19 лютого в Україні відзначають День Державного Герба
На фото - тризуб, викладений гірським мергелем на схилі гори неподалік села Остриня, що на Івано-Франківщині.Виклав тризуб у 1992 році колишній воїн УПА Анастасій Козак.
Відеоролики проекту СПАДОК (англ. Back to Basics) присвячені українській культурі, традиціям, народним звичаям. У частині циклу «Національне святкове вбрання» глядачі побачать, як в XIX-ХХ столітті виглядала українка в залежності від віку, соціального статусу і регіону проживання. Для цього в кожному з коротких, але яскравих епізодів, буде відтворено характерний для певного регіону етнічний образ.
Над створенням роликів працювали: режисер Олексій Гуз, оператор Юрій Бакун, консультанти Українського Інституту Історії Моди, графіка проекту Signal Red, продюсер Олена Малкова.
У проєкті «Спадок» звучать українські народні пісні, записані в сучасній обробці спеціально для циклу фолк-музикантами: Ігор Сакач (музичний продюсер), Максим Бережнюк (виконавець на традиційних духових інструментах, вокаліст), Марія Квітка (вокалістка), Анастасія Полетнєва (вокалістка)
Запорізька обл. Вільнянський район
Модель: Анастасія Вергелес – актриса, телеведуча, менеджер творчої програми фестивалю «З країни в Україну».
Керсетка – жіночий плечовий одяг без рукавів та коміра, оздоблений спеціальними складками по спинці – вусами. Особливо багато вусів (до 17-ти) мали керсетки з дорогих тканин – оксамиту, щільного шовку, кубового ситцю. Щоб отримати складки в умовах селянського побуту, кравець складав тканину потрібним чином, змочував водою і клав на дошку, що лежала на прогрітій печі. Зверху накладалася друга дошка і близько трьох мішків збіжжя. Під таким пресом матеріал висихав і форма фіксувалася так міцно, що склади не розходилися.
Харківська обл. Балаклійський район
Модель: Ірина Данилейко. Етномузиколог. Учасниця фольклорного гурту «Михайлове Чудо». Ініціатор створення музично-етнографічного проекту «ЕГЕ-films».
Дукач – традиційна прикраса українських селянок, що мала вигляд великої монети з металевим бантом, оздобленим кольоровими скельцями. На його виготовлення потрібно було дві монети: одну вставляли в оправу, а з іншої робили бант. Золотий дукач своїй похресниці дарував хрещений батько на першу річницю хрестин. Бажано було, щоб на монеті був викарбуваний образ тієї великомучениці, ім’я якої носила похресниця: Катерина, Варвара, Марія тощо.
Черкаська обл. Черкаський район
Модель: Катерина Афанасьєва. Захоплюється українськими народними мистецтвами – писанкарством та малярством.
Ґерсет – тип керсетки, характерний для Півночі Черкащини. Шили його з тонкої крамної вовняної тканини, а поли закладали у дуже дрібні складки. Технологія створення таких складок в умовах селянського побуту була наступною: кравець складав сукно потрібним чином, змочував водою і клав на дошку, що лежала на прогрітій печі, згори накривав другою дошкою і ставив три мішки збіжжя. Під таким пресом сукно висихало і форма фіксувалася настільки міцно, що складки більше ніколи не розходилися.
Хмельницька обл. Новоушицький район
Модель: Лідія Афанасьєва. Бабуся, що є хранителькою традицій роду. Виховала дітей, онуків і навіть правнуків.
Баюр – вовняний кольоровий тканий пояс, довжиною до 3 метрів. Існує багато різних способів його пов'язування . На більшій частині України пояси пов'язували поверх сорочки та стегнового одягу, підтикуючи спереду або позаду. Вийти без пояса за ворота у кінці XIX ст. вважалося настільки ж непристойним, як вийти оголеним.
Закарпатська обл. Виноградівський район
Модель: Анастасія Єрмакова. Фольклорист. Займається дослідженням та популяризацією бессарабської народної культури. Солістка Національної філармонії України.
Пацюрки – локальна назва намиста на Закарпатті, яке виготовляли з кольорового скла. Специфічна технологія виготовлення зумовлювала легкість та мерехтливість прикраси. Воно було досить дешевим, але, на жаль, нетривким.
Баршун – ткана шийна прикраса з бісеру. Такі прикраси дівчата та жінки виготовляли у домашніх умовах, використовуючи бісер чеського виробництва.У Карпатах виготовлення прикрас з бісеру для себе та подруг було улюбленим заняттям дівчат у вільний від господарської роботи час, коли вони могли кілька годин присвятити нанизуванню "пацьорок" на нитки.
Тэатральная акторка, лідэр рок-гурту Naka Анастасія Шпакоўская, якая зьехала зь Беларусі разам зь дзецьмі, абвясьціла набор вучняў у першую беларускую дыстанцыйную школу, па заканчэньні якой будзе выдавацца атэстат дзяржаўнага ўзору Ўкраіны.
«Нашы дзеці, якія разам з бацькамі вымушаныя былі зьехаць з радзімы, сутыкнуліся зь велізарнай праблемай. У мяне сваіх двое дзяцей, і я ведаю іншых бацькоў, якія вымушаныя былі зь дзецьмі апынуцца ва Ўкраіне. Таму зьявілася ідэя зрабіць першую беларускую онлайн-школу», — паведаміла Анастасія Шпакоўская сёньня ў Беларускім інфармацыйным цэнтры ў Кіеве.
Паводле яе, у школе плянуецца паглыбленае вывучэньне беларускай мовы, літаратуры і гісторыі, а таксама ангельскай мовы і ІТ-тэхналёгій.
«На сёньняшні дзень у нас ужо ёсьць поўная дамоўленасьць наконт легалізацыі гэтага праекту. Мы можам абяцаць усім выпускнікам нашай школы, што яны атрымаюць атэстат дзяржаўнага ўзору. Гэта будуць ня проста нейкія курсы, ня проста нейкая дадатковая адукацыя. Гэта тое, што можа існаваць цяпер, і патрэбна, каб яна існавала як школа», — дадала Шпакоўская.
«Цяпер мы знаходзімся на тым этапе, калі мы шукаем патэнцыйных вучняў. Вельмі вялікі водгук у настаўнікаў, вельмі шмат людзей хоча ўзаемадзейнічаць з нашым праектам, але сёньня вялікая складанасьць у тым, каб знайсьці вучняў, бо мы ня можам зрабіць наступны крок — скласьці расклад заняткаў, ня можам сфармаваць клясы без разуменьня колькасьці беларускіх дзяцей, якія апынуліся за межамі радзімы».
https://svabod1.azureedge.net/a/30862570.html
https://hromadske.ua/posts/v-ukrayini-stvoryuyut-pershu-bilorusku-onlajn-shkolu-yiyi-vipuskniki-otrimayut-dokumenti-derzhavnogo-zrazka
Если коротко и на русском:
Театральная актриса и лидер рок-группы Анастасия Шпаковская открывает в Украине беларускую он-лайн школу. Проект полностью легализован и выпускники по результатам получат аттестат украинского образца. Ведётся набор учеников.
В новости ещё сказано, что у создателей школы в планах создание беларуского университета.
Если тегов не хватает: говорите - добавлю.
не все поймут, но все же .....
ТИ - АНАСТАСІЯ ПОВЧЕНСЬКА, РОДОМ З ВОЛИНСЬКИХ ШЛЯХТИЧІВ
@
ЩЕ ДО ПОВНОЛІТТЯ ТЕБЕ ОДРУЖУЮТЬ З ПЕТРОМ КОНАШЕВИЧЕМ, ТОЙ ЩО ЗГОДОМ СТАНЕ САГАЙДАЧНИМ
@
ЗДІЙСНЮЄТЕ “УКРАЇНСЬКУ МРІЮ” І ПЕРЕЇЖДЖАЄТЕ У КИЇВ, ДО НЬОГО В МАЄТОК
@
ЧОЛОВІК ВІЧНО ПРОПАДАЄ НА РОБОТІ. ПОХОДИ, ГРАБЕЖІ, ВІЙНИ, НІЧОГО ЦІКАВОГО
@
ВІД НУДЬГИ ПОЧИНАЄШ КОЛОШМАТИТИ СУСІДІВ, РОБИТИ НАЇЗДИ І ГРАБУВАТИ КОРОВАНИ
@
ЧИСЛЕННІ ПОЗОВИ РОЗБИВАЮТЬСЯ ОБ АВТОРИТЕТ ЧОЛОВІКА
@
САМ САГАЙДАЧНИЙ ШУКАЄ ПРИЧИНИ ЗАЙВЕ ДОДОМУ НЕ ПОВЕРТАТИСЬ
@
АЙ, ПІЙМАВ МАСЛИНУ ПІД ХОТИНОМ
@
САГАЙДАЧНИЙ ПОМИРАЄ
@
УСЕ МАЙНО ПЕРЕПИСУЄ НЕ НА ТЕБЕ, А НА ЦЕРКВИ, МОНАСТИРІ, ГОЛОДНИХ ДІТЕЙ АФРИКИ
@
ПЕРЕЇЖДЖАЄШ ЖИТИ ДО ДРУГОГО ЧОЛОВІКА
@
СУСІДИ УЖЕ ХОВАЮТЬ ЛЮДЕЙ І ГУСЕЙ
@
ЦЬОГО РАЗУ ВІДМАЗАТИСЬ НЕ ВДАЄТЬСЯ І СУД ВИПИСУЄ ВЕЛИЧЕЗНИЙ ШТРАФ ЗА НЕЯВКУ НА ЗЙОМКИ “СУДОВИХ СПРАВ”
@
@
@
В НАРОДНІЙ ПІСНІ ЩИРО ДИВУЮТЬСЯ ЧОМУ ТВІЙ ПЕРШИЙ ЧОЛОВІК ОБИРАЄ ТЮТЮНОВУ ЗАЛЕЖНІСТЬ
Спутник зафиксировал братскую могилу в оккупированном российскими войсками селении Мангуш, который находится менее чем в 20 километрах от Мариуполя. Журналисты Схем (Радио Свобода) получили спутниковые снимки, показывающие вероятное место массового захоронения. Это траншея длиной более 300 метров.
Ранее советник мэра Мариуполя Петр Андрющенко сообщил, что в этом поселке российские военные устроили массовое захоронение погибших мариупольцев.
Согласно спутниковым снимкам, вырытая траншея здесь появилась ориентировочно в конце марта. На снимке от 23 марта его еще не было. На следующем снимке этой местности от 29 марта уже видна вырытая траншеей длиной более 300 метров и, вероятно, технику, которой ее производили.
Сравнение спутниковых снимков вероятного места массового захоронения в поселке Мангуш, 23 марта 2022 и 29 марта 2022 годаНа более свежем спутниковом снимке за 9 апреля можно заметить, что траншея уже частично прирыта землей и расширена.
Спутниковый снимок вероятного места массового захоронения в поселке Мангуш, 9 апреля 2022 годаО братских могилах погибших мариупольцев сообщили в горсовете Мариуполя.
Советник городского головы Петр Андрющенко рассказал журналистам «Схем», что тела погибших людей с улиц Мариуполя российские военные сначала свозят в разные промзоны города, где есть большие холодильные камеры, а затем складывают в пакеты и вывозят в места массовых захоронений.
«Я так понимаю, что они массово туда свозят. Уже тепло – и вы понимаете, что с трупами… Начать (транспортировку – ред.) они должны были с конца марта, – добавил Андрющенко. – Сколько и как их сосчитать – мы не знаем. Там тысячи должны быть… Но, наконец, мы выяснили, куда вывозят хотя бы часть погибших из Мариуполя».
Длина траншеи в Мангуше – 300 метров. Для сравнения – в братской могиле возле церкви в Буче – 14 метров. Там были обнаружены тела 70 человек.
Сравнение спутниковых снимков вероятного места массового захоронения в поселке Мангуш и братской могилы в Буче
По словам советника городского головы Петра Андрющенко, сейчас известно только об одном месте массовых захоронений в Мангуше, но их может быть больше.
Мариуполь был оцеплен русскими войсками еще в первые несколько суток широкомасштабного вторжения России, которое началось 24 февраля. Украинские подразделения сопротивляются в приазовском городе уже второй месяц.
Сейчас около тысячи гражданских и военные продолжают находиться на территории завода «Азовсталь» в оккупированном Мариуполе. Военные РФ проводят бомбардировки предприятия по 7-10 часов в сутки и не позволяют провести эвакуацию по согласованным гуманитарным коридорам. Ситуация остается критической, о чем журналисту «Схем» ранее сообщил Сергей Волынский («Волына»), командир 36-й отдельной бригады морских пехотинцев Вооруженных сил Украины, находящийся сейчас на «Азовстале».
P.S. Помните, как совсем недавно, в декабре принимали нормативы "стандарты срочного захоронения трупов" (так называемый ГОСТ на братские могилы), которые вступили в силу с 1 февраля? Тогда ещё думали, что это так готовятся ковидные трупы хоронить. Оказалось, что и это, как и мобильные крематории, было подготовкой к войне.
Так вот, по тем нормативам и по тому, сколько тел наши твари укладывали в других таких братских могилах, которые сейчас вскрывают украинцы, в этой под Мариуполем может быть захоронено где-то 20 тысяч тел взрослых людей. Это при том, что на момент блокады в Мариуполе оставалось порядка 150-ти тысяч жителей.
Отличный комментарий!