віталій

Більшість опитаних (55%) не погодидися із нещодавньою заявою Президента Росії Путіна, що «росіяни та українці – один народ, який належить до одного історичного і духовного простору», 41%  – з цим згодні.

На Сході, а також серед прихожан УПЦ МП з такою думкою погоджуються більше 60%. Серед мешканців Західного регіону, навпаки, більше 70% незгоді з цим. Більше 80% виборців Опозиційної платформи, партій Мураєва і Шарія погоджуються з тезою про «один народ».

Для Путіна кожен крок - це спецоперація. І його недавня стаття про те, що росіяни і українці є “одним народом” - теж спецоперація, спроба змусити громадян сусідньої країни повернутися до старого радянського і імперського історичного дискурсу, натиснути на болючі точки, тиск на які допоможе дестабілізувати ситуацію в Україні. Ще недавно це було виключно питання мови. Тепер для обробки громадської думки використовується теза про "один народ". Все це - для того, щоб розділити українців. Розділити і поглинути.

Можна, звичайно, заспокоювати себе тим, що проти путінської тези виступає 55 відсотків опитаних у дослідженні групи “Рейтинг”. Однак ті, хто співчуває путінській тезі, розподіляються по регіонах країни дуже нерівномірно. На сході - це регіони, де здебільшого голосують за ОПЗЖ, та й за “Слуг народу” - таких 65 відсотків, тобто очевидна більшість. На півдні - а це поки що електоральний оплот “Слуг народу” - таких 56 відсотків. Україну беззастережно сприймають Україною лише у центрі і на заході нашої країни. І мова йде не тільки про настрої населення. Йдеться ще й про те, що політичні сили, які претендують на владу - а в Україні це ще й контроль над фінансовими потоками, це збагачення, заради якого можна оголосити себе і “слугою” обдуреного лоха - повинні загравати з цими настроями. Інакше той, хто вважає росіян і українців “одним народом”, за тебе просто не проголосує.

Може обнадіювати те, що навіть у “Слуг народу”» у більшості своїй проукраїнський електорат. Це, звичайно, не прихильники “Європейської солідарності”, серед яких Путіна з його тезою не підтримують аж 86 відсотків. Але 59 відсотків опонентів “царя” серед прихильників “Слуг” - вже велике досягнення, якщо тільки цей електорат розподілений по регіонах рівномірно. Однак, швидше за все, він просто дублює загальні настрої. І виходить, що Зеленському заради збереження жаданої влади доводиться загравати із патріотами на заході і в центрі і з прихильниками “одного народу” на сході і півдні. Чи не тому Україна перетворилася на країну, влада якої розгойдує зупинений поїзд змін, щоб імітувати рух і обдурити західних кредиторів?

Ну і останнє. У жодній віковій категорії теза Путіна не знаходить більшості прихильників по всій країні. Навіть у тих, хто сформувався у Радянському Союзі. І це, звичайно, чудово. Жахливим є інше - що прихильники тези про один народ рівномірно розподілені по всім віковим категоріям. Тобто серед тих, кому вже за 60 років, їх 42 відсотки. Але і серед тих, кому 18-29 років їх 44 відсотки, тобто навіть більше. І це зовсім інша відповідь молоді, ніж відповідь на питання про ностальгію за Радянським Союзом, де переважна більшість молодих респондентів відповіла “ні”. А тепер уявімо собі - нехай навіть теоретично - відновлення територіальної цілісності України, повернення Донбасу і Криму. Тоді - з огляду на пропагандистську роботу окупанта - серед молодих людей прихильників тези Путіна буде більшість.

Все це означає, що про будь-який швидкий розвиток країни можна благополучно забути - якщо подивитися на ситуацію реалістично. І через 30 років після проголошення незалежності українське суспільство залишається розділеним з відповіді на найголовніше питання - а чи є взагалі українці? І якщо для 41 відсотка жителів нашої країни цих українців як самостійного народу немає, тоді можна задати наступне питання: а чи потрібно цим людям своя держава і чи варто за неї боротися, та ще й з тими, хто разом з українцями нібито складає “один народ”?

Власне, це і є те саме питання, яке задає Путін.

Другий день Вітчизняної війни | Віталій Портников

Подвійні стандарти:

https://www.facebook.com/MinistryofDefence.UA/posts/263935152585611

У цей важкий день для нашої країни, коли український народ дає відсіч російським окупантам на усіх напрямках, одним із найважчих місць на мапі України став Кримський перешийок, де одним із перших ворога зустрів окремий батальйон морської піхоти.

Щоб зупинити просування танкової колони, було прийнято рішення на підрив Генічеського автомобільного мосту.

Виконати цю задачу визвався інженер окремого батальйону матрос Скакун Віталій Володимирович. Міст було заміновано, але відійти звідти він вже не встиг. За словами побратимів Віталій вийшов на зв’язок, та повідомив про те, що підриває міст. Одразу ж пролунав вибух. Наш побратим загинув. Його героїчний вчинок значно уповільнив просування ворога, що дало змогу підрозділу передислокуватись та організувати оборону.

Командування морської піхоти буде клопотати перед вищим командуванням про присвоєння матросу Скакуну Віталію Володимировичу державної нагороди.

Судова справа українського солдата Віталія Марківа в Італії остаточно закрита. 9 грудня 2021р. в Римі Верховний касаційний суд підтвердив рішення Апеляційного суду Мілана про звільнення Марківа через відсутність складу злочину. У липні 2019 року суд першої інстанції у Павії засудив гвардійця до 24 років неволі, звинувативши його у причетності до групового убивства макаронних підкацапників  під час бойових дій на Донеччині 24 травня 2014 року.

Вчора апеляційний суд в Італії виправдав українця Віталія Марківа

Справу розглядав апеляційний суд у Мілані після того, як суд першої інстанції у місті Павія засудив українця до 24 років в'язниці за нібито причетність до смерті італійського ватного журналіста біля Слов'янська під час боїв у 2014 році.

У липні 2019 року українського нацгвардійця Віталія Марківа італійський суд визнав винним у причетності до вбивства італійського фотографа Андреа Роккеллі на Донбасі у 2014 році й засудив до 24 років в'язниці.

В останньому слові Марків сказав, що є українським військовим, простим солдатом, патріотом, і додав, що завжди захищатиме Україну.

Суд над Марківим став, по суті, судом над Україною! Це чудово розуміли в Москві, і, з урахуванням продажності італійців - Москва, поза всяким сумнівом, використовувала корупційні інструменти на повну потужність. Про що свідчить і вирок : 24 року в'язниці проти 17, яких вимагала прокуратура.