місцеві вибори

Ось і пройшли місцеві вибори...

Ще не зовсім закінчились підрахунки голосів, але загальна картина вже вимальовується досить чітко. 

сегодня постил в 00:07, решил перепостить

Добрий день панство
почитав коменты понял что сам закон о децинтрализации читали единицы, хотя там всего 9 страниц А4, и решил выложить его сюда
http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=55812


З А К О Н У К Р А Ї Н И

Про внесення змін до Конституції України
(щодо децентралізації влади)
______________________________________


Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:

I. Внести до Конституції України (Відомості Верховної Ради України, 1996 р., № 30, ст. 141) такі зміни:

1) статті 118, 119, 132, 133, 140 – 144 викласти в такій редакції:
"Стаття 118. Виконавчу владу в районах і областях, у Києві та Севастополі здійснюють префекти.
Особливості здійснення виконавчої влади у Києві та Севастополі визначаються окремими законами.
Префекта призначає на посаду та звільняє з посади за поданням Кабінету Міністрів України Президент України.
Префект є державним службовцем.
Префект під час здійснення своїх повноважень відповідальний перед Президентом України, підзвітний та підконтрольний Кабінетові Міністрів України.

Стаття 119. Префект на відповідній території:
1) здійснює нагляд за додержанням Конституції і законів України органами місцевого самоврядування;
2) координує діяльність територіальних органів центральних органів виконавчої влади та здійснює нагляд за додержанням ними Конституції і законів України;
3) забезпечує виконання державних програм;
4) спрямовує і організовує діяльність територіальних органів центральних органів виконавчої влади та забезпечує їх взаємодію з органами місцевого самоврядування в умовах воєнного або надзвичайного стану, надзвичайної екологічної ситуації;
5) здійснює інші повноваження, визначені Конституцією та законами України.
Префект на підставі і в порядку, що визначені законом, видає акти, які є обов'язковими на відповідній території.
Акти префектів, видані на здійснення повноважень, визначених пунктами 1, 4 частини першої цієї статті, можуть бути скасовані Президентом України, а видані на здійснення повноважень, визначених пунктами 2, 3 частини першої цієї статті, – Кабінетом Міністрів України. Акти префектів, видані на здійснення повноважень, визначених пунктом 5 частини першої цієї статті, скасовуються Президентом України, а у визначених законом випадках – Кабінетом Міністрів України";

"Стаття 132. Адміністративно-територіальний устрій України грунтується на засадах єдності та цілісності державної території, децентралізації влади, повсюдності та спроможності місцевого самоврядування, сталого розвитку адміністративно-територіальних одиниць з урахуванням історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій.

Стаття 133. Систему адміністративно-територіального устрою України складають адміністративно-територіальні одиниці: громади, райони, регіони.
Територія України поділена на громади. Громада є первинною одиницею у системі адміністративно-територіального устрою України.
Декілька громад становлять район.
Автономна Республіка Крим та області є регіонами України.
Особливості Києва, Севастополя у системі адміністративно-територіального устрою України визначаються окремими законами.
Порядок утворення, ліквідації, встановлення та зміни меж, найменування і перейменування громад, районів, областей, а також порядок утворення, найменування і перейменування та віднесення поселень (сіл, селищ, міст) до відповідної категорії визначаються законом.
Зміна меж, найменування і перейменування громад та поселень здійснюється з урахуванням думки їх мешканців у порядку, визначеному законом";

"Стаття 140. Територіальна громада здійснює місцеве самоврядування як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування шляхом самостійного регулювання суспільних справ місцевого значення та управління ними в межах Конституції і законів України.
Територіальну громаду становлять мешканці поселення чи поселень відповідної громади.
Територіальна громада здійснює місцеве самоврядування безпосередньо шляхом місцевих референдумів та в інших формах, визначених законом.
Органами місцевого самоврядування громади є рада громади як представницький орган та виконавчі органи місцевого самоврядування громади.
Виконавчі органи місцевого самоврядування громади є підконтрольними і підзвітними раді громади.
Голова громади головує на засіданнях ради громади, очолює виконавчий орган місцевого самоврядування громади.
Районна, обласна рада, їх виконавчі комітети є органами місцевого самоврядування, що відповідно представляють і реалізують спільні інтереси територіальних громад району, області.
Статус голів громад, депутатів рад громад, районних, обласних рад, порядок утворення, реорганізації та ліквідації виконавчих органів місцевого самоврядування громади, виконавчих комітетів районних, обласних рад, обсяг їх повноважень визначаються законом.
Рада громади сприяє діяльності створених відповідно до закону та статуту територіальної громади органів самоорганізації населення і з цією метою може наділяти їх фінансами та майном.

Стаття 141. Право голосу на виборах голови громади, депутатів ради громади, районної, обласної ради мають мешканці відповідної громади (громад) – громадяни України, які досягли на день проведення виборів вісімнадцяти років і не визнані судом недієздатними.
Голова громади, депутати ради громади, районної, обласної ради обираються на вільних виборах на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування.
Головою громади, депутатом ради громади, районної, обласної ради може бути обраний громадянин України, який досяг на день проведення виборів вісімнадцяти років, не визнаний судом недієздатним. Не може бути обраним головою громади, депутатом ради громади, районної, обласної ради громадянин, який відбуває покарання за вчинення злочину чи має судимість за вчинення умисного злочину.
Порядок обрання депутатів районних і обласних рад забезпечує представництво територіальних громад у межах відповідного району, області і визначається законом.
Строк повноважень голови громади, депутатів ради громади, районної, обласної ради, обраних на чергових виборах, становить чотири роки.
Підстави і порядок дострокового припинення повноважень голови громади, депутата чи складу ради громади, районної, обласної ради визначаються Конституцією і законами України.
Чергові вибори депутатів усіх рад громад, районних, обласних рад, голів громад відбуваються в останню неділю жовтня четвертого року повноважень органів місцевого самоврядування, обраних на попередніх чергових місцевих виборах.
Позачергові вибори голови громади, депутатів ради громади, районної, обласної ради проводяться не пізніше 180 днів з дня дострокового припинення повноважень голови громади, складу ради громади, районної, обласної ради, а у разі дострокового припинення повноважень в порядку, передбаченому статтею 144 цієї Конституції, – не пізніше 120 днів з дня такого припинення.
Районна рада, обласна рада обирає зі свого складу відповідно голову районної ради, голову обласної ради.
Районна рада, обласна рада призначає і звільняє голову виконавчого комітету ради і за його поданням формує склад цього органу.
Голова громади, депутати ради громади, районної, обласної ради не можуть мати іншого представницького мандата. Інші вимоги щодо несумісності мандата голови громади, депутата ради громади, районної, обласної ради визначаються законом.

Стаття 142. Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є:
1) земля, рухоме і нерухоме майно, природні ресурси, інші об'єкти, що є у комунальній власності територіальної громади;
2) місцеві податки і збори, частина загальнодержавних податків та інші доходи місцевих бюджетів.
Об'єкти спільної власності територіальних громад перебувають в управлінні районної чи обласної ради та утримуються за рахунок коштів відповідно районного чи обласного бюджету.
Держава забезпечує сумірність фінансових ресурсів та обсягу повноважень органів місцевого самоврядування, визначених Конституцією та законами України.
Зміна компетенції органу місцевого самоврядування здійснюється з одночасними відповідними змінами у розподілі фінансових ресурсів.
Держава компенсує витрати органів місцевого самоврядування, спричинені рішеннями органів державної влади.
Територіальні громади можуть об'єднувати на договірних засадах об'єкти комунальної власності, а також кошти бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, організацій і установ, створювати для цього відповідні органи і служби.

Стаття 143. Територіальна громада безпосередньо або через органи місцевого самоврядування громади відповідно до закону:
1) управляє майном, що є в комунальній власності;
2) затверджує бюджет відповідної громади і контролює його виконання;
3) затверджує програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролює їх виконання;
4) встановлює місцеві податки і збори;
5) забезпечує реалізацію результатів місцевих референдумів;
6) утворює, реорганізовує та ліквідовує комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснює контроль за їх діяльністю;
7) вирішує інші питання місцевого значення, віднесені законом до її компетенції.
Обласна, районна рада:
1) затверджує обласний, районний бюджет для виконання спільних проектів, у тому числі за рахунок коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів, та контролює його виконання;
2) вирішує інші питання, віднесені законом до її компетенції.
Обласна рада затверджує регіональну програму соціально-економічного та культурного розвитку області і контролює її виконання.
Розмежування повноважень між органами місцевого самоврядування громад, районів, областей визначається законом на основі принципу субсидіарності.
Виконавчим органам місцевого самоврядування громади, виконавчим комітетам районної, обласної ради відповідно до закону можуть бути делеговані окремі повноваження органів виконавчої влади. Держава фінансує здійснення цих повноважень у повному обсязі за рахунок коштів Державного бюджету України, передає органам місцевого самоврядування відповідні об'єкти державної власності. Такі повноваження можуть бути відкликані з підстав і в порядку, що визначені законом.
Виконавчі органи місцевого самоврядування громади, виконавчий комітет районної, обласної ради з питань здійснення ними делегованих повноважень органів виконавчої влади є підконтрольними органам виконавчої влади, що делегували такі повноваження.

Стаття 144. Територіальні громади, голови громад, органи місцевого самоврядування відповідно до закону ухвалюють акти місцевого самоврядування, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Дію актів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняє префект з одночасним зверненням до суду.
У разі ухвалення головою громади, радою громади, районною, обласною радою акта, що не відповідає Конституції України, створює загрозу порушення державного суверенітету, територіальної цілісності чи загрозу національній безпеці, Президент України зупиняє дію відповідного акта з одночасним зверненням до Конституційного Суду України, тимчасово зупиняє повноваження голови громади, складу ради громади, районної, обласної ради та призначає тимчасового державного уповноваженого. Тимчасовий державний уповноважений спрямовує та організовує діяльність відповідних виконавчих органів місцевого самоврядування громади, виконавчого комітету районної, обласної ради.
Конституційний Суд України розглядає таке звернення Президента України невідкладно.
У разі визнання Конституційним Судом України акта голови громади, ради громади, районної, обласної ради таким, що відповідає Конституції України, Президент України скасовує акт, виданий відповідно до частини третьої цієї статті.
У разі визнання Конституційним Судом України акта голови громади, ради громади, районної, обласної ради таким, що не відповідає Конституції України, Верховна Рада України за поданням Президента України достроково припиняє повноваження голови громади, ради громади, районної, обласної ради та призначає позачергові вибори у визначеному законом порядку";
2) пункти 29 і 30 частини першої статті 85 викласти в такій редакції:
"29) утворення і ліквідація громад, районів, областей, встановлення і зміна їхніх меж; найменування і перейменування поселень, громад, районів, областей;
30) призначення позачергових виборів голів громад, депутатів рад громад, районних, обласних рад";

3) пункт 16 частини першої статті 92 викласти в такій редакції:
"16) статус Києва як столиці України";

4) частину першу статті 106 доповнити пунктом 81 такого змісту:
"81) тимчасово зупиняє повноваження голови громади, складу ради громади, районної, обласної ради та призначає тимчасового державного уповноваженого у випадках, визначених цією Конституцією";

5) пункт 5 статті 121 виключити;

6) назву розділу ІХ викласти в такій редакції:
"Розділ ІХ. Адміністративно-територіальний устрій України";

7) частину першу статті 150 доповнити пунктом 11 такого змісту:
"11) вирішення питання за зверненням Президента України про відповідність Конституції України акта голови громади, ради громади, районної, обласної ради";

8) розділ ХV "Перехідні положення" доповнити пунктами 17 і 18 такого змісту:
"17. Після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо децентралізації влади)":
1) наступні чергові місцеві вибори – вибори голів громад, депутатів рад громад, районних, обласних рад проводяться в останню неділю жовтня 2017 року.
Повноваження сільських, селищних, міських голів та депутатів місцевих рад, обраних на чергових виборах у жовтні 2015 року та місцевих виборах у період з жовтня 2015 року до жовтня 2017 року, припиняються з дня набуття повноважень відповідно головами громад, радами громад, районними та обласними радами, обраними на наступних чергових місцевих виборах у жовтні 2017 року;
2) Президент України за поданням Кабінету Міністрів України призначає на посади та звільняє з посад голів місцевих державних адміністрацій до призначення відповідних префектів;
3) тимчасово, до призначення префекта, повноваження, визначене пунктом 1 статті 119 та частиною другою статті 144 Конституції України, здійснює голова відповідної місцевої державної адміністрації;
4) Президент України до обрання на наступних чергових місцевих виборах у жовтні 2017 року голів громад, депутатів рад громад, районних, обласних рад здійснює повноваження, передбачені статтею 144 Конституції України, щодо актів, ухвалених відповідно сільськими, селищними, міськими головами, сільськими, селищними, міськими, районними і обласними радами. Призначені при цьому тимчасові державні уповноважені спрямовують та організовують діяльність виконавчих органів відповідної сільської, селищної, міської ради, виконавчого апарату відповідної районної, обласної ради.
Конституційний Суд України невідкладно розглядає відповідне звернення Президента України щодо актів сільських, селищних, міських голів, сільських, селищних, міських, районних і обласних рад.
У разі визнання Конституційним Судом України акта сільського, селищного, міського голови, сільської, селищної, міської, районної, обласної ради таким, що не відповідає Конституції України, Верховна Рада України за поданням Президента України достроково припиняє повноваження відповідно сільського, селищного, міського голови, сільської, селищної, міської, районної, обласної ради та призначає позачергові вибори.
18. Особливості здійснення місцевого самоврядування в окремих районах Донецької і Луганської областей визначаються окремим законом".

ІІ. Прикінцеві та перехідні положення
1. Цей Закон набирає чинності через три місяці з дня його опублікування.
2. З набранням чинності цим Законом одне або декілька поселень (сіл, селищ, міст) з прилеглими територіями набувають статусу громади на підставі і в порядку, визначених законом.
3. З дня набрання чинності цим Законом:
1) сільські, селищні, міські ради до набуття повноважень радами громад, обраними в утворених Верховною Радою України громадах, продовжують здійснювати такі повноваження: управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції;
2) сільські, селищні, міські голови до набуття повноважень головами громад, обраними в утворених Верховою Радою України громадах, продовжують здійснювати повноваження, віднесені законом до відання сільських, селищних, міських голів;
3) районні, обласні ради до набуття повноважень районними, обласними радами, обраними на наступних чергових місцевих виборах у жовтні 2017 року, продовжують здійснювати такі повноваження: затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку відповідних областей і районів та контролюють їх виконання; затверджують районні і обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм, та контролюють їх виконання; вирішують інші питання, віднесені законом до їхньої компетенції.
4. Районні, обласні ради, обрані на наступних чергових місцевих виборах у жовтні 2017 року, створюють виконавчі комітети на підставі закону про місцеве самоврядування, що визначає повноваження виконавчих комітетів районних, обласних рад.
5. Місцеві державні адміністрації до створення районними, обласними радами виконавчих комітетів на підставі закону про місцеве самоврядування, що визначає повноваження виконавчих комітетів районних, обласних рад, але не пізніше 1 березня 2018 року на відповідній території продовжують забезпечувати:
1) виконання Конституції та законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади;
2) законність і правопорядок; додержання прав і свобод громадян;
3) виконання державних і регіональних програм соціально-економічного та культурного розвитку, програм охорони довкілля, а в місцях компактного проживання корінних народів і національних меншин – також програм їх національно-культурного розвитку;
4) підготовку та виконання відповідних обласних і районних бюджетів;
5) звіт про виконання відповідних бюджетів та програм;
6) взаємодію з органами місцевого самоврядування;
7) реалізацію інших наданих державою, а також делегованих відповідними радами повноважень.
Київська, Севастопольська міські державні адміністрації, районні у містах Києві, Севастополі державні адміністрації продовжують здійснювати зазначені у цьому пункті повноваження до створення виконавчих органів місцевого самоврядування відповідних громад, але не пізніше 1 березня 2018 року.
6. Президент України за поданням Кабінету Міністрів України вперше здійснює призначення префектів після створення відповідними районними, обласними радами виконавчих комітетів, але не пізніше 1 березня 2018 року.
7. Акти голів місцевих державних адміністрацій діють до набрання чинності відповідними актами місцевого самоврядування, актами префектів, інших органів виконавчої влади, ухваленими відповідно до Конституції та законів України.

Facebook зупинив російську операцію, націлену на Україну

Україна в боротьбі хижого бізнесу в майбутньому

Війна війною, а після неї має бути продовження, бо вічна війна на кшталт Вархамеру у нас точно не вийде. У читача може з’явитися питання: які в біса прогнози, чому зараз, чому не говориш про це в перші дні чи десь ближче до того, коли буде мир? Питання має право на існування й до того ж є в категорії питань, на які треба дати відповідь. У перші дні говорити про те, чим закінчиться конфлікт, неможливо. Ми не знаємо орієнтовно склад колод карт, які має кожна зі сторін. Не знаємо про плани, чого бажають добитися. Ну а говорити під кінець – це як оголошувати повітряну тривогу через годину після того, як прилетіла авіабомба ВКС РФ.

Плюс є ще психологічний фактор. Зараз ми всі з вами відходимо від первинного шоку, хтось уже, хтось ще, але ясно, що ми приходимо в себе, звикаємося з новою реальністю й трохи починаємо мислити: «Що в дідько його бісового сталося?». Ми потребуємо відповідей! Ми жадібно споживаємо будь-яку інформацію, висновки, теорії, будь-що, що дозволить нам стабілізувати свій моральний стан й у той же момент вловити нові тенденції та підготувати себе до можливих нових потрясінь. Признатися чесно, ніхто не любить отримувати раптовий стрес таких масштабів, що можливо їсти тільки солодке. Так от, спробуємо розібратися, що нас чекає далі та які пиріжки ми будем готувати: з тушонкою чи таки з вишнею.

Почати, думаю, треба з питання військово-воєнного, тобто хто переможе, а закінчити тим, як це все вплине на простих людей, нас з вами. Можна тисячі раз писати про втрати супротивника, контратаки, збиті там пару одиниць техніки, але чи міняє ця інформація розклад на фронті? Небо за ВКС РФ, супротивник протягом першої хвилі удару просунувся сильно вглиб територій, організував кілька котлів, створив загрози нових оточень ЗСУ та зупинився на перегрупування, яке в нас подали зупинкою наступу РФ всюди й вся та відсутністю резервів супротивника. Люди хоч трохи знайомі із сучасною військовою справою помітять неприємні для ЗСУ тенденції. За цієї ситуації не можна не відзначити доволі успішні реальні локальні перемоги, які плутають плани РФ, однак, вертаюся до сказаного вище, ЗСУ потрібні більші резерви, щоб кардинально перевернути ситуацію, а удар цих резервів має бути заснований на локальних успіхах. Якщо з успіхами проблем немає, взяти тільки один Харків, то з контрударом резерву, який перегорне фронт, є біди. Мовчу про ВКС РФ. Така тенденція кладе подальшу долю України в положення: «ЯК САМЕ МИ ПРОГРАЄМО?». Момент цього програшу й визначить подальшу долю України. От тільки не треба метати помідори, спробуйте бути реалістами й дивитися, що нас чекає далі й яка реальна ситуація та не тіште себе ілюзіями. Ілюзії шкідливі для здоров’я.

Перш, ніж перейти до розбору можливого майбутнього територій України без Донецької, Луганської областей та Криму, потрібно сказати, що там із цими «окремими» буде. Найпростіше сказати про Крим, він лишиться російським, як і був останні 8 років, але в ньому появиться вода (точніше вона вже там, але її не відключать, як в 2014). Республіки ж Донбасу розширяться до розмірів областей, що вже реалізовується, якщо судити із заяв їх керівництва та їх дій. Зникне східний фронт надовго. Іронічно, що війну вирішили закінчити війною. А от що з ними може бути далі залежить від нашої Незалежної. І варіанти тут доволі цікаві. Незмінним буде, що певний період часу вони пограються у незалежність також, але вже мирну.

Ну що ж, підемо від варіанту найпростішого в поясненні, щоб не заплутати вас, а то в нашій політиці чорт зломить не тільки ногу.

Тотальний розгром на фронті, угрупування на Донбасі в оточенні, загроза взяття Дніпра, основні магістралі до Харкова перерізано, війська РФ в передмісті Запоріжжя, а Київ або оточено повністю, або майже взято. У такій ситуації говорити про те, що в уряду України щось питатимуть, доволі дивно. Це якби американці спитали Хусейна, чи не проти він здатися. Балканізувати Україну, в плані дробити, ніхто не буде, бо це створить більше проблем, аніж користі. Можлива також і її федералізація, перерозподіл активів сильно в бік російського капіталу, придушення національних великих бізнесменів, але не остаточне. Їм точно дозволять володіти певним числом активів, достатнім, щоб існувати та тримати під контролем особливо шокованих, щоб всі звиклися з новим життям. Доля ж західного капіталу в Україні спірна в тому плані, що неясно, яка його кількість піде з України, а яка лишиться. Принаймні зараз це сказати важко. При владі може бути як умовний Янукович у формі лідеру перехідного уряду до перших виборів, де він нарешті піде на пенсію, так і може лишитися Зе, але дуже швидко розпочнуться вибори. Можливі кілька показових процесів у Києві для картинки.

Вважаю, що тут треба пояснити, чому Україну навряд чи хтось буде дробити на окремі суб’єкти. Перший і основний фактор є чисто практичним, оскільки роздроблена держава буде більше споживати, ніж приносити доходів. Мовчу про те, що в перші місяці, якщо не роки, зруйновані війною райони будуть тільки споживати, бо вони відновлюються. Ну й другий, догадайтеся з першого разу, хто це все утримуватиме й виділятиме гроші під назвою «братньої допомоги»?

Другий варіант із тих, які виглядають ймовірними, залежить і не залежить від військового розвитку подій. Якщо у першому варіанті основа всього це воєнна перемога, то тут у військових роль важелю на перемовинах. Тобто чим довше стоять ті чи інші опорні пункти, війська відступають з боями, а то й вмирають, затримуючи супротивника, тим краще зможе домовитися наша влада. Проте не треба себе радувати, що вони думають про майбутнє України, як вони це заявляють. Смішно звучать заяви патріотів, що 30 років поносили владу, яка їх нещадно експлуатувала, а тут різко про це забули й пішли вмирати за інтереси олігархів, анекдот. Виникає резонне питання, а які саме будуть домовленості? Зрозуміла річ, що уряд РФ, який є урядом капіталістів, має чіткий інтерес запустити свій капітал в Україну, окрім заявлених вище інтересів територіальних змін та демілітаризації, яку точно організують, бо «внеблоковий» статус України їм треба якось зробити. Пояснення «денацифікації» прозвучало від міністра Лаврова: він сказав, що це скасування будь-яких законів, які ставлять за мету дискримінацію російськомовного населення, але які саме закони будуть визнані такими й як їх скасовують залишаються питаннями відкритими. Тут можна справді лиш сказати народне: «Поживем-побачим».

Так от, як може домовитися теперішня влада в Україні. Глянемо на те, що являє собою теперішня влада, для цього подивимось на парламентські та місцеві вибори 2019 та 2020, а там ой як багато цікавого. Спершу зирнемо на парламентські, й що ми бачимо?


Перемогу зеленої більшості, тобто доволі сильну підтримку на місцях саме від малого і середнього бізнесу. Причому дійти до такого висновку можна не тільки безпосередньо дивлячись на результати виборів, на які відчутно вплинула популярність персони Зеленського, а й на факт того, що більшість депутатів партії самі виявились представниками малого і середнього бізнесу, ними надавався кадровий ресурс, а пізніше і значна частка фінансування. Вони були тими, кому не знайшлося місця серед великих кланів бізнесменів. Це доволі дивно за того факту, що партію Зе на президентських виборах або підтримував якийсь великий дядько, або це було об’єднання групи менших дядьок, що, до слова, є більш ймовірним, якщо глянути на внутрішню ситуацію в партії «Слуга народу». Хоча дивність зразу відпадає, якщо ми звернемо увагу на факт логіки капіталу, яка вказує будь-якому бізнесмену на єдиний інтерес в основі всіх дій, а саме – максимізація прибутку. Ось цей інтерес штовхає конкуренцію між капіталістами, бо якщо у вас менший прибуток, то ви менше можете собі дозволити і відповідно програти конкуренцію.

У нас є великий дезорганізований капітал, який гризеться між собою, і малий та середній, які хочуть стати великими. Українські олігархи мають одну специфіку, яка не дає так просто з’явитися новим людям нагорі, – це факт того, що олігархи дуже не люблять новачків, яким досить тільки почати створювати загрозу, й на них моментально давлять, при чому не хтось один, а всі разом. Бажаючі вирватися вгору мусять якось вийти із цієї ситуації. Відповідь криється в історії про гілочки, де одну зламати легко, а групу – важко. Так само й бізнес: дрібний вирішив об’єднатися, щоб разом громити великих олігархів, а, можливо, й сформувати вже свій новий клан. Одразу вони взяли під контроль адміністративний апарат, вигравши вибори, що надало їм сили.

Ось у цей момент треба зупинитися на темі «Слуга Народу» й поглянути на великий бізнес, а тут нам допоможе карта місцевих виборів.


І що ми бачимо? Відчутна присутність партії «Слуга Народу» та купа, ну прямо купа купезна місцевих локальних партій, де очільниками є представники регіонального капіталу. Великий бізнес завжди тримав за собою багаті підприємства, які приносять чимало доходу, але контролювати в одних руках все, що перебуває навкруги цього підприємства, було б проблемно. Тому великі підприємства залишалися за «батею» клану, а на місцях давали все під управління довіреним людям. Вибори 2020 прямо говорять нам про те, що на місцях закріпилися ці довірені люди. І виникає цікава ситуація: а що заважає цим довіреним людям перемикнути канал, куди вони відправляють частину своїх грошей, до тих, хто гарантуватиме їм їх теперішнє положення й можливість піднятися вище?

Повернемося назад до партії дріб’язку. Для того, щоб легально використати адмінресурс, їм потрібне схвалення суспільства, а для цього потрібна якась така ситуація, коли можна використати весь масштаб держаного тиску. Ну й врахувати, що все це може відбуватися не 5 днів, а роками, тому треба подбати, щоб на наступних виборах була гарантія, що адмінапарат не втече до тих, хто не дозволяє саме їм заробляти. До початку всієї цієї катавасії з Офісу Президента витекла доволі цікава інформація, що ліквідація Мінську-2 буде їм дуже вигідною. І справді буде, бо це позбавляє їх політичних зобов’язань перед тими, кого останні 8 років ставлять як ворогів всього і вся, тобто вони більше не мають їх слухати, далі отримують сильний пропагандистський хід, а ще на ймовірній ескалації можна оформити спеціальний юридичний режим, який дасть нам право карати всіх і вся. А ой…

Так воно й вийшло б, якби не події 24 лютого. Ну й треба відзначити, що керівництву цієї локальної Священної Римської Імперії кров із носу як була потрібна ця вся ситуація, ескалація, піар-хід, особливий статус, бо в партії зрів сильний розкол, і були та є слова, що на нових виборах партії «Слуги Народу», яка була зібрана на ходу в угоду моменту, просто не буде, а будуть її уламки, та все, що відбувається зараз, дає шанс якщо не укріпити, то сформувати з неї, СН, нове ядро. До слова, твердження про розкол в партії й можливість нових утворень впали не з неба, це кажуть самі учасники Слуги Народу, демонструють своїми діями та частими перестановками людей з посад. Також доволі яскравим підтвердженням цього факту є місцева боротьба між локальними елітами й слугами, які були союзниками на минулих виборах, наприклад, довибори у 206 виборчому округу Чернігівської області.

Підсумуємо це все. У нас є група дрібних великих капіталістів (бізнесменів) у союзі з ще дрібнішими, які хочуть стати великими та контролюють адмінапарат, сьогоднішня ситуація їм вигідна, бо дозволяє використати ці умови для перерозподілу капіталу, що вже почалося. Також ми маємо великих капіталістів України, які намагаються зберегти своє положення, але поки що це не дуже виходить і саме їх становище під питанням. Поряд сидить капітал РФ, який норовить вернутися на ринки України. А із Заходу є теж капітал, який вроді й мав би піти, що я описав в попередній статті про війну у вакуумі, а вроді й хоче зберегти якусь частину доходу. Ситуація виходить заплутана й смішна, але доволі цікава. У кого із тут присутніх чотирьох сторін є можливість домовитися так, щоб отримати вигоду? Ось візьміть в цей момент, призупиніть читання, порівняйте в голові кожну зі сторін та дайте відповідь, хто може домовитися між собою, а хто ні.

Сподіваюся, ви продумали це. Якщо ви читали уважно, то відповідь тут одна й доволі зрозуміла, а саме Круг Зеленського (тут не від того, що він головний, а від того, що він головна маска перед усіма, з якою можна асоціювати) може легко домовитися із російською стороною. Ну ви погляньте скільки плюсів. РФ виконує всі свої задачі зі спецоперації й заходить на ринок України, в політичному плані створить гарантів свого положення, організує чи купить якусь партію. Зелені ж отримують гарантований підйом. Вони використовують стан війни, щоб прибрати незадоволених, приймають які треба закони, починають розподіл капіталу, до того ж нічого проти них і не сказати, бо всі ЗМІ й інтернет за ними (війна, державна цензура), а всі незгодні одразу стають диверсантами. Зручне становище, скажу я вам. Навіть у СРСР так хитро не було. Ну й такий стан речей вирішує зразу кілька післявоєнних питань. Одне з них – це незадоволення людей владою, яке може бути на перший період часу. Сигналом, який вказує на ймовірність цього прогнозу, є майже одночасні арешти СБУ та Росгвардією/МГБ ЛДНР/ФСБ, кожним зі своєї сторони фронту, персонажів, які займали різні посади в минулому та брали активну участь в поділі 2014. От очікувано буде, що на їх місце прийдуть нові люди й будуть вони лояльні кому треба, тобто новим олігархам, а не всяким старичкам. Читач може спитати, а що перешкоджає національним великим «уважаємим людям» домовитися з РФ? Тут грає роль людський чинник і взаємна недовіра більших масштабів, оскільки у 2014 національні забирали активи рфних, а рфні забирали їх активи у Криму, а потім на Донбасі у 2017.

Є ще четвертий варіант подальшої долі України, він доволі специфічний та ефемерний, але також заслуговує право на існування. Це поділ на дві України, але тут багато питань, як вони будуть існувати, на чий кошт. Сучасна існує своїми силами чудом, а як дві окремі будуть – незрозуміло. Відділення одних тільки ЛДНР з Кримом гепнуло по економіці нормально так. Ну й питання, звісно, кому то вигідне буде, бо воно навпаки не вирішить протиріччя, а породить нові.

Ну й фінальна частина, яка важлива буде кожному, – положення простого народу. Ясна одна річ: добре не буде нікому й ніяк. Зрозуміло, наступить мир, не буде снарядів над дахами, але економічно це буде не просто занепад, а прямо стрілка графіку в унітаз. Окремо висить питання як і на чий рахунок відбуватиметься відновлення. Мінекономіки України вже нарахувала можливі втрати на суму 500 млрд доларів. Це 14690295000000 гривень, або 1007772175,34 середні місячні зарплати України (14577 грн), або 734 514 750 000 буханок хліба, якщо його ціну брати за 20 грн, або по-іншому це 423 351 440,92 квадратних метри житла у Києві. Одним словом, дуже багато й сильно. Під приводом цього очікуйте найсильніший демонтаж соціалки, скорочення багатьох благ та посилення експлуатації з усіх сторін. Паралельно посилиться й репресивність. Наївно думати, що після війни гайки розкрутять ось так просто та вернуть побільше свобод, о ні. Не надійтеся на кінець цього. Україна стане лише початком більшого витка кризи світової економіки, що було описано в минулій статті. Певна річ, це вдарить по нам усім. Виникає логічне питання, а що можна зробити? Насамперед бути людьми та розуміти, що як тут, так і по ту сторону люди. Думати разом, що можна зробити для того, щоб нам, простому народові, жилося легше. Організовуватися, налагоджувати зв’язки між собою і не боятися, не боятися казати, що ми не згодні, хочем краще жити, хочемо збереження тих чи інших гарантій. Пам’ятати слова класика, що люди будуть обмануті в політиці доти, доки в тих чи інших речах не шукатимуть інтереси тих чи інших класів. Читати, вчитися, вивчати й аналізувати те, що відбувається. І впаде тоді варварство шакалів! Все буде Соціалізм!

сурс

Статья из львовской газеты "Высокий замок".Что забавно по дате-не особо свежая,так что нынешний всплеск в мукачево не случаен видимо.
--------
«Патріоти»-перевертні
09.02.2015, 23:57,
Чим є насправді закарпатський «Правий сектор»?

Майже рік тому, одразу після кривавих подій на Майдані, в Ужгороді виник «Правий сектор» Закарпаття. Після подій на Майдані, де частина представників “ПС” справді зіграла значну роль у переломі ситуації на користь громади, ця організація викликала у багатьох жителів України шану й повагу. Шанують люди і роль представників “ПС” та його лідера Дмитра Яроша у бойових діях на сході України. Та поки одні воюють, їхні побратими на Закарпатті займаються речами, цілком далекими від моралі…

Взяти хоча б останній інцидент із жорстоким побиттям в Ужгороді у ніч із 2 на 3 лютого волонтерів, котрі щодва тижні їздять із вантажами допомоги нашим військовим у зону АТО. Хлопців і дівчат не лише побили, а й фотографували криваве обличчя одного з них, жорстоким способом зав’язували виламані руки і піддавали тортурам. Пізніше волонтер Павло Павлов, котрого били й катували найбільше, під час засідання Громадської ради при УМВС України у Закарпатській області розповів, що найбільший удар припав саме на нього через те, що він неодноразово намагався перешкоджати самоуправству «правосекторівців» на Закарпатті. Павло також зізнався, що упізнав серед понад 20 чоловік, котрі його били, земляка з Березнянщини, який називає себе керівником служби безпеки «Правого сектору» Андрія Гоцу. За кілька годин до того ще один «правосекторівець» Роман Стойка, забравши в одного з ужгородських правоохоронців службове посвідчення, викрикував на камеру, що він двічі судимий і що йому ніхто нічого не зробить. Через бездіяльність працівників Ужгородського міськвідділу міліції нікого з фігурантів цих двох інцидентів з боку «ПС» затримано не було…

Ця ситуація, швидше, є наслідком численних безкарних діянь представників «Правого сектору» на Закарпатті. Аби у цьому переконатися, варто хоча б проаналізувати всі гучні вчинки цих хлопців на Закарпатті.

Люстрація як спосіб заробітку…

Уперше про «ПС» Закарпаття заговорили в лютому минулого року, коли його активісти прив’язали до стовпа начальника Чопської митниці Сергія Харченка і змусили його написати рапорт про відставку. Публічно принижений і наляканий посадовець на відео розповів про корупційні схеми у своєму відомстві, однак жодних правових наслідків це не мало. Замість віддати Харченка правоохоронцям і задокументувати злочини, «ПС» змусив його за 12 годин покинути Закарпаття. Після чого в Ужгороді відкрито заговорили про те, що з начальника митниці банально зняли дуже солідну суму грошей. А корупція на митниці як була, так і залишилася…

Через кілька тижнів — «люстрація» в. о. начальника УМВС Василя Турдая, котрий через свою попередню діяльність справді не заслуговував на цю посаду. Ще за кілька днів ті ж представники «Правого сектору» місцевого розливу без суду і слідства публічно принизили, ведучи як убивцю через усе місто, а потім мало не задушили у натовпі, заступника прокурора Закарпаття Івана Кайла. Знову безкарно…

Зґвалтування, крадіжки, зброя

У квітні минулого року за розбій і зґвалтування 58-річної жінки у селі Кам’яниці закарпатські правоохоронці затримали 24-річного бузувіра, який під час зізнання у злочині представився міліціонерам членом «Правого сектору». На підтвердження молодик показав посвідчення та розповів про свій шлях у «Правий сектор» і про те, чим займався у цій організації.

Потім — силове захоплення дачі Медведчука «Ведмежа діброва», яке теж закінчилося нічим. Через три дні дачу довелося повернути лідеру «Українського вибору», а «ПС» звинуватили в крадіжці з неї цінностей. Зокрема, задокументовано викрадення лише картин відомих закарпатських художників на суму понад 10 мільйонів гривень…

«ПС» почав хазяйнувати і на Виноградівщині. Спочатку 18 «бійців» навідалися у нічний клуб, аби шантажувати його власника на гроші. Робилося це під виглядом «люстрації». Підприємцеві закидали причетність до Партії регіонів та погрожували облаштувати в його клубі свій штаб. Ще кілька підприємців Виноградова заявили, що до них приїжджали представники «ПС» і змушували платити за так звану охорону їхнього бізнесу. У тому ж Виноградові примусили місцевого директора лісгоспу Василя Агія написати заяву на звільнення. Пізніше колектив лісгоспу виступив на захист свого керівника. Відтак останній відкликав свою заяву, написану під тиском.

Згодом так звані носії справедливості без суду і слідства, так само перед тим шантажуючи власників на гроші, взялися руйнувати недобудовану міні-ГЕС у селі Нижньому Бистрому Хустського району. У травні п’ять десятків чоловіків (деякі озброєні автоматами Калашникова) зруйнували екскаватором частину новобудови й жорстоко побили кількох людей. Нині міні-ГЕС безперешкодно будується далі. Цей брутальний інцидент викликав у Нижньому Бистрому загальне обурення. Місцеві селяни, які не звикли вирішувати конфлікти такими методами, називають відтоді «Правий сектор» не інакше, як озброєними бандитами й найманцями.

Значний резонанс викликав інцидент за участі закарпатського «ПС», що стався у ніч на 12 серпня. Тоді на Львівщині, біля Стрия, співробітники УБОЗ затримали два позашляховики з шістьма бійцями «Правого сектору» Закарпаття. Оскільки водії на вимогу зупинитися не відреагували, убозівцям довелося застосувати зброю — прострелили колеса. Тоді, за офіційною інформацією УМВС України у Закарпатській області, у двох автомобілях, крім кількох мисливських рушниць, які справді можуть бути зареєстрованими, виявили кулемет «ПК», п’ять автоматів Калашникова, два гранатомети, 12 гранат різного типу, 50 магазинів до АК з патронами, три штик-ножі, а також іншу, дрібнішу зброю та боєприпаси. З огляду на те, що бійці «ПС» поверталися із зони АТО, їх після перевірки та 12-годинного затримання відпустили, а всю зброю вилучили. Але залишилося запитання: навіщо везти у мирне Закарпаття такий арсенал зброї?

Стрілянина біля СБУ, спровокована «правосекторівцем»

Після цього представники закарпатського «ПС» відзначилися стріляниною у центрі Ужгорода, під стінами УСБУ. Тоді «правосекторівець» Богдан Пилипів двома пострілами поранив у ногу сержанта міліції, який виїхав на виклик. «ПС» одразу почав відхрещуватися від Пилипіва, мовляв, він уже позбавлений посади. Однак «Правому сектору» довелося визнати свою причетність до п’яного інциденту біля СБУ. Керівник обласної організації Олександр Сачко підтвердив, що один із затриманих — активіст «ПС», який щойно повернувся із зони АТО, брав участь у бойових діях і був контужений. Попередньо встановлено, що саме цей молодик намагався вирвати зброю в одного з міліціонерів, чим спровокував стрілянину. Чотирьох нападників тоді арештували. Відкрито кримінальне провадження за умисне завдання працівникові правоохоронних органів тілесних ушкоджень при виконанні службових обов’язків та хуліганство. Особу п’ятого учасника інциденту встановили (за даними міліції, він теж активіст «ПС»), його оголосили в розшук. Пораненого міліціонера госпіталізовано (на щастя, куля не зачепила артерії). До речі, через кілька днів він як доброволець мав виїхати в зону АТО. Нині Богдан Пилипів відбуває покарання у вигляді чотирьох років позбавлення волі…

Близько місяця тому той же «Правий сектор» фігурував у справі спроби силового захоплення ректорату Ужгородського національного університету. Тоді врятувати від наруги викладачів та співробітників університету зумів лише той же Павло Павлов, який самотужки відтіснив «правосекторівців» з університету. Як пізніше з’ясувалося, «ПС» виконував замовлення колишнього ректора УжНУ “регіонала” Федора Ващука, який забажав таким силовим методом повернути собі посаду.

Наявність в Ужгороді незаконного озброєного формування не може не турбувати громадськість. На засіданні громадської ради при УМВСУ в Закарпатській області керівники близько 25 громадських організацій заявили, що міліція, СБУ і прокуратура Закарпаття мають негайно дати оцінку діяльності цієї групи і притягнути її членів до відповідальності за вчинені злочини. В іншому випадку, активісти обіцяють взяти ситуацію у свої руки.

http://wz.lviv.ua/ukraine/130293