После "позорного бегства" из РФ в Казахстан (спасибо казахам, что приютили и во многом помогли) мы с девушкой осели в Турции. Она успешно получил ВНЖ, а мне не повезло, когда уже подходила дата собеседования в Турции изменились правила выдачи туристических ВНЖ, и мне было бы отказано. Было принято стратегическое решение сделать визаран в грузинский Батуми через пограничный пункт Сарпи и заодно узаконить наши отношения в местном дворце юстиции. В Грузии оказалось очень легко заключить брак буквально за один-два дня. После чего мы планировали вернуться в Турцию и подаваться на мое ВНЖ уже по основанию воссоединение семьи. План был идеальный.
Проблемы начались уже на турецкой стороне. В Турции без визы разрешено находиться 60 дней. У меня на тот момент было около 70, но нарушением это не считается, потому что сроки приостанавливались подачей моей заявки на ВНЖ. На турецких пограничников, моя анкета с датой рандеву никакого впечатления не произвела, и меня отправили платить штраф за оверстей порядка 2 000 руб. Что оказалось еще по божески, потому что ребята из Беларуси, с которыми я разговорился в очереди, вынуждены были заплатить что-то около 10 000 руб. А у них и время пребывания в стране меньше - только 30 дней.
Ладно, штраф оплачен, турецкая граница позади и мы бодрым шагов движемся по переходу к границе грузинской. В очереди почти никого нет, так как на дворе вечер, и мы уже предвкушаем, как успеем в Батуми в ресторан, чтобы заправиться хинкали и сациви. Отдаю паспорт и понимаю, что начинается какая-то нездоровая движуха. Вопросы вполне обычные: зачем едете, были ли в Грузии. Я честно отвечаю, что едем жениться, а в Грузии я был несколько лет назад - катался на сноуборде в Гудаури. Но суета вокруг моего паспорта какая-то слишком большая для проверки рандомного чувака: кого-то зовут, кто-то приходит и уходит, потом забирают паспорт и уходят уже с ним. В общем по итогу говорят, что вам отказано во въезде, ссылаются якобы на то, что меня потом обратно не пустят турки.
Бредем обратно на турецкую границу уже по улице, турки естественно нас обратно спокойно пропускают, но тут очередная засада - ставят штамп не о новом въезде, а отменяют штамп о выезде - то есть я как бы и не выезжал никуда и визаран у меня зафейлен. Ищем отель в ближайшем городке и с утра я уговариваю девушку попробовать еще раз. Повторяем всю процедуру, турки на этот раз пропускают меня без штрафов, просто проверив вчерашнюю бумажку об оплате. На грузинской границе уже достаточно большая очередь. Стоим ждем. Из соседней очереди отводят в сторонку парня с Казахским паспортом. Уже начинаем волноваться. Подходит наша очередь, и опять начинается нездоровая суета. По итогу снова подходит видимо начальник смены, фоткает на телефон мое довольное ебало, отдает паспорт и говорит, что мы сегодня опять не кушаем хинкали. На вопросы в чем причина достаточно недружелюбно сообщает, что я теперь в Грузии нежелательная персона и чтобы больше я к ним на погран переход не приходил, а то выпишут официальный запрет на въезд. Опять проделываем путь на турецкую границу, уже обходя скопившиеся на кпп фуры. Похоже в прошлый мой визит в Грузию я выпил недостаточное количество вина, и теперь мне там не рады. В общем придется ехать жениться в Ливан походу.
Перед поездкой читал, что проблемы с переходом грузинской границы были у людей из южных республик РФ, теперь походу они есть и у остальных, по крайней мере таких историй становиться все больше. Не пускают в том числе и тех людей, кто выехал из Грузии в Турцию и теперь пытается попасть обратно, то есть дело явно не в оверстее. На самолете возможно все прошло бы более гладко, но проверять я эту теорию теперь конечно не буду.
В конце хотелось бы поблагодарить дядю володю за то, что еще несколько лет назад я был гостем в Грузии, встретился с другом из универа и отлично проводил время, а теперь я там персона нон грата. Грузинские пограничники, конечно, могли бы вести себя несколько более дружелюбно, я им ничего плохого не сделал, и даже не пустить в страну можно по разному. Общались они достаточно грубо. Их можно понять, но "осадочек остался".
Дівчина з національним прапором закликає проїзджаючих автомобілістів долучитися до акції протесту. Перші дні Майдану. Ще ніхто не уявляв, що нас чекає. Дівчина з друзями верталася не то зі свята, не то з весілля. Вони підійшли, подивились, що відбувається на Майдані, послухали, поспілкувалися. Після цього вона попросила в когось прапор і стала біля дороги, намагаючись звернути увагу людей, що проїжджали по Хрещатику в машинах. Все відбувалося під прохолодним осіннім дощем, але це нікого не хвилювало.
01.12.2013
Демонстранти сплять на підлозі храму під час всенощної служби, сховавшись від переслідувань. Перша ніч після розгону студентів, люди намагалися відпочити і зігрітися, прихистком для них стала церква. Священики ходили навшпиньки поміж людей. Відбуваючи нічну службу, памятаю як я боявся налякати людей звуком затвору камери.
11.12.2013
Прохід до Адміністрації Президента цілодобово охороняли солдати внутрішніх військ. Дівчата-мітингувальниці намагалися схилити силовиків на сторону народу. Эту фотографию я сняла рано утром на Банковой. Люди принесли розы к ограждению возле Администрации Президента. Цветы выглядели торжественно и нелепо. Но невероятно красиво.
Фото Ганна Грабарська
11.12.2013
Дівчина вдома спостерігає за спробою розгону Майдану. Інтернет-трансляції з ключових точок протестів велися волонтерами і журналістами цілодобово. В цей день відбулася перша серйозна спроба зруйнувати барикади і розігнати мітингарів. Солдати внутрішніх військ і Беркут проривалися з вул.Михайлівської та вул.Інститутської. Штурм почався опівночі. Завдяки інтернету за декілька годин "захисників" стало в рази більше. Сутички тривали до 9-ї години ранку. Это было больше похоже на фильм ужасов. Я работал за компьютером и собирался было скачать фильм и под попкорн его посмотреть. Зашел по привычке в Фейсбук проверить новости. Не для кого ни секрет, что социальные сети стали мощным толчком в революционном процессе. Подружка Тотоша уже была в кровати. Я позвал её. Она с ужасом наблюдала за происходящим.
15.12.2013
Недільне віче на Майдані побило всі рекорди по кількості людей. Зйомка з даху будинку Профспілок. Вражаюча картина - мільйон людей на центральній площі твоєї країни, що зібралися на недільне Віче 15 грудня 2013го. Дивлячись на неї розумієш, що один зі слоганів часів Євромайдану "Я крапля в океані" не є вже такою метафорою - і таки кожен окремо разом з усіма має силу океану.
19.01.2014
Цей день в історії назвали "криваве Водохреща". Після того, як колону з Майдану, що прямувала до стін Верховної Ради, не пропустила міліція, почалися активні сутички з використанням спочатку каміння, а трохи пізніше і коктейлів Молотова. На фото - протестувальники пішли в контратаку на спецпризначенців спецпідрозділу "Беркут", які періодично під час зіткнень намагались заарештувати найактивніших євромайданівців. Хаотична некерованість і відсутність плану дій, безмежна хоробрість і люта ненависть до "беркутів", за всі ті жахливі речі, що вони встигли натворити під час Євромайдану, і відсутність з боку влади будь якої адекватної реакції, виплеснулись на Груші у неймовірне вуличне протистояння, коли люди вершили правосуддя на свій розсуд. Ці двоє "беркутів", незважаючи на всю драматичність зображеного, насправді не дістали жодних поранень, завдяки їх обладункам, через мить вони підхопились і побігли до своїх. Це сталось, через те, що так званим правоохоронцям здавалось, що вони ще контролюють ситуацію.
21.01.2014
Протестувальники стоячи на автобусі, що згорів під час сутичок, б'ють палицями по бочках і розмахують прапором України. Це був третій день сутичок на вулиці Грушевського. Силовики привезли машину з величезним прожектором і освітлювали лінію зіткнення. В той вечір йшов дуже гарний сніг. Люди стоять на спаленому автобусі внутрішніх військ, один з яких грюкає ломиком по залізній бочці. В контровому освітленні протестувальники виглядали дуже гарно. А ще в той вечір я взувся в берці, які були дуже слизькі і я дуже боявся, що якщо беркут раптово піде у наступ, то я не зможу втікти, бо буду падати.
22.01.2014
Протестувальники з "кокетейлем Молотова". "Дівчино, це перша лінія оборони", - так мене застерішали ці двоє хлопців з "Коктейлями Молотова". Тут готуються йти вперед чи зустріти "Беркут", якщо вони підуть в атаку.
21.01.2014
Спецпризначенці внутрішніх військ МВС несамовито б'ють беззахисного протестувальника, який не чинить жодного опору. Це було схоже на море - хвилі силовиків накочувались вулицею Грушевського на протестуючих, ламаючи слабких та тих, хто не встиг втекти, відтісняючи їх аж на Хрещатик і так само, трохи заслабнувши та розпорошивши свої сили, відкочувались назад для перегрупування для хвилі наступної, полишаючи за собою понівечені тіла та розтоптані прапори держави, яку нібито мали б захищати.
22.01.2014
Співробітники Беркута (спецпідрозділ МВС) використовують "коктейлі Молотова" проти мітингуючих. Під час "зачистки" вулиці Грушевського, Беркутівцям було замало гранат і куль, вони любили "порозважатись з вогнем".
22.01.2014
Співробітник Беркута стріляє впритул гумовими набоями в волонтера-медика. "Зачистка" вулиці Грушевського. Спочатку поцілили в медика-волонтера, потім в журналіста, який був свідком. На щастя нас врятували люди, котрі відволікли на себе увагу стрілка. На задньому плані жінка з волонтерського медпункту намагається зупинити стрілка, є думка, що це саме Надія Савченко.
24.01.2014
Протестувальникі біля стадіону "Динамо" стіляють з великої саморобної рогатки. Я всё пытался влезть поближе, но меня пару раз отталкивали и настоятельно просили не мешать, мол есть тут дела поважнее. Опять таки, стена дыма, огня... Прилетающие с той стороны "резинки"... теперь всё это кажется нереальным...
27.01.2014
Хлопець із самооборони Майдану та дівчина з медичної служби Майдану на барикаді. Рідкісний момент людської теплоти в місці, яке сприймалося як місце протистояння, палаючий покришок і вибухають гранат. Місці, де постійно очікуєш небезпеки.
18.02.2014
Протестувальники передають бруківку до місця зіткнень. Бій між протестувальниками, й правоохоронцями, які перекрили підхід до Верховної Ради на перехресті вулиць Інститутська і Шовковична тривав вже декілька годин й ніхто і не думав припиняти боротьбу. Десь за гучною лінією бою, я побачив як люди тихо й методично працювали, намагаючись зробити і свій внесок в загальну справу. Хтось видобував бруківку з тротуарних доріжок, а інші вишикувалися у живий ланцюг й передавали найактивнішим на передову. Вражало, як різні люди в критичні моменти швидко самоорганізовувались й розуміли один одного майже без слів.
18.02.2014
Беркутівці б'ють фотокореспондента Володимира Бородіна, щоб відібрати у нього відзняті матеріали, особисті речі та фотоапаратуру. ..Володя Бородін веде під руки пораненого до медиків, він же намацує пульс в когось з людського «штабелю», фотографує впритул «беркутівців», які стріляють та кидають коктейлі Молотова зі схилів Жовтневого палацу. За декілька хвилин вже на мосту до "Глобуса" його грабують ті самі «беркутята». Починали з шолома, та не ризикнули відірвати його разом з головою – переключились на красивенький фотоапарат та великі об’єктиви, забрали і документи, телефони, гроші. Вони просто звірі.
20.02.2014
Медик-волонтер біля щита, який використовувався як ноші для транспортування пораненого на вул. Інститутській.Насправді, події 20 лютого я пам'ятаю уривками. Пам'ятаю, як лежали загиблі біля поштамту, люди стояли і мовчали. У дядька в камуфляжі постійно дзвонив телефон, він відповідав порожнім, рівним голосом - Ні, це не Саша. Саша мертвий. Це його сотник. - Телефон дзвонив знову.
23.02.2014
Жалоба за загиблими патріотами. Жінка обіймає дерево за яким люди ховались від куль. Кров, біль, квіти. Саме в той день я вперше зненавидів свою роботу. Нескінченний потік людей і майже повна тиша. Звук працюючої камери рвав її на шматки - механічний лічильник людської скорботи. Хотілося щоб все це було не насправді. Не з нами, не в нашому місті, і не в нашій країні. А краще, щоб не було зовсім.
Цей фотопроект присвячений Простим Людям, які творили Революцію та відкрили можливість для змін в Україні.
Більше фото тут humanfactor
 | nashi5364Подписчиков: +239 |
 | аниМемыПодписчиков: +60 |
 | mr_plagu3Подписчиков: +40 |
 | KomatsukiПодписчиков: +36 |
 | эльфийка и мужик (merrivius)Подписчиков: +20 |
 | sincosПодписчиков: +176 |
 | VIZAZПодписчиков: +153 |
 | QuantumHeadAIПодписчиков: +85 |
 | Anna RalphsПодписчиков: +82 |
 | creux-artПодписчиков: +76 |
Отличный комментарий!
История сука циклична.