитися треба:

1. Готуєш медову ситу

2. Запарюєш шишки хмелю

3. Заправляєш цю сировину за шишками

4. Лишаєш настоюватися на пару днів

5. Розливаєш у бочки6.

6. Таскаєш ці бочки у погріб.

Був ще один рецепт, схожий, але трохи інкаший:

"4 кілограми бджолиного меду залити 6-ма літрами води, прокип’ятити двічі, покласти 50 грамів хмелю і знову поставити в холодне."

Кожен регіон Русі мав свої рецепти приготування цієї пиятики. Так, на землі Київській у таку медовуху додавали більше хмелю, від чого перло вдвічі більше. Мед за старосвітським рецептом, який варили на Чернігівщині, готувався так само, тільки там ще на додачу вимочували хліб.

Популярним напоєм був муселець. Це така медова наливка. До провареного з водою меду додавали ягоди з наливки. Щоб напій став хмільним, йому давали настоятись близько десяти днів.

У Київські часи жодна урочистість не обходилась без меду. Так, ще в “Лаврентіївськім списку” говориться, що древляни зварили і відвезли у місто дуже багато меду на поминки, які влаштувала княгиня Ольга по своєму чоловікові.

Це другий за популярністю алкогольний напій українського середньовіччя. Ви не повірите, однак тоді його варили без хмелю. Готували прохолодний рідкий хліб з ячменю або проса (або того й іншого разом), додаючи хміль та солод.

Вже потім пивні рецепти середньовіччя перекочували до козаків.

Французький дослідник Боплан у 1650 писав, що під час зимових походів козаки, рятуючись від холоду, тричі на день вживали гарячу юшку із пива. Та зловживати алкоголем не можна було. Особливо під час походів: порушення правила каралось навіть смертю.

Як приготувати Запорозьке пиво?

100 грам хмелю, добре розтертого з борошном і 3 склянками цукру, заливають 9-10 ложок окропу, дають настоятись протягом 2-3 годин, проціджують та зливають ще теплим в барило. Додають ще 2 склянки темної патоки та 50 грам дріжджів. Настоюють козацьке пиво у холодному місці, наприклад, у погребі.

Київ активно торгував з Візантією та грецькими містами Криму. От звідти до нас і потрапило вино. Спочатку його пили так собі, але з прийняттям християнства червоне напівсолодке стало потрапляти на столи середньовічних українців все частіше й частіше.

В українських колядках також згадується “зелено вино”, тобто настояне на зіллі – травах, корінні і прянощах.

З часів Київської держави українці отримали цікаві рецепти настоянок, які готували з фруктів, спецій, приправ. Ці рецепти постійно удосконалювалися і от що з цього вийшло:

Варенуха – слабоалкогольний напій. Готували узвар із сушених слив і груш, настоювали ніч, проціджували, додавали червоний гострий перець, м`яту, материнку, чебрець. Додавали меду і парили в печі. Подавали варенуху і гарячою і холодною. Гарячу варенуху вважали набагато смачнішою від охололої. Цей напій досить тривалий час заміняв горілку, яку вживали дуже мало.

Спотикач – напій, який постійно потрібно збовтувати. У невеликих кількостях змішували корицю, мускатний горіх, гвоздику, шафран та ваніль. Настоювали на горілці протягом 2 тижнів, щодня збовтуючи. Далі настоянку варили з цукром і охолоджували перед вживанням.

Старка – міцна витримана горілка, настояна на дубовій корі, чебреці, деревію тощо. Старка також вважалась лікувальним напоєм.

Паленка – напій на ягодах та прянощах, який дуже довго настоювався.

Полинівка – горілка, настояна на цілющих травах, а також терені, суницях чи сливах. Дуже популярною була полинівка на гострому червоному перці в стручках. Полинівка була значно міцнішою за будь-яку настоянку.

Мокруха – на смак схожа на хороший лікер та міцніша за звичайну горілку. Готувалась із вишневого соку та зберігалась у затінку.

Тертуха – розтерті з цукром суниці заливали горілкою.

Травняк – ягоди горобини, полин, ревінь, любисток, соснові шишки, ялівець заливають горілкою та настоюють рівно пів року.

Автор Роман Коржик.

Доброго дня тобі, люба. Ти чимось засмучена? Ти сьогодні занадто бурлива, а твої обійми холодні як тоді, коли ми з тобою познайомились...

Я пам'ятаю той спекотний сонячний день, восьме травня, нашу першу зустріч. Мені тоді було років так десять, але я вже був сповнений рішучості, що наша зустріч не буде останньою. Неквапливо, але впевнено я підходив усе ближче і ближче до тебе. Через декілька хвилин я все ж таки наважився познайомитись.

Я пірнув у твої обійми, та одразу ж відчув холод! Незважаючи на спеку, ти була холодна та зовсім не товариська! Мабуть, інші б образилися, відчувши таке, але мене це не зупинило, навпаки - додало завзяття! Я бігав коло тебе та ледве торкався тебе, а ти дражнилася. Мені казали, аби я був обережний з тобою, казали що ти можеш образити, але дарма, всі попередження йшли повз мої вуха. І ось я знову наважився! Я наблизився до тебе впритул і знову обійми - міцні і значно тепліші, ніж перші. Я не полишав твоїх обійм, допоки сонце не почало сідати. Мені вже був час йти додому, але йти зовсім не хотілося. Та залишатися було вже неможливо.

Таким було наше перше побачення. Минуло вже багато років, але ти зовсім не змінилася. Іноді ласкава, іноді надмінна, іноді навіть небезпечна. Я покохав тебе такою, яка ти є і буду кохати завжди, моє кохання, моє море.