кококо польша

В Польше отменен срок давности за преступления времен коммунизма

Президент Польши Анджей Дуда подписал закон, отменяющий срок давности за преступления времен коммунизма в Польше (1944–1990 годы). Прокуроры Института национальной памяти Польши смогут привлекать к ответственности людей, ответственных за преступления коммунистического режима в Польше.

Действующие на данный момент нормативные акты предусматривают, что срок давности для преступлений коммунистического режима начинает действовать с 1 августа 1990 года и что наказание прекращается спустя 40 лет в случае убийства, военного преступления или преступления против человечности и спустя 30 лет — в случае иного преступления. Таким образом, с 1 августа этого года за иные преступления не следовало бы наказание.

Как написано в пояснительной записке к закону, «обязанностью демократического государства является осуждение преступления, совершенного при тоталитарном (авторитарном) режиме и не наказанного прежде по политическим мотивам».

Состоялась совместная пресс-конференция президентов Украины, Литвы и Польши

-Владимир Зеленский: предугадать действия России невозможно, но украинская армия готова ко всему.

-Анджей Дуда: санкции ЕС могут сделать невозможными путешествия россиян в Польшу.

-Владимир Зеленский: Литва и Польша стоят плечом к плечу с Украиной, и мы это высоко ценим.

- Анджей Дуда: Польша решительно осуждает решение Путина признать самопровозглашённые «ДНР» и «ЛНР». Это агрессивный шаг, грубое нарушение международного права. 

-Гитанас Науседа: только серьёзный и сильный ответ может предотврать дальнейшую эскалацию конфликта.

-Гитанас Науседа: моё сердце и сердца всех литовцев бьются вместе с сердцами украинцев в этой борьбе. Перед лицом зла мы должны быть едины. Литва с вами. Слава Украине!

-Анджей Дуда: Польша выражает солидарность и полную поддержку Украине.

Зеленский, Дуда и Науседа подписали документ о поддержке предоставления Украине статуса страны-кандидата в члены ЕС.

Угольная Польша

Занятное зрелище словно из 19 века: выгрузка угля рядом с историческим центром города. Несмотря на все минусы, 37% процентов поляков все еще используют его для отопления.

Будто бы этого мало, конкретно в этом городе любят застаиваться воздушные массы, так что зимой добро пожаловать в смог. Фотография из новостной статьи этой зимой:

И нет, это не туман.

Геноцид німецького населення Бромберга і Шулітце. Вересень 1939 року

До кінця серпня 1939 року напруга між Третім Рейхом і Польщею досягли свого апогею. Поляки навідріз відмовилися від пропозицій Гітлера про надання Німеччині так званого «данцігського коридору», який би дозволив німцям безперешкодно потрапляти з території Рейху в Східну Пруссію. Східна Пруссія була відірвана від Німеччини за рішенням союзників в 1919 році. Території Західної Пруссії були передані новоствореній Польській державі. На цих територіях проживало переважно німецьке населення.

Повністю неготова до війни Польща самовпевнено відхилила всі радянські пропозиції про військову допомогу. Польща була впевнена, що їй нададуть допомогу Англія і Франція.

У міру наближення конфлікту в Польщі наростала антинімецька пропаганда. 3-го вересня 1939 року підрозділи польської армії, жандармерії і поліції, а також окремі цивільні особи зкоїли масові вбивства мирного німецького населення міст Бидгощ (колишній німецький Бромберг), Шулітце, а також в десятках міст в районі Познані (Позена). Коли в ці міста увійшли наступаючі підрозділи вермахту виявили, що їх вулиці вкриті трупами чоловіків, жінок, малолітніх дітей і людей похилого віку. Масові поховання були знайдені також в міських околицях.

Один зі свідків злочину місцевий житель Павло Сікорський розказав: «У неділю, 3-го вересня 1939 року майже о 6 по годині я йшов до млина вимкнути світло і зупинити турбіну. По дорозі я раптом почув гучні крики від залізничного насипу. Підійшовши ближче, я побачив групу залізничників, цивільних осіб і військових, яка оточила якихось сімох людей у ​​віці від 20 до 60 років і била їх прикладами та киями, а також колола багнетами. Я підбіг ближче і почув, як вони кричать польською мовою: «Вбивайте німців!» Я бачив кров яка хлистала струменями. Злякавшись, я втік з цього місця. Пізніше я повернувся туди і побачив кілька трупів, що лежать біля насипу. У двох з них очі були виколоті багнетами. Орбіти були порожні і представляли криваву масу. У трьох чоловік черепа були розтрощені і мозок з них витік. Троє з убитих були мені відомі. Це були: Лейшнітц, м'ясник Егершоф і гер Шліхт.

Після полудня, між 3 і 4 годинами, група польських солдат із залізничниками прибула на мій млин і привела з собою 18 німців. Вони були пов'язані один з одним попарно. Потім вони були всі розстріляні у мене на очах. Серед них був 14 річний хлопчик і жінка.

У понеділок після обіду, коли було сказано, що польські солдати вже покинули місто, два солдата привели на млин літнього чоловіка і жінку похилого віку. На моїх очах вони поставили їх до стіни. Я підбіг до солдатів, став на коліна перед ними і попросив їх польською мовою, щоб вони відпустили цих двох старих людей, яким було приблизно 65 років. Один із солдатів відштовхнув мене прикладом і сказав: «Нехай ці кляті німці гинуть». Після чого двоє людей похилого віку були розстріляні, а тіла їх кинуті в канаву ».

Вбивства німецьких мирних жителів вражали своєю жорстокістю. Серед убитих були грудні і малолітні діти із зав'язаними назад руками і розтрощеними черепами, молоді дівчата поколені багнетами, люди похилого віку спалені заживо. У Бромбергу була спалена протестантська кірха, десятки німецьких будинків були зруйновані і пограбовані.

Часто люди були понівечені до невпізнання, що ускладнювало їх ідентифікацію. Було упізнано 15 тисяч трупів, але безліч тіл було упізнано, і за деякими даними всього було вбито близько 58 тисяч осіб.

Нацистська влада використовувала злочини польських выйськових в цілях пропаганди і виправдання масових вбивств польського мирного населення. Після Другої світової війни, коли стали відомі злочини нацистів у Бабиному Яру, Хатині, Лідіце, Орадурі, Освенцімі і Майданеку, про «Криваву неділю Бромберга» забули. В СРСР «братську» радянську Польщу критикувати не можна було, а сьогодні після «Катині» кидати камінь в город «нещасної жертви» нацизму і більшовизму, як представляють Польщу на Заході, просто вважається непристойно.

Але ми не в праві забувати про цей злочин польської держави проти мирного німецького населення, злочин, який і за своїми масштабами, і за своїм характером нітрохи не поступається іншим злочинам Другої світової війни.

Сама влада Польщі тактовно мовчить про цей жахливий злочин їх попередників, як вкрай не люблять вони згадувати і про інші їх злочини, наприклад, масових вбивствах євреїв під час і після Другої світової війни.