Балакучий шинок

Балакучий шинок

Сало, аналитика, обсуждения, Украина, война Подписчиков: 184     Сообщений: 694     Рейтинг постов: 5,708.1

«Балакучий шинок» - раздел для размещения аналитических, а также информационных статей про события

и их прогнозы, для обсуждений на тему событий, для инфографики, а также пруфов (по-типу: «Доказательства присутствия военных РФ на территории Донбасса» или «Кто и откуда обстреливал жилой квартал»). См. правила ниже!


Тег расчитан на публикуемый материал как из источника, так и на личные идеи и наблюдения, что приветствуется! 


Балакучий шинок,Сало, аналитика, обсуждения, Украина, война,Сало с №востями,новости без киселёва, ccn, saloandnews, сало с новостями, новости с салом,разное,технический пост

Правила:


1. Лимит на публикацию: 1 пост в день для каждого пользователя с СС№ -рейтингом меньше 100; 2 поста для пользователей с СС№-рейтингом от 100 до 200 и т.д.;


2. Пост должен нести в себе информативный характер, а не просто орущий пост типа «пиздецвсепропало»;


3. Стена текста не разделенная на абзацы будет выпиливаться (учимся оформлять);


4. Если статья взята из источника – указывать ссылку;


5. Если статья опубликована в виде скриншота – все равно находим эту статью в интернете и указываем ссылку на неё;


6. Если слишком большая статья – лучше выбрать из неё самую важную инфу, и указать ссылку на полный материал;


7. Как и в основном СС№ статьи размещайте без фотографий/видео с множеством крови, погибшими людьми, и с прочей жестью. Если таковые имеются, нужно сделать размытие на картинке, или указывать просто ссылку с предупреждением о 18+ и жести;


8. С Шарием (ём) сразу приглашаем в ватку;


9. Материал, который очевидно (а также скрытно) несет в себе пропаганду политики РФ, недостоверную информацию, фейки, провокации, антиукраинская пропаганда – будут нещадно выпиливаться. Критерии не исчерпывают себя и могут быть дополнены на усмотрение модератора.


10. Поскольку статьи 99,99% несут в себе полит. информацию - нужно обязательно ставить тег "политика".


Незнание правил не избавляет от выпиливания поста! Давайте вместе поддерживать читабельный формат и чистоту, для приятного времяпровождения.



Рекомендации для годных постов:

- Самостоятельно прочитай материал перед публикацией - не нужно фигачить первые попавшиеся статьи.

- Сделай раздельные абзацы, чтобы текст был читабельный.

- Старайся разбавлять большие массивы текста тематическими изображениями или видеоматериалами.


Посты в данном разделе отображают лишь точку зрения автора, и это не значит, что такую же позицию разделяет команда СС№.


С предложениями и пожеланиями пишите модераторам сообщества.

С ув. команда СС№.


Развернуть

#Сало с №востями разное MH17 Балакучий шинок 

Как в Шахтерске на костях жертв сбитого «Боинга» плясали

Недавно исполнилось три года со дня уничтожения малазийского «Боинга» в небе над Торезом. Как известно, сначала боевики похвастались тем, что сбили самолет, поскольку ошибочно приняли его за украинский Ан-26. Но когда выяснилось, кого сбили на самом деле, все посты и видео стали спешно удаляться из сети.

Все эти годы Кремль и его донецко-луганские питомцы выдумывали «испанского диспетчера Карлоса», «украинский истребитель», и «украинский «Бук» и даже совершенно шизофреническую версию о том, что самолет вылетел из Голландии набитый трупами и специально разбился в Донецкой области, чтобы дискредитировать ополченцев.

маю МК в регионах ▼ 18 июля 2017 время 11:59 Свежий номер Подписка на МК Регистрация | Вход ___________|<\ нпзяоп □□ Новости Политика Экономика Происшествия Общество Спорт Культура Наука Реновация Здоровье Мегаполис Мельман-ТВ Образование Правосудие Светская жизнь Семья Шашлыки и пикники

В это же время шло и реальное расследование, в ходе которого удалось установить, как, когда и кем был доставлен на место преступления «Бук», и куда он потом был вывезен. Удалось установить личность человека, лично ответственного за гибель людей — им оказался отставной российский офицер Сергей Дубинский (Хмурый).

Но на захваченной территории Донбасса по-прежнему продолжают делать вид, будто никакого расследования не было, и правда о том, как сбивали малазийский «Боинг», до сих пор никому не известна. Боевики продолжают юродствовать и плясать на костях убитых ими людей. На месте крушения самолета уже третий год подряд оккупационная администрация устраивает отвратительное шоу, изображая фальшивую скорбь по своим жертвам.

Это фотографии с очередного маскарада, который состоялся 17.07.2017. Убийцы согнали к месту трагедии людей, раздали им плакаты с надписями «Дайте правду по «Боингу», нарядили ангелами детей. Редкостное по своей мерзости лицемерие.

Aâurhe ' признан 1ПШВАУ ЯИ® n,W?HHryBwe т- AaWTE aá IP nppmr Доите no Боингу ^Ровду RUH n° RahvV,Сало с №востями,новости без киселёва, ccn, saloandnews, сало с новостями, новости с салом,разное,MH17,Балакучий шинок,Сало, аналитика, обсуждения, Украина, война

Издеваются над памятью погибших, устроив на месте своего преступления блядский цирк. Могли бы просто проигнорировать дату, промолчать. Но нет...

Сало с №востями,новости без киселёва, ccn, saloandnews, сало с новостями, новости с салом,разное,MH17,Балакучий шинок,Сало, аналитика, обсуждения, Украина, война

Люди, которые три года назад заявляли, что в «Боинге» были несвежие трупы, собирали тушь "с поля", теперь делают вид, что им жалко погибших пассажиров. В маскараде используют детей

Сало с №востями,новости без киселёва, ccn, saloandnews, сало с новостями, новости с салом,разное,MH17,Балакучий шинок,Сало, аналитика, обсуждения, Украина, война

■fiusHaa'i зииу! •ЗиЛе ЯЗВ?» * aAMT£ г прлелу ■° Ьоингy| Sflfâfûï? bUKSJIHÍQ!,Сало с №востями,новости без киселёва, ccn, saloandnews, сало с новостями, новости с салом,разное,MH17,Балакучий шинок,Сало, аналитика, обсуждения, Украина, война

ШМШ! гм 1 J Ik |1Ш Uli ■ft,Сало с №востями,новости без киселёва, ccn, saloandnews, сало с новостями, новости с салом,разное,MH17,Балакучий шинок,Сало, аналитика, обсуждения, Украина, война


Развернуть

Балакучий шинок #Сало с №востями разное Азов 

Суровых стильных мужиков вам.

Главный сержант школы командиров "АЗОВ" - хранитель ритуального молота.

На построениях по поводу выпуска курса или смены Главного сержанта перед строем делается символический удар молота о наковальню. Он символизирует процесс кования кадров.

В общем "нацики" знаю толк... ну вы поняли.

Балакучий шинок,Сало, аналитика, обсуждения, Украина, война,Сало с №востями,новости без киселёва, ccn, saloandnews, сало с новостями, новости с салом,разное,Азов

Балакучий шинок,Сало, аналитика, обсуждения, Украина, война,Сало с №востями,новости без киселёва, ccn, saloandnews, сало с новостями, новости с салом,разное,Азов
Балакучий шинок,Сало, аналитика, обсуждения, Украина, война,Сало с №востями,новости без киселёва, ccn, saloandnews, сало с новостями, новости с салом,разное,Азов
Балакучий шинок,Сало, аналитика, обсуждения, Украина, война,Сало с №востями,новости без киселёва, ccn, saloandnews, сало с новостями, новости с салом,разное,Азов

Развернуть

политика песочница политоты СБУ краматорск педерасты заебали #Сало с №востями разное Балакучий шинок 

У Краматорську СБУ викрила начальника відділу міськради на вимаганні грошей з переселенців

Сначала несколько слов от себя.
Само поведение вот таких вот пидоров говорит о том, что не до всех в этой стране доходит, что в стране ВОЙНА. И что многие не уезжают из оккупированных территорий именно из-за ТАКИХ пидоров, зная, что вместо понимания и сочувствия наткнутся на стену. Да, блять, не надо понимать и сочувствовать, не надо любить переселенцев, надо просто законы, ебаный в рот, соблюдать!

https://ssu.gov.ua/ua/news/1/category/2/view/3480#sthash.xUyEKffJ.dpuf
Співробітники Служби безпеки України спільно з прокуратурою викрили на хабарі начальника одного з відділів Краматорської міської ради.
Правоохоронці встановили, що чиновник систематично вимагав гроші з переселенців з тимчасово окупованих територій за безперешкодне отримання реєстрації у Краматорську. У випадку відсутності грошей, чиновник штучно відмовляв громадянам у реєстрації, через що вони не могли отримувати належні їм соціальні та пенсійні виплати.
Оперативники спецслужби затримали начальника відділу у місті під час передачі посередником трьох тисяч гривень, отриманих від вимушеної переселенки. Відкрито кримінальне провадження за ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України.
Тривають невідкладні слідчі дії.
Развернуть

Балакучий шинок #Сало с №востями разное таможня зрада 

Таможня даёт добро?

Что-то не заметил обсуждения недавно появившейся новости и решил исправить недочёт.


Итак 30-го мая под вечер натолкнулся в интернете на заметку:


Украинским пользователям не пришлют продукцию Apple, Meizu, Panasonic, Philips, Samsung, Openbox, JVC, Xiaomi, MTV Music Television и ещё 1140 международных брендов, купленных за границей.

По информации издания ITC, украинская таможня перестала пропускать посылки с товарами, купленными в зарубежных интернет—магазинах. Это происходит на основании перечня объектов интеллектуального права, включенного в таможенный реестр, поясняется в блоге Opendatabot.


Новость я прочёл по этой ссылке где-то в 16:30, уже к 18:00 был целый вал таких новостей, со ссылкой на один и тот же источник.


Первой естественной мыслью было "да они очешуели" и "эт чё как в рашке?". Однако, сомнительность источника заставила ждать продолжения, которое не заставило себя ждать:


Обмеження митницями ввезення товарів відомих брендів, придбаних в іноземних інтернет-магазинах, відбувається тільки на вимогу правовласників або їх представників. Про це заявив директор департаменту організації митного контролю ДФС Олексій Василенко, коментуючи інформацію про заборону на ввезення товарів відомих брендів, поширену ЗМІ.

"Такі обмеження застосовуються тільки в разі, якщо продукція контрафактна, або якщо її походження не вдалося встановити", - пояснив Олексій Василенко.

Він також підкреслив, що відповідно до Митного Кодексу України, всі надходження проходять обов'язкову перевірку, а правовласнику надається можливість визначити, чи є даний товар оригінальним.

"У разі встановлення контрафактності товар не потрапляє на митну територію України. Зате, за відсутності порушень прав інтелектуальної власності правовласник інформує митницю про можливість відновлення митного оформлення такого товару.

У більшості випадків саме так все і відбувається, і покупці отримують свій товар. Така сама процедура застосовується в Україні давно. З одного боку вона захищає права споживачів на отримання якісного оригінального товару, з іншого боку захищаються авторські права виробника", - зазначив представник ДФС.

Він категорично спростував інформацію про те, що митницям дано вказівку забороняти фізичним особам ввезення в Україну товарів, права на торговельні марки яких заявлені в митному реєстрі. "Зазначене не відповідає дійсності, оскільки митницям такі вказівки ні усно, ні письмово від ДФС не надходили", - зазначив Олексій Василенко.


Ссылка на Урядовий портал.


Как известно не бывает дыма без огня, более того сообщения о задержках действительно есть. На волне всех этих новостей начали даже искать кому выгодно:


Таможня под давлением официальных дистрибьюторов в Украине стала более тщательно отслеживать зарубежные посылки с товарами мировых брендов. Эксперты опасаются, что такие действия таможенных органов могут свести на нет бурно развивающуюся сейчас в нашей стране интернет-торговлю.


Ссылка.


Всё оказалось проще и прозаичнее:

1. у таможни действительно есть реестр правообладателей интеллектуальной собственности;

2. таможня обязана проверять происхождение товара и привлекать представителей правообладателей для установление является ли товар контрафактом;

3. таможня не имеет права пропускать на территорию Украины контрафактный товар.


На практике таможне нет особого дела до частных заказчиков и вообще заказчиков с мелкими партиями. Скажем прямо с подобных заказчиков никакого гешефта не получишь. Но на текущий момент ситуация несколько изменилась благодаря одному письму:


Державна фокальна служба УкраТни 04053, м. Kuie, JJbeiecbKa пп„ 8. Представника правовласника знаку для ToeapiB i послуг "MEIZU" Цитович В. Е. ЗАЯВА Meni, Цитович Вжтори Едуард1вш, як представнику правовласника знаку для TOBapie i послуг "MEIZU" стало вщомо, що в порушення вимог статп 399

2 зв’язку з тим, що одсржува'п зазначених говар1в не внесен! до митного реестру як 1мпортери орипнальних товар'ш, що м1стять вищезазначений об'ект права штелектуально! власност!, е шдстави вважати, що перем!щення через митний кордон Укра'ши даних товар1в мае ознаки порушення прав штелектуально!


Довольно пространную статью с объяснениями можно почитать тут.



Из всего этого шухера следует два следствия:

1. мадам Цитович для себя или для какой-то торговой сети стремится создать более выгодные условия, заблокировав или усложнив доставку в Украину товаров определённых фирм.

2. шкурные интересы мадам Цитович ударили по простым пользователям. На личном примере: слежу за треком посылки из Китая. На днях посылка пришла в международный пункт обмена почтовыми сообщениями откуда была оправлена на таможню, хотя бренд моего товара не находится в указанном реестре. Кстати, на таможне посылка пробыла меньше суток. По данным моего коллеги его посылку задержали уже почти на две недели - сообщение по треку "товар проходит таможенное оформление". Хотя цена товара ниже планки, требующей такого оформление. Проще говоря таможня проверяет товар на контрафактность, что осуществляется с привлечением представителя правообладателя.


Если честно, то с формальной точки зрения я не вижу никаких проблем - по-бесятся и перестанут, но период "бешения" пока болезно бьёт по рядовым гражданам. Если развивать мышление в сторону зоговоров, то официальные дистрибьюторы товаров могут подумать над тем, чтобы сократить поток не через официальных дистрибьюторов начав по примеру мадам Цитович жаловаться в таможню.


А пока ждём развития событий.

Развернуть

#Сало с №востями разное Балакучий шинок мова історія 

Звідки в Києві взялася українська мова?

Допис є продовженням поперденього про російську мову. Росіянам з ґуґлівським перекладачем теж рекомендується. Приємно читання!


Що спільного в української мови із санскритом... Як розмовляли прадавні слов’яни... Яка була мова в Україні, коли України ще не було... Коли зародилася українська...


Про походження української мови сьогодні написано цілі фантастичні романи. Брак популярної філологічної літератури змусив взятися за справу ентузіастів, які переважно не є фахівцями в питаннях мови. Проте виявляють напрочуд велику активність. Одні “специ” виводять українську ледве не із санскриту, інші поширюють міфи про уявний польський чи навіть угорський вплив, хоча здебільшого не володіють ні польською, ні українською, ні тим більше угорською мовою.

штшш эдиш,Сало с №востями,новости без киселёва, ccn, saloandnews, сало с новостями, новости с салом,разное,Балакучий шинок,Сало, аналитика, обсуждения, Украина, война,мова,історія

Не баян, а класика


Чому в українській мові багато слів із санскриту?

Зіставляючи різні мови, учені дійшли висновку, що деякі з них дуже близькі одна до одної, інші є родичками більш віддаленими. А є такі, котрі взагалі не мають між собою нічого спільного. Наприклад, установлено, що спорідненими є українська, латинь, норвезька, таджикська, гінді, англійська тощо. А ось японська, угорська, фінська, турецька, етруська, арабська, баскська та інші з українською чи, скажімо, іспанською ніяк не пов’язані.


Доведено, що кілька тисячоліть до нової ери існувала така собі спільнота людей (племен), які розмовляли близькими діалектами. Ми не знаємо, де це було і в який точно час. Можливо, 3–5 тисяч років до н.е. Припускають, що ці племена проживали десь у Північному Середземномор’ї, можливо навіть, у Подніпров’ї. Індоєвропейська прамова не збереглася до наших часів. Найдавніші письмові пам’ятки, що дійшли до наших днів, написані були тисячу літ до нової ери мовою давніх жителів Індії, що має назву “санскрит”. Як найдавніша, ця мова вважається найближчою до індоєвропейської.


Учені реконструюють прамову на основі законів зміни звуків та граматичних форм, рухаючись, так би мовити, у зворотному напрямку: від сучасних мов – до спільної мови. Реконструйовані слова наводяться в етимологічних словниках, давні граматичні форми – в літераторі з історії граматик.


Сучасні індоєвропейські мови успадкували більшість коренів від часів прадавньої єдності. У різних мовах споріднені слова часом звучать дуже по-різному, але ці відмінності підпорядковані певним звуковим закономірностям.


Порівняйте українські та англійські слова, що мають спільне походження: день – day, ніч – night, сонце – sun, матір – mother, син – son, око – eye, дерево – tree, вода – water, два – two, могти – might, сварити – swear, веліти – will. Тож українська, як і решта індоєвропейській мов, має багато спільних слів із санскритом та іншими спорідненими мовами – грецькою, ісландською, давньоперською, вірменською тощо, не кажучи вже про близькі слов’янські – російську, словацьку, польську...


Унаслідок переселення народів, воєн, загарбань одних народів іншими мовні діалекти віддалялися один від одного, утворювалися нові мови, зникали старі. Індоєвропейці розселилися по всій Європі й проникли в Азію (тому й дістали таку назву).


Праіндоєвропейська мовна сім’я залишила після себе, зокрема, такі групи мов: романські (мертва латинь, французька, італійська, іспанська, португальська, румунська, молдавська та ін.); германські (мертва готська, англійська, німецька, шведська, норвезька, ісландська, датська, голландська, африкаанс тощо); кельтські (валлійська, шотландська, ірландська та ін.), індоіранські (мертва санскрит, гінді, урду, фарсі, таджикська, осетинська, циганська, можливо, також мертва скіфська тощо); балтійські (мертва прусська, литовська, латиська та ін.), слов’янські (мертва старослов’янська, або “староболгарська”, українська, болгарська, польська, російська, білоруська, тощо). Окремі індоєвропейські пагони пустили грецька, вірменська, албанська мови, які не мають близьких родичів. Чимало індоєвропейських мов не дожили до історичних часів.


Чому індоєвропейські мови так відрізняються одна від одної?

Як правило, формування мови пов’язане з географічним відокремленням її носіїв, міграцією, завоюваннями одних народів іншими. Розбіжності в мовах індоєвропейців пояснюються взаємодією з іншими – часто неіндоєвропейськими – мовами. Одна мова, витісняючи іншу, отримувала певні ознаки переможеної мови й відповідно відрізнялася цими ознаками від своєї родички (витіснену мову, яка залишила свої сліди, називають субстратом), а також зазнавала граматичних та лексичних змін. Можливо, існують певні внутрішні закономірності розвитку мови, які з часом “віддаляють” її від споріднених наріч. Хоча, напевне, причиною появи будь-яких внутрішніх закономірностей є вплив інших (субстратних) мов.


Так, у прадавні часи в Європі були поширені численні мови, вплив яких і спричинив до нинішньої багатобарвної мовної картини. На розвиток грецької мови вплинули, зокрема, іллірійська (албанська) та етруська. На англійську – норманська та різні кельтські наріччя, на французьку – галльська, на російську – фінно-угорські мови, а також “староболгарська”. Фінно-угорський вплив у російській мові дав ослаблення ненаголошених голосних (зокрема акання: молоко – млаако), закріплення g на місці г, оглушення приголосних у кінці складу.

Вважається, що на певному етапі мовної еволюції, до утворення окремих слов’янських та балтійських мов, існувала балто-слов’янська єдність, оскільки ці мови мають величезну кількість спільних слів, морфем і навіть граматичних форм. Припускають, що спільні предки балтів і слов’ян населяли території від Північного Подніпров’я – до Балтійського моря. Проте внаслідок міграційних процесів ця єдність розпалася.

На мовному рівні це відбилося дивовижним чином: праслов’янська мова постає як окрема мова (а не балто-слов’янський діалект) з початком дії так званого закону відкритого складу. Праслов’яни отримали цей мовний закон, взаємодіючи з якимсь неіндоєвропейським народом, мова якого не терпіла поєднання кількох приголосних звуків. Суть його зводилася до того, що всі склади закінчувалися на голосний звук. Старі слова почали перебудовуватися так, що між приголосними вставлялися короткі голосні або голосні мінялися місцем із приголосними, кінцеві приголосні втрачалися або після них з’являлися короткі голосні. Так, “ал-ктіс” перетворився на “ло-ко-ті” (лікоть), “кор-вас” на “ко-ро-ва”, “ме-дус” на “ме-до” (мед), “ор-бі-ті” на “ро-би-ти” “драу-гас” на “дру-ги” (другий) тощо. Грубо кажучи, уявлення про “дослов’янський” мовний період дають балтійські мови, які не зачепив закон відкритого складу.

Звідки нам відомо про цей закон? Насамперед з найдавніших пам’яток слов’янської писемності (Х – ХІІ століття). Короткі голосні звуки позначалися на письмі літерами “ъ” (щось середнє між коротким “о” й “и”) та “ь” (короткий “і”). Традиція написання “ъ” в кінці слів після приголосних, яка перейшла в російську мову за київською традицією передачі церковнослов’янської, дожила аж до початку ХХ століття, хоча, звісно, ці голосні в російській ніколи не читалися.

Якою мовою розмовляли праслов’яни?
Ця мова проіснували з І тисячоліття до н.е. до середини І тисячоліття н.е. Звісно, не було якоїсь цілісної мови в сучасному розумінні цього слова, а тим більше її літературного варіанта. Ідеться про близькі діалекти, що характеризувалися спільними ознаками.

Праслов’янська мова, отримавши закон відкритого складу, звучала приблизно так: зе-ле-нъ ліє-съ шу-ми-тъ (читається “зе-ле-ни ліє-со шу-ми-то” – зелений ліс шумить); къ-де і-доун-тъ медъ-віє-дъ і влъ-къ? (читається “ко-де і-доу-то ме-до-віє-до і вли-ко? (де йдуть ведмідь і вовк?). Монотонно і рівномірно: тра-та-та-та... тра-та-та... тра-та-та... Наше сучасне вухо навряд би чи могло розпізнати в цьому потоці знайомі слова.

Деякі вчені вважають, що субстратною мовою для праслов’ян, котра “запустила” в дію закон відкритого складу, була неіндоєвропейська мова трипільців, які населяли теперішні українські землі (субстратна мова – поглинута мова, яка залишила в мові-переможниці фонетичні та інші сліди).

Саме вона не терпіла скупчень приголосних, склади в ній закінчувалися лише на голосні звуки. І саме від трипільців начебто дійшли до нас такі слова невідомого походження, що характеризуються відкритістю складів та строгим порядком звуків (приголосний – голосний), як мо-ги-ла, ко-би-ла та деякі інші. Мовляв, від трипільської мови українська – через посередництво інших мов та праслов’янських діалектів – успадкувала свою мелодику й деякі фонетичні особливості (наприклад чергування у–в, і–й, яке допомагає уникати немилозвучних збігів звуків).


На жаль, неможливо ні спростувати, ні підтвердити цю гіпотезу, оскільки якихось достовірних даних про мову трипільців (як, до речі, і скіфів) не збереглося. Водночас відомо, що субстрат на певній території (фонетичні та інші сліди переможеної мови) справді дуже живучий і може передаватися через кілька мовних “епох”, навіть через посередництво мов, які не дожили до наших днів.


Відносна єдність праслов’янських наріч проіснувала до V–VI століття нової ери. Де мешкали праслов’яни – достеменно не відомо. Вважається, що десь на північ від Чорного моря – у Подніпров’ї, Подунав’ї, у Карпатах чи між Віслою та Одером. У середині першого тисячоліття внаслідок бурхливих міграційних процесів праслов’янська єдність розпалася. Слов’яни заселили всю центральну Європу – від Середземного до Північного моря.

Г К ЕЛ Ь Т © «1збош ик» тга/морув.к iev.ua ПРАБАТЫаВЩИНА СЛОВ’ЯН За мовними дан ими: ш Любор Н шерле Макс Фасмер За дан и ми археологи: Борис Рибаков Велике розселення слов'ян VI-VII ст. (Володимир Баран),Сало с №востями,новости без киселёва, ccn, saloandnews, сало с новостями, новости с
Відтоді почали формуватися прамови сучасних слов’янських мов. Точкою відліку творення нових мов став занепад закону відкритого складу. Такий само загадковий, як і його виникнення. Ми не знаємо, що спричинило цей занепад – черговий субстрат чи якийсь внутрішній закон мовної еволюції, який почав діяти ще в часи праслов’янської єдності. Проте в жодній слов’янській мові закон відкритого складу не вцілів. Хоча й залишив у кожній з них глибокі сліди. За великим рахунком, фонетичні та морфологічні відмінності між цими мовами зводяться до того, наскільки відмінними є рефлекси, зумовлені падінням відкритого складу, у кожній з мов.


Як з’явилися сучасні слов’янські мови?

Занепадав цей закон нерівномірно. В одних говірках наспівне вимовляння (“тра-та-та”) збереглося довше, в інших – фонетична “революція” відбулася швидше. У результаті праслов’янська мова дала три підгрупи діалектів: південнослов’янські (сучасні болгарська, сербська, хорватська, македонська, словенська та інші); західнослов’янські (польська, чеська, словацька тощо); східнослов’янські (сучасні українська, російська, білоруська). У давні часи кожна з підгруп являла собою численні говірки, що мали певні спільні риси, котрі відрізняли їх від інших підгруп. Ці говірки далеко не завжди збігаються з сучасним розподілом слов’янських мов та розселенням слов’ян. Велику роль у мовній еволюції в різні періоди відіграли процеси державотворення, взаємні впливи слов’янських наріч, а також чужомовні елементи.


Власне, розпад праслов’янської мовної єдності міг відбуватися таким чином. Спочатку територіально “відірвалися” від решти племен південні (балканські) слов’яни. Цим пояснюється те, що в їхніх говірках закон відкритого складу протримався найдовше – аж до ІХ–ХІІ століть.

У племен, що були пращурами східних та західних слов’ян, на відміну від балканських, у середині першого тисячоліття мова зазнала кардинальних змін. Занепад закону відкритого складу дав старт розвиткові нових європейських мов, чимало з, яких не дожили до нашого часу.

Носії праукраїнської мови становили собою розрізнені племена, кожне з яких розмовляло власним наріччям. Поляни розмовляли по-полянськи, деревляни – по-деревлянськи, сіверяни – по-сіверянськи, уличі й тиверці – по-своєму і т.д. Але всі ці наріччя мали однакові наслідки занепаду відкритого складу, тобто характеризувалися спільними рисами, які й зараз відрізняють українську мову від інших слов’янських мов.

Звідки нам відомо про те, як розмовляли в Україні в давні часи?

Існує двоє достеменних джерел наших сьогоднішніх знань про давньоукраїнські говірки. Перше – письмові пам’ятки, найдавніші з яких були написані в Х–ХІІ століттях. Однак, на жаль, записів тією мовою, якою розмовляли наші предки, не велося взагалі. Літературною мовою Києва була “староболгарська” (церковнослов’янська) мова, яка прийшла до нас із Балкан. Це мова, на яку в ІХ столітті Кирило й Мефодій переклали Біблію. Вона була незрозуміла східним слов’янам, оскільки зберегла давній закон відкритого складу. Зокрема, у ній звучали короткі голосні після приголосних звуків, що позначалися буквами “ъ” та “ь”. Проте в Києві ту мову поступово українізували: короткі звуки не читалися, а деякі голосні було замінено на свої – українські. Зокрема, носові голосні, які досі збереглися, скажімо в польській, вимовлялися як звичайні, “староболгарські” дифтонги (подвійні голосні) читалися на український манер. Кирило й Мефодій дуже б здивувалися, почувши “свою” мову в київській церкві. Цікаво, що деякі вчені намагалися реконструювати так званий “древнерусский язык”, який начебто був спільний для всіх східних слов’ян, – спираючись на давні київські тексти. І виходило, що в Києві розмовляли ледве не “староболгарською” мовою, що, звичайно, аж ніяк не відповідало історичній правді.

Давні тексти можна використовувати для вивчення мови наших предків, але в дуже своєрідний спосіб. Що й зробив професор Іван Огієнко в першій половині ХХ століття. Він дослідив описки, помилки київських авторів та переписувачів, які мимоволі зазнавали впливу живої народної мови. Часом давні писарі “переробляли” слова та “староболгарські” граматичні форми навмисне – щоб було “зрозуміліше”.

Друге джерело наших знань – сучасні українські говірки, особливо ті, які довго залишалися ізольованими й зазнавали мало впливу. Наприклад, нащадки деревлян і досі населяють північ Житомирщини, а сіверян – північ Чернігівщини. У багатьох говірках збереглися давньоукраїнські фонетичні, граматичні, морфологічні форми, які збігаються з описками київських писарів та письменників.

У науковій літературі можна знайти інші дати занепаду коротких голосних у східних слов’ян – ХІІ – ХІІІ століття. Проте таке “подовження життя” закону відкритого складу навряд чи обґрунтоване.

Коли зародилася українська мова?
Відлік, напевне, можна розпочати з середини першого тисячоліття – коли зникли короткі голосні. Саме це спричинило появу власне українських мовних ознак – як, зрештою, й ознак більшості слов’янських мов. Перелік тих ознак, що відрізняли нашу прамову від інших мов, може виявитися занадто нудним для нефахівців. Ось лише деякі з них.

Давні українські говірки характеризувалися так званим повноголоссям: на місці південнослов’янських звукосполучень ра-, ла-, ре-, ле- у мові наших пращурів звучало -оро-, -оло-, -ере-, -еле-. Наприклад: солодкий (“староболгарською” – сладкий), полон (плен), середа (среда), морок (мрак) тощо. “Збіги” в болгарській та російській мовах пояснюються величезним впливом “староболгарської” на формування російської мови.

Болгарським (південнослов’янським) звукосполученням на початку кореня ра-, ла- відповідали східнослов’янські ро-, ло-: робота (работа), рости (расти), уловлюю (улавливаю). На місці типово болгарського звукосполучення -жд- українці мали -ж-: ворожнеча (вражда), кожен (каждый). Болгарським суфіксам -ащ-, -ющ- відповідали українські -ач-, -юч-: виючий (воющий), спопеляючий (испепеляющий).


Коли короткі голосні звуки занепали після дзвінких приголосних, у праукраїнських говірках ці приголосні продовжували вимовлятися дзвінко, як і нині (дуб, сніг, любов, кров). У польській розвинулося оглушення, у російській теж (дуп, снек, любофь, крофь).

Академік Потебня виявив, що зникнення коротких звуків (ъ та ь) подекуди “змусило” подовжити вимовляння попередніх голосних “о” та “е” у новому закритому складі, аби компенсувати “скорочення” слова. Так, сто-лъ (“сто-ло”) перетворився на “стіел” (кінцевий ъ зник, зате подовжився “внутрішній” голосний, перетворившись на подвійний звук – дифтонг). Але у формах, де після кінцевого приголосного йде голосний, старий звук не змінився: сто-лу, сто-ли. Мо-стъ (“мо-сто”) перетворився на міест, муест, міист тощо (залежно від говірки). Дифтонг з часом трансформувався в звичайний голосний. Тому в сучасній літературній мові “і” в закритому складі чергується з “о” й “е” – у відкритому (кіт – ко-та, попіл – по-пе-лу, ріг – ро-гу, міг – мо-же тощо). Хоча деякі українські говірки зберігають давні дифтонги у закритому складі (кіет, попіел, ріег).

Давні праслов’янські дифтонги, зокрема й у відмінкових закінченнях, які позначалися на письмі літерою “ять”, знайшли своє продовження в давньоукраїнській мові. В одних говірках вони збереглися досі, в інших трансформувалися в “і” (як і в літературній мові): ліес, на земліе, міех, біелий тощо. До речі, українці, знаючи свою мову, ніколи не плутали написання “ять” з “е” в дореволюційній російській орфографії. У деяких українських говірках давній дифтонг активно витіснявся голосним “і” (ліс, на землі, міх, білий), закріпившись у літературній мові.

Частина фонетичних та граматичних особливостей праслов’янської мови знайшла продовження в українських діалектах. Так, праукраїнська успадкувала давнє чергування к–ч, г–з, х–с (рука – руці, ріг – розі, муха – мусі), яке збереглося й у сучасній літературній мові. Здавна в нашій мові наявний кличний відмінок. У діалектах активною є давня форма “передмайбутнього" часу (буду брав), а також давні показники особи й числа в дієсловах минулого часу (я – ходивем, ми – ходилисьмо, ти – ходивесь, ви – ходилисте).

Опис усіх цих ознак займає цілі томи в академічній літературі... [ґрунтовні суто наукові праці є в шановного Івана Огієнка]

Якою мовою розмовляли в Києві в доісторичні часи?
Звісно ж, не сучасною літературною мовою.

Сало с №востями,новости без киселёва, ccn, saloandnews, сало с новостями, новости с салом,разное,Балакучий шинок,Сало, аналитика, обсуждения, Украина, война,мова,історія

Так-так, я досі не виправив на "Та що ви кажете, куме"

Будь-яка літературна мова є певною мірою штучна – вона виробляється письменниками, просвітителями, діячами культури в результаті переосмислення живої мови. Часто літературна мова є чужою, запозиченою, а подекуди й незрозумілою для неосвіченої частини населення. Так, в Україні з Х по ХVIII століття літературною мовою вважалася штучна – українізована “староболгарська” мова, якою написано більшість літературних пам’яток, зокрема “Ізборники Святослава”, “Слово о полку Ігоревім”, “Повість врем’яних літ”, твори Івана Вишенського, Григорія Сковороди тощо. Літературна мова не була застиглою: вона постійно розвивалася, змінювалася протягом століть, збагачувалася новою лексикою, граматика її спрощувалася. Ступінь українізації текстів залежав від освіченості та “вільнодумства” авторів (церква не схвалювала проникнення народної мови в письмо). Ця київська літературна мова, створена на основі “староболгарської”, зіграла величезну роль у формуванні російської мови. Сучасна літературна мова була сформована на основі наддніпрянських говірок – спадкоємниць наріччя літописних полян (та, очевидно, антського союзу племен, відомого з іншомовних історичних джерел) – у першій половині ХІХ століття завдяки письменникам Котляревському, Гребінці, Квітці-Основ’яненку, а також Тарасові Шевченку.

Отже, до формування загальнонаціональної мови українці розмовляли різними українськими говірками, послуговуючись на письмі українізованою “староболгарською”.

У князівську добу в Києві розмовляли “загальнозрозумілою” для жителів стольного міста мовою (койне), яка була сформована на основі різних давньоукраїнських племінних говірок, головним чином полян. Ніхто ніколи її не чув, і в записах вона не збереглася. Але, знову ж таки, описки стародавніх літописців та переписувачів, а також сучасні українські діалекти дають уявлення про ту мову. Щоб уявити її, слід, напевне, “схрестити” граматику закарпатських говірок, де давні форми збереглися найкраще, чернігівські дифтонги на місці “ять” та сучасного “і” в закритому складі, особливості “глибокої” вимови голосних звуків у нинішніх жителів півдня Київщини, а також Черкащини й Полтавщини.

Чи зрозуміли б сучасні українці мову, якою розмовляли кияни, скажімо, в першій половині ХІІІ століття (до орди)?

Безперечно, так. Як на “сучасне” вухо, то звучала б вона наче своєрідне українське наріччя. Щось подібне до того, що ми чуємо в електричках, на базарах та будівельних майданчиках столиці.

Чи можна називати давню мову “українською”, якщо самого слова “Україна” не було?
Назвати мову можна як завгодно – суть від цього не міняється. Давні індоєвропейські племена теж свою мову “індоєвропейською” не називали…

Закони мовної еволюції жодним чином не залежать від назви мови, яку їй дають у різні періоди історії її носії чи сторонні люди.

Ми не знаємо, як іменували свою мову праслов’яни. Можливо, узагальненої назви не існувало взагалі. Так само нам не відомо, як називали своє наріччя східні слов’яни в доісторичну добу. Скоріш за все кожне плем’я мало свою самоназву і по-своєму називало свою говірку. Є припущення, що слов’яни йменували свою мову просто “своя”.

Слово “руська” щодо мови наших предків з’явилося відносно пізно. Цим словом спочатку позначали просту народну мову – на противагу писемній “слов’янській”. Пізніше “руська” протиставлялася “польській”, “московській”, а також неслов’янським мовам, якими розмовляли сусідні народи (у різні періоди – чудь, мурома, мещера, половці, татари, хазари, печеніги тощо). Українська мова називалася “руською” до ХVІІІ століття.

В українській мові чітко розділяються назви – руський і російський, на відміну від російською, де ці назви безпідставно плутаються.

Слово “Україна” з’явилося теж відносно пізно. У літописах воно зустрічається з ХІІ століття, отже, виникло кількома століттями раніше.

Як інші мови вплинули на формування української?
Українська мова належить до “архаїчних” мов за своїм словниковим складом та граматичним строєм (як, скажімо, литовська й ісландська). Більшість українських слів є успадкованими з індоєвропейської прамови, а також із праслов’янських наріч.

Чимало слів прийшло до нас від племен, що сусідували з нашими предками, вели з ними торгівлю, воювали тощо, – готів, греків, тюрків, угрів, римлян та ін. (корабель, миска, мак, козак, хата та ін.). В українській є також запозичення зі “староболгарської” (наприклад, область, благо, предок), польської (шпаргалка, забавний, шабля) та інших слов’янських. Проте жодна з цих мов не вплинула ні на граматику, ні на фонетику (звуковий стрій) мови. Міфи про польський вплив поширюють, як правило нефахівці, котрі мають дуже далеке уявлення як про польську, так і про українську мови, про спільне походження всіх слов’янських мов.

Українська постійно поповнюється за рахунок англійських, німецьких, французьких, італійських, іспанських слів, що є характерним для будь-якої європейської мови».

Джерело: Володимир Ільченко, УНІАН
Развернуть

#Сало с №востями разное Балакучий шинок язык історія 

Звідки взялася російська мова?

Кто нє панімаєт, ґуґл-пєрєводчік ф помошь, вам панравітса.

На хвилі москвобурлінь прийшов час на цю статтю.

Сало с №востями,новости без киселёва, ccn, saloandnews, сало с новостями, новости с салом,разное,Балакучий шинок,Сало, аналитика, обсуждения, Украина, война,язык,історія

«Якби не християнство, то російська мова була б невпізнанно іншою... Кирило й Мефодій не зрозуміли б богослужіння в сучасній православній церкві, яке ведеться нібито їхньою мовою... Чи слов’янською є російська мова?..


Від нефахівців сьогодні можна почути різні “гіпотези” з мовної проблематики. Одні вважають, що російська мова в Україні “поселилася” ледве не раніше від української. Інші взагалі стверджують, що російська – це не слов’янська, а угро-фінська мова...


Мови-близнюки

Мова, як відомо, чи не найнадійніший хранитель історичної пам’яті. Зіставляючи, здавалося б, далекі одна від одної мови – скажімо, гінді та литовську або таджицьку та грецьку, – учені дійшли до висновку про існування в далекому минулому індоєвропейської спільноти людей. Інших доказів цього, на жаль, не збереглося. А вивчення назв річок, гір, міст і сіл дає уявлення про процеси переселення народів в доісторичні часи.


Мова зберігає в собі також сліди порівняно недавніх подій – варто лише уважно придивитися...


Поширення православ’я серед східних слов’ян залишило на російській такий відбиток, що можна впевнено констатувати: якби не християнство, то російська мова була б невпізнанно іншою. Більш того, відмінності між східнослов’янськими мовами (російською, українською та білоруською), судячи з усього, були б такі неістотні, що, можливо, тут би досі розмовляли однією мовою. А це означає, що на цій землі склалася б абсолютно відмінна від нинішньої етнічна картина. Адже саме мова є головною ознакою етнічної спільноти.


Про спорідненість російської та української мов сказано й написано багато. Справді, ці мови вельми близькі одна до одної – лексично, фонетично, граматично. Проте мало хто звертає увагу (хіба що фахівці-мовознавці) саме на те, що їх роз’єднує, тобто на принципові відмінності, які дають можливість стверджувати, що російська та українська – таки різні мови, а не говірки однієї мови.


Щоб зрозуміти ці відмінності, достатньо проаналізувати будь-який російський текст (бажано з газети, журналу чи художньої книжки), виділивши в ньому слова, що не є характерні для української. Для цього, звичайно ж, бажано володіти обома мовами.

Наведемо дещо тенденційно підібраний (для наочності) уривок з російської газети:


«Во время работы общего собрания председательствующий дважды просил слова, но представители оппозиции прерывали его возгласами с мест. Охладить разбушевавшиесястрасти удалось лишь руководителю оргкомитета, который занимался согласованием позиций еще на стадии подготовки форума».


Виділені слова або відсутні в українській мові (общий – загальний, председатель – голова, возглас – викрик), або фонетично відрізняються від українських аналогів (работа – робота, прерывать – переривати, охлаждать – охолоджувати). Що ж це за слова? Як вони з’явилися в російській мові або зникли в українській (якщо серйозно сприймати гіпотезу східнослов’янської єдності)?


Справді, усі виділені в тексті слова мають щось загальне – вважаються запозиченими з так званої старослов’янської мови, якою розмовляли й писали слов’янські просвітителі Кирило та Мефодій.


Творіння Кирила та Мефодія

Чимало навіть достатньо грамотних людей вважають, що старослов’янська – це мова наших пращурів, якою вони розмовляли за часів Русі. Мабуть, плутанину вносить сама назва – старослов’янська. Насправді ж, ця мова належить до південнослов’янської підгрупи слов’янських мов, точніше є солунським діалектом давньомакедонскої мови, на яку в IX столітті Кирило та Мефодій переклали грецький текст Біблії. Окрім живих слів їхнього рідного наріччя, вони ввели в перекладний текст безліч нових, грецьких слів або кальок з грецької, оскільки своїх явно бракувало.

Сало с №востями,новости без киселёва, ccn, saloandnews, сало с новостями, новости с салом,разное,Балакучий шинок,Сало, аналитика, обсуждения, Украина, война,язык,історія

Найближчими родичами старослов’янської мови є македонська, болгарська, сербська, хорватська, словенська мови. Ставши мовою слов’янського православ’я, старослов’янська отримала також назву – церковнослов’янська. Хоча між «щирою» старослов’янською та церковнослов’янською є істотні фонетичні відмінності: одні й ті самі слова читаються по-різному. Принаймні, Кирило й Мефодій навряд чи б зрозуміли богослужіння в сучасній православній церкві, яке ведеться нібито їхньою мовою.


Загалом старослов’янська мова, тобто мова, на якув IX столітті було перекладено Біблію, як відомо, ніколи не була рідною для східних слов’ян, що населяли Русь, ні до ухвалення ними християнства, ні після. Вони розмовляли (і розмовляють донині) на східнослов’янських говорах, невдало названих у науковій літературі «давньоруською мовою».


Прийшовши в Русь разом із православ’ям, старослов’янська мова дістала статус книжної, чи писемної мови. Окрім церкви, її використовували як «єдино правильну» для складання документів, ведення літописів, написання листів, художніх творів тощо. Проте більшість людей її не розуміли; південнослов’янські граматичні конструкції сприймалися погано, тому для світських потреб користувачі писемної мови (писарі, переписувачі, літописці, письменники) поступово українізували її, тобто робили зрозумілішою, більш прийнятною.


Уже «Слово о полку Ігоревім» (ХII століття) написане, як кажуть в Україні (щодо українсько-російського просторіччя) «суржиком» – сумішшю старослов’янської з давньоукраїнською. Більш того, автор, мабуть, не особливо розуміючись на правилах граматики мови Кирила й Мефодія, придумав такі конструкції, що деякі учені, спираючись на них, цілком серйозно намагаються «реконструювати» міфічну живу давньоруську мову. Наприклад, не сприймаючи старослов’янських форм минулого часу (бяше, сидяху), автор слова приклеїв до них українські закінчення -ть, і вийшло: бяшеть, сидяхуть, граяхуть, на кшталт – сидить, летить, ідуть. Або такий приклад зі «Слова»: «Чи ли въспъти было…» Мабуть, авторові було не зовсім зрозуміле значення старослов’янської частки «ли», тому він «посилив» її українським аналогом – чи.


Таким чином, з приходом християнства в Русі-Україні в Х – ХVIII століттях і навіть пізніше одночасно співіснували як би три мови: власне східнослов’янська, якою розмовляли східнослов’янські племена та їхні нащадки, котрі утворили, зокрема, український етнос; старослов’янська (церковнослов’янська), що обслуговувала потреби православної церкви; і книжна українсько-слов’янська, тобто українізована церковнослов’янська, яка вважалася «правильною», грамотною мовою, на якій вели діловодство, писали художні твори, листи й навіть викладали в навчальних закладах. З розвитком живої східнослов’янської видозмінювалася й книжна мова, тоді як старослов’янська, піддавшись істотним фонетичним змінам у східнослов’янському середовищі ще в Х – ХI століттях, далі змінювалася несуттєво.


Усі відомі тексти ХI – XVIII століть, що дійшли до нас, написані або власне церковнослов’янською мовою (наприклад, «Ізборники Святослава»), або українізованою старослов’янською («Слово о полку Ігоревім», «Повість врем’яних літ», твори Григорія Сковороди тощо).


Цей короткий екскурс в історію дає змогу побачити, як щільно стикалися українська й церковнослов’янська мови, проте, у живу українську слов’янська лексика проникла дуже незначно – порівняно з російською, у якій вона займає не менш як третину словника, а якщо враховувати словотворчі морфеми, – більш як половину!


Слов’янізми в українській мові мають здебільшого чітке стилістичне забарвлення: вони сприймаються як архаїзми (часто з«церковним» ухилом), тобто як слова часів українсько-слов’янської двомовності, або навіть як русизми (врата, всюдисущий, благолєпіє і т.д.). Жива українська мова практично не прийняла слов’янізмів у свій словник. Слів і словотворчих морфем з явно вираженими південнослов’янськими ознаками в українській небагато: область, учитель, нужденний.


Пригоди слов’янізмів у російській мові

Чим же пояснюється таке глибоке проникнення старослов’янської лексики (і частково граматики й фонетики) у російську мову та неприйняття її українською?


Радянські мовознавці якось обходили цю проблему боком, обмежуючись констатацією: слов’янізми проникли в діалекти східних слов’яну X – XIII століттях, потім, після падіння Візантії та утворення могутнього центру православ’я в Москві в XIV – XV століттях, прийшла їхня друга хвиля. Причому нав’язували церковнослов’янську мову в столиці Московської держави, як стверджують учені, саме українські викладачі. 


Заслуга в закріпленні церковнослов’янської лексики в словнику російської мови приписується Михайлові Ломоносову, який розробив учення про три "штилі". Відзначимо попутно, що Ломоносов не ввів слов’янізми в ужиток, як іноді намагаються піднести радянські філологи, а констатував стан сучасної йому мови.

Сало с №востями,новости без киселёва, ccn, saloandnews, сало с новостями, новости с салом,разное,Балакучий шинок,Сало, аналитика, обсуждения, Украина, война,язык,історія

Слов’янізми й за часів Ломоносова, і декількома століттями раніше, і нині були і є складником російської лексики. У російській, на відміну від української, вони сприймаються як цілком «свої», за винятком рідковживаних або нарочито «церковних» (брег, глас вопиющего, дщерь).


Мабуть, некоректно взагалі говорити про запозичення чи асиміляцію слов’янізмів у російській мові, оскільки процес проникнення їх у мову тотожний її еволюції. Інакше кажучи, якби не було старослов’янської – не було б і російської.


Радянські науковці чомусь «соромилися» визнати той факт, що православ’я зіграло вирішальну роль у формуванні російського етносу. Вивчення генезису мови як віддзеркалення розвитку культури й становлення етносу допомагає відновити не зовсім ясну картину консолідації різноетнічних елементів у російський етнос.


Ще академік Олександр Шахматов на початкуминулого століття підкреслював, що російська мова з’явилася внаслідок взаємодії церковнослов’янської мови зі східнослов’янською в Києві. Тобто, якщо називати речі своїми іменами, російська бере свій початок в українізованій слов’янській – книжній мові Х – XII століть. І зобов’язана саме православній церкві, разом з якою церковнослов’янська мова прийшла в Русь.


Зі всім вищесказаним навряд чи хтось із учених стане сперечатися. Існує, щоправда, гіпотеза, відповідно до якої частина слов’янських племен, котрі населяли землі на північ від Русі, пришли туди зі слов’янського півдня, тобто були південними слов’янами. Звідси та легкість, з якою російська мова «ввібрала в себе» південнослов’янські ознаки. Проте навіть ця гіпотеза не суперечить вищесказаному. Адже якби не мова Кирила й Мефодія, що просувалася на північ з боку Києва, ці південнослов’янські острівці розчинилися б у східнослов’янській масі.


Місіонерська роль слова

Проте все-таки не зовсім ясним залишається питання: яким чином відбувалося масове проникнення іншомовної, південнослов’янської, лексики в мову різних племен (до речі, часто навіть не слов’янських). Адже в живій російській мові з часів початку її формування фігурують чужі східнослов’янським діалектам слова й форми: время, сладкий, облако, средний, вредный, любимый, избивать, восход, враг, единственный, дважды, охранять, храбрый, Владимир, странный, плен, каждый, между, возможно, прохладный тощо.


Така мовна експансія можлива в разі завоювання одних народів іншими, внаслідок чого одна мова поглинає іншу, результатом чого стає щось третє (мова-“переможниця” отримує фонетичні та інші ознаки “переможеної” мови). Так, унаслідок завоювання Британських островів норманами в ХI столітті в англійському словнику – германському за походженням – з’явилося близько 70 відсотків слів французького (латинського) походження. У німецькому оточенні припинила своє існування прусська мова, в англійській – розчинилася валійска. Історія знає безліч таких прикладів, коли носії однієї мови витісняли носіїв іншої мови. Проте у випадку з російською спостерігається щось унікальне: адже східнослов’янські племена, котрі поширили свій вплив на територію нинішньої Росії, не були носіями церковнослов’янської мови.


«Тріумфальна хода» церковнослов’янської мови, мабуть, пояснюється тим, що експансія на північ супроводжувалася посиленою місіонерською діяльністю священнослужителів і знаті. Завойовники не просто йшли знімати дань із нових підданих, а несли також віру, нерозривно пов’язану з її мовою.

Permians Chude: Muroi Baltic tnbes ishchei lordvini. Khazaran empire Slavonic t i rip,Сало с №востями,новости без киселёва, ccn, saloandnews, сало с новостями, новости с салом,разное,Балакучий шинок,Сало, аналитика, обсуждения, Украина, война,язык,історія

Як свідчать історичні джерела, завойовники-місіонери часто стикалися з опором завойованих народів, серед яких, окрім слов’янських, було чимало угро-фінських племен. Проте з часом нова віра справила на тих, хто її прийняв, такий вплив, що разом з нею вони прийняли і її мову. 


Початок формування російського етносу й мови припадає на ХII – XV століття, коли на основі східнослов’янських говірок та церковнослов’янської лексики починає формуватися російська мова. На перших порах запровадження християнства й, відповідно, мови (як бачимо, ці процеси нероздільні) проходило не завжди гладко: насильно викорінювалися старі обряди, предмети культу, можливо, письмена, пов’язані з поклонінням язичницьким богам. Сучасна російська зберегла сліди живої двомовності, коли на завойованих територіях співіснували одночасно східнослов’янська мова дохристиянського періоду і нова, масово нав’язувана священнослужителями та освіченою знаттю. Збереглося безліч паралельних форм: холод – прохлада, сторона – страна, сидячий – сидящий, волость – власть, ровный – равный, перегородить – преграждать, один – единый, выпытать – испытать тощо.


Змінилося декілька поколінь, поки християнська віра, як і церковнослов’янська лексика, міцно увійшли в життя народу, що формувався.

Таким чином, стає зрозумілим, чому російська мова прийняла слов’янізми, а українська – ні. Адже формування етносів і, відповідно, мов відбувалося в різні періоди: до приходу старослов’янської мови в Русі вже сформувався етнос із своєю мовою, на яку іншомовні елементи навіть упродовж кількох століть взаємодії в «мирних умовах» не могли справити істотного впливу. На північ від Русі консолідація різноетнічних елементів відбувалася пізніше – під зовнішнім тиском, який супроводжувався прищепленням віри та «її» мови.


Сьогодні непросто намалювати реальну картину тієї, за історичними мірками, зовсім недавньої епохи, але очевидним є одне: християнство кардинально змінило етнічну картину в східнослов’янському світі».


Джерело: Володимир Ільченко, УНІАН

Развернуть

песочница политоты политика русский мир ДНР #Острый Перец Балакучий шинок #Сало с №востями разное 

Как русский мир отблагодарил донецкую сепаратистку Мармазову

Дончанка Татьяна Мармазова, которая в довоенные времена совмещала должность проректора Донецкого Национального Университета и кресло депутата городского совета, патологически ненавидела Украину. Долгие годы она всеми силами утверждала в Донецке русский мир — боролась против переименования ДонНУ в честь Василия Стуса, выискивала среди студентов неблагонадежных «бандеровцев», пропагандировала идеи автономии Донбасса.

В 2014 году поддержала боевиков ДНР и вошла в состав первого «правительства ДНР», сформированного под руководством россиянина Бородая. Там ей выделили должность «министра образования». Но потом довольно быстро поменяли на какого-то другого сепара.

китинский ЧИЧАСИ Игорь Алексеев! шшкьтк Татьяна ивановна,песочница политоты,политика,русский мир,ДНР,Острый Перец,Балакучий шинок,Сало, аналитика, обсуждения, Украина, война,Сало с №востями,новости без киселёва, ccn, saloandnews, сало с новостями, новости с салом,разное

Но «русский мир» не слишком-то любит идейных. Того же Андрея Пургина, который с 2005 года лелеял мечту о ДНР  и стоял у истоков создания этой организации, давно уже выкинули из всех сепаратистских структур и забыли. А теперь пришел черед получить свою долю благодарности и Татьяне Мармазовой.

После захвата Донецка боевиками, официальный ДонНУ переехал в Винницу, и с тех пор работает там. Мармазова же осталась в захваченном университете, и стала работать на ДНР. И работала там до мая 2017 года, пока ее не выкинули на улицу. Да-да, произошло невероятное. Мечту всех донецких патриотов Украины, которые считали, что украинофобке и члену Партии регионов Мармазовой не место в сфере образования, осуществила в итоге ДНР. Это невероятно смешно, но это правда.

Особый шик тут в том, что в сепарском приказе на увольнение идет отсылка к КЗОТу Украины. Все-таки история иногда умеет тонко пошутить.

ГОО’ЛлКГТИЕИНО»: «ВГЛЮПАТГЛЬНОК УЧРКЖЛГИИГ. HI4CIII1 то • 4/т_____________20S*r. II Ml к- л J г. Доиеми * : Но ,lir*m>«> <o<I4»> И (ми < проеуичи (MtyitwitM iu работе » течение рабочего л"» яввтим» 1*ср>*лж) 6с> ^алитедьких кричим. con.-pajfKiuvH профессором кафедры поатоаопш исторического

Понятное дело, что уволили Мармазову не за профнепригодность (уволить за это в ДНР — все равно, что выгнать проститутку из борделя за разврат), а результате какого-то личного конфликта. «Патриоты Донбасса», оказавшись у разбитого корыта в ДНР, сцепились друг с другом, как пауки в банке, и продолжают друг друга пожирать, лениво, для порядка, поругивая киевскую хунту.

Историю увольнения Мармазовой запутанно описал в своем блоге ее муж — Руслан Мармазов. Бывший пресс-секретарь ФК «Шахтер», который в прошлом выглядел нормальным мужиком, но в последнее время совсем слетел с катушек и заболел православием головного мозга. Краткое содержание его драматичного поста сводилось к причитаниям, что проклятые фашисты не смогли уволить Татьяну из университета, а народная республика нанесла удар в спину.

«Фашисты тогда ее убрать не смогли. Оказалось, эту функцию они передали условным нашим. Замаскированным.

Уволили ее из ДонНУ. Да-да, Таню уволили. Из нашего ВУЗа, которому она отдала всю свою жизнь. Где прошла все ступени, от студентки до проректора. Мотивировка до того абсурдная, что и не знаю, есть ли прецеденты в мире. Причем, по процедуре там столько несусветных и вопиющих нарушений, что диву даешься. Думаю, уверен даже, что для преподавателей и студентов, которые знают и помнят профессора Мармазову – это серьезный удар», — написал Мармазов.

Также он написал, что супруга не имеет возможности вернуться в Донецк. Жаль, что всю красоту этой ситуации смогут оценить только те, кто давно знал эту чудесную чету. В «кровавой, фашистской Украине» Мармазова могла позволить себе говорить и делать практически что угодно. Там она была депутатом и проректором, получала зарплату из бюджета да еще неофициально откладывала приличный коррупционный кэш. Ненавидеть Украину можно было за деньги ее же налогоплательщиков.

Но вот, настал столь желанный Мармазовой русский мир — и лафа закончилась. Женщину поперли отовсюду, и даже не дают возможность вернуться в родной город. Хе-хе, я же давно говорю — не там они ищут фашистов. Ведь им с самого начала говорили, что так будет.

Кульминация драмы наступила сегодня. Татьяну Мармазову внезапно решили выдворить из России в Украину. Муж Руслан тут же забил тревогу в Фейсбуке, после чего в комментариях начался настоящий праздник. Переносчики русского мира стали потешно взывать к совести и родине и комично потрясать кулачками. На запах вкусной еды сползлись тролли. Комментарии под постом можно просто разбирать на цитаты.

Руслан Мармазов 6ч© V В эту секунду твориться жуткое беззаконие. Мою жену Таню в Туле тащат в суд и будут выдворять на Украину. На заклание СБУ. Прошу всех, кто нас знает об участии. Храни вас Бог! Слава Донбассу! 1^ Нравится & Поделиться Павло Островський, Vitalii Ovcharenko и еще 1,1 тыс.

Руслан Мармазов Это долгая история, надеюсь ее рассказать. Мы молчали,чтобы не давать врагам повод для радость. Теперь терпение лопнуло. Нравится ©:~Г» 7 - 49 мин. * Татьяна Железнова Вы зря молчали, это я тебе уже говорила. Нравится © 1 - 48 мин. Б Андрей Викторович Руси к, держитесь! ■'

Вот мой любимый коммент. «Я очень жалею, что в 2014 году мы повелись на сказки о русском мире. укропы правы — это хуже чем враги»

Ну хоть до кого-то стало доходить…

Максим Шевченко Вспомним классику - помогли сыночку тоби твои ляхи, тфу русские? Русские своих не бросают V Нравится О» 12-1ч Максим Шевченко Я очень жалею, что в 2014 году мы повелись на сказки о русском мире, укр.опы правы - это хуже чем враги. Нравится 19 1ч Sergey Rusanenko Нихера они не

Мармазов там занятно истерил, молился, причитал, обращался к Путину. В итоге дело кончилось тем, что Татьяну Мармазову таки решили депортировать в ДНР. А Руслану выписали штраф за сопротивление полиции.

Добро пожаловать в русский мир, господа.

песочница политоты,политика,русский мир,ДНР,Острый Перец,Балакучий шинок,Сало, аналитика, обсуждения, Украина, война,Сало с №востями,новости без киселёва, ccn, saloandnews, сало с новостями, новости с салом,разное



Развернуть

Балакучий шинок #Сало с №востями разное политота песочница политоты Украина Вечерний Квартал пиздец и клоуны 

Специфика восприятия

Сегодня мне на глаза попалась очередная смехуюшечка от Вечерного Квартала. Хотя не такой, конечно, зашквар, как Юрмала. Рекомендую посмотреть перед прочтением:




В общем-то, ничего нового - шутки про “кто будет последним - выключите свет” ходили уже давненько - задолго до Майдана, Крыма и даже Януковича. Я рискну, и предположу, что появились они едва ли не на заре независимости. Так что в этом плане Квартал ничего нового для меня не открыл, и нового дна не пробил. Зато его пробили зрители - как в зале, так и в каментах.


Поймите правильно: я только за то, чтобы стебаться над властью. Комики лишают королей самого главного - ореола неприкасаемости, низводят небожителей до ранга простых смертных (а порою - так еще и феноменально недалеких смертных). И за это я всегда ценил Квартал, да и нашу юмористическую сцену в целом. Да, она сиюминутна и уже через год повторы вызывают разве что недоумение, но свою роль - десакрализацию власти - выполняет на ура.


Но вот тут важно не перегибать палку. Потому, что есть грань между стебом и простым поливанием говном. Подкалывать про непродаваемый Липецк - это хорошо, это правильно. Но вот искрометные шутейки про безвиз в сугубо негативном ключе… Нет, безвиз, конечно, не священная корова, но йобана в рот. Ребята, помнится, три года назад были “кружевные трусики и ЕС”. Так вот, они стали ближе. Может, пока не на расстоянии протянутой руки, но на шаг - и не один - ближе. Нас пустили в приличное общество - пускай даже с оговорками. И что говорят облагодетельствованные граждане? “Мастер обещать”, и “выключите свет”.


Ну охуеть теперь.


Введение электронных деклараций - плохо, ишь, сколько наворовали. Прозорро - плохо, ведь ишь, все еще воруют. АТО - плохо, потому, что “объявите уже войну” / “хватит донбить бомбас” / “ничего не меняется”. Безвиз - плохо , потому, что “зубожіли” / “кто последний валит - выключайте свет”. Даже попытки бодать коррупцию - плохо, ведь выходят под залоги!


При этом продайте Липецк, но оставьте вконтакт! Сделайте правосудие, но повлияйте на суды, чтобы Насиров сел! Сделайте демократию, но заставьте Раду голосовать как надо. Объявите войну вместо АТО, но так, чтобы за 2 недели, без лишних жертв и без цензуры/комендантского часа/мобилизации/трудовой повинности.


Выводов или путей выхода не будет, но будет рекомендация: когда наши “патриоты”, наконец, добьются своего, и прогонят злочынну владу, настанет наш (или, хотя бы - лично мой) черед уплетать попкорн, и отпускать едкие, искроетные каменты. Оптимально, конечно, из какого-нибудь уютного Копенгагена, но сойдет и львівське метро.


З.Ы. Это не в коем случае не упаднические настроения - просто полное охуение от специфики восприятия некоторых людей. Всего плохого. ©

Развернуть

Моя Україна фэндомы политика песочница политоты блокировка ВК копипаста много букв Сало с №востями разное Балакучий шинок 

Да, это чистый бизнес!

Настало время ахуительных историй для тех, кто против запрета российских ресурсов. Но вы ведь все равно мне не поверите.

IT-независимость Украины

Так вот, были такие времена, когда рекламный рынок в Украине был поделен между 3 китами (укрнет, бигмир и мета) и всеми остальными. Киты забирали на себя около 90% рекламных денег. Потом был кризис, но мы выжили. А потом пришли mail.ru и яндекс, которые демпинганули стоимость рекламы до такого состояния, чтобы украинские ресурсы могли существовать на грани выживания. На самом деле ниже грани, поэтому многие проекты не выжили. Выжившие и неплохо чувствующие себя есть, но их фактически единицы. Поэтому и нет у нас BBC, Guardian, The Independent — производство контента стоит больших денег, реклама стоит копейки. Наш рекламный рынок был обрушен, убит наповал этим демпингом.

А теперь, господа моралисты, расскажите мне как можно развивать украинские ресурсы при такой стоимости рекламы и конкурировать с Яндексом, капитализация которого $9,4 млрд или с Mail.ru с капитализацией в $5,7 млрд?

Знаете ли вы что, в Европе или в США на сайте с посещаемостью в 10 000 человек в день на одном только adsense можно зарабатывать $2000-$3000 в месяц, в то время как у нас такой доход можно получить с аудитории в 60 000-80 000 человек в день?

Знаете ли вы, что при одинаковой посещаемости football.ua (№1 в Украине) и sports.ru (были такие времена, тогда он был еще не лидер, но был в десятке в России), sports.ru зарабатывал в 10 раз больше украинского ресурса?

Знаете ли вы, что при посещаемости сайтов в странах Балтии в 7-8 раз меньше украинских (для примера, gismeteo.lt — 500 000 за неделю, gismeteo.ua — 3.8 млн, и это при конкуренции значительно более высокой, чем у них), прибалты заработали на своих ресурсах столько, чтобы зайти в Украину и попытаться инвестировать в украинские ресурсы?

Давайте еще раз. Российские ресурсы зашли в Украину и обрушили рынок рекламы. Опустили на дно. Вы могли это не почувствовать, но это остановило на годы развитие украинского интернета. Аналогия — это как если бы российские банки обвалили гривну в 3 раза. Тут вы поняли, потому что прочувствовали на себе.

Вы пишете, что этот запрет с бухты барахты, и что он тоже кому-то выгоден, что это чистый бизнес. ДА, БЛЯДЬ, это чистый бизнес! Украинский бизнес! Бизнес для украинцев. Выгодный для украинцев.

Что дальше? Вы, пожалуйста, и дальше ходите в свои любимые вк, одноклассники, яндексы через впн или тор, или прокси, теперь это не страшно, тк теперь по закону рекламодатели не смогут платить российским компаниям, а значит российские компании более не смогут влиять на украинский рынок рекламы, на Украину.

Грядет эра IT-независимости Украины от России.

Моя Україна,фэндомы,политика,песочница политоты,блокировка ВК,копипаста,много букв,Сало с №востями,разное,Балакучий шинок,Сало, аналитика, обсуждения, Украина, война
Развернуть

Балакучий шинок #Сало с №востями разное политота песочница политоты дно победы 9 мая днепр вата 

Днепр, 9 мая

По поводу потасовки в Днепре. Сразу скажу, что мое мнение может показаться кому-то недостаточно патриотичным, но, прошу дочитать до конца.


Итак, что произошло по версии украинского сегмента фейсбука: кровавые псы Авакова/режима вместе с титшней напали на десяток АТОшников, и отпиздили их в лучших традициях позднего Януковича.

Что произошло по факту: местная титушня и местные же менты (вероятно, еще и некогда бывшие "беркутятами"), отпиздили группу АТОшников, которые решили доебаться до шествия под флагами ПР и коммуняк. Лично мои симпатии на все 100 - с АТОшниками. Вату надо пиздить, но не так, как это сделали они, а все делать по уму.

Перво-наперво, хочу отметить, что "псы Авакова/режЫма" - это лютый, рафинированный бред. Да, реформа МВД, безусловно, провалена, а МВД как было, так и осталось одной из самых закрытых структур, но это делает Авакова просто реакционным мудаком и вором, а никак не Дартом Вейдером, отавшим приказ взорвать Альдераан пиздить ветеранов.

Во-вторых, хотелось бы напомнить, что подлинными виновниками торжества являются даже не зомбированные идиоты из ватного полка, а всякая мразь от ПР, типа Вилкула и ко, которых - сюрприз! - на выборах выбрали местные же жители. А эта мразь, разумеется, очень старательно защищает своих карманных ментов (чем помогает провалу реформ на местах), которые, в свою очередь, тщательно стерегут свою и хозяйскую кормовую базу - вот это все ватное говно с путинами и сталинами в голове.

Так что завывания про псов режЫма я нахожу нелепыми и неуместными (хотя сожги Анонимус дачу Вилкулу - я бы только в ладоши похлопал).

Теперь к самой акции и 9му мая. Противостоять этим ватным леммингам надо не при помощи криков и развязанных драк. Это даст сугубо обратный эффект, ведь только укрепит веру идиотов в вездесущих фашистов и хунту. Эти же идиоты - они видят себя не много, ни мало - противниками оккупационного режима. Такая себе безопасная и отважная "партизанщина". И потому любые пиздюли от патриотов возымеют сугубо обратный от желаемого эффект (не говоря про отличную картинку для Кремля).

Мы не должны запугать вату. Мы должны сделать ее существование бессмысленным (коим оно, на самом деле, и является).

Ватаны заявляют свой бессмертный полк? Замечательно. Собираем весь свой движ, и приходим туда с Бессмертным Волком - Джоном Таргариеновичем. У ватанов шабаш по случая дня рожения Кобы? Замечательно, проинформируйте местные ЛГБТ сообщества - пускай там же соберут свою тусовку. Прийти на "парад пабеды" с потретами героев УПА и красно-черными знаменами. Несите портреты ветеранов АТО и добавьте "не забудем, не проcтим". Да, черт возьми, вылепите икону Т-34 (расово верный харьковско-американский танк), доведите победобесие до такого абсурда, когда им самим не захочется переться на свои гнилые шабаши. Черт возьми, да устройте zombie walk в форме РККА, или прихватите флаги всей антигитлеровской коалиции (и побольше флагов США).

Есть только один способ прекратить этот ватный ад - лишить его смысла в глазах местной ваты. Превратить его в абсурд, фарс и посмешище. И закрепить успех, проводя полноценные шествия и парады в НАШИ памятные даты, чествуя НАШИХ героев, а не замшелое говно из мавзолея.

Развернуть
В этом разделе мы собираем самые интересные картинки, арты, комиксы, статьи по теме Балакучий шинок (+694 картинки, рейтинг 5,708.1 - Балакучий шинок)