Блджад. Всегда было такое же чувство, когда сталкивался с укр. Лит. Очень в точку
29.04.2017, 08:09
От тому я й не люблю Шевченка - нив і нив. Ні щоб писати про славні перемоги українців, про те як українці вибивали москаликів і поляків, турків і татар. Так ні, заводив стару шарманку як все фігово. Коротко кажучи якби він жив в зарашній час то був би зрадофіл 80 рівня.
Про які "перемоги" ти взагалі кажеш? Скільки суттєвих військових "перемог" в Україні за все її існування було? То под ляхами, то под москалями. Дуже "переможна держава", й не кажи.
Саме тому, що суттєвих "перемог" не було, тому й писали про журбу. Самостійність, яку хоч якось можна назвати самостійністю, Україна тільки 26 років тому отримала. І я наголошую на слові "отримала", бо розвал совка — не її рук справа.
Саме тому, що суттєвих "перемог" не було, тому й писали про журбу. Самостійність, яку хоч якось можна назвати самостійністю, Україна тільки 26 років тому отримала. І я наголошую на слові "отримала", бо розвал совка — не її рук справа.
Але й ляхів, москаликів, татарву і турків українці теж чимало порізали, може глобальних перемог у війнах не було, але битв було виграно чимало. Та й до середини 16 століття Україна входила в Литовське князівство, де всі народи жили на рівних правах і журитися не було чому. То вже потім як ляхи примазались і до кілограму повідла додали ложку гівна(перший закон біохімії) стало українцям важче жити.
Тому й кажу що завжди можна шукати лише погані сторони, а можна згадувати про хороші.
Тому й кажу що завжди можна шукати лише погані сторони, а можна згадувати про хороші.
"українцеві" - хіба так хтось говорить? Ніколи не чув. Так, в українській є така подвійна форма у давальному відмінку: народу - народові, коту - котові, але ніколи не чув, щоб казали "українцеві".
Хоча я, вибачаюсь, не духе сильний у плані граматики. Навіть не знаю, коли правильно вживати "та", а коли "і"....
Хоча я, вибачаюсь, не духе сильний у плані граматики. Навіть не знаю, коли правильно вживати "та", а коли "і"....
У сучасній українській давальний відмінок однини другої відміни чоловічого роду може мати два закінчення: -у або -ові, -еві. Якщо в праслов'янській і давньоруській мовах вибір закінчення визначався типом відмінювання (брату, другу, сынови, домови), то в сучасній мові перша форма може вживатися як з істотами (брату, сину), так і з неістотами (городу, дому), друга — лише з істотами (братові. синові, городові, домові).
котові (коту)
Києву
Василеві (Василю)
койоту
©
котові (коту)
Києву
Василеві (Василю)
койоту
©
а результат який? "Кругом неправда і неволя,
Народ замучений мовчить.
І на апостольськім престолі
кабан годований сидить
Народ замучений мовчить.
І на апостольськім престолі
кабан годований сидить
Актуально у всі часи ))
Ты судишь о творчестве Шевченко по школьной программе. А программу составляли большей частью еще при советском союзе. Выбирали же в эту программу страдания простого народа, намекая что коммунизм закончил их страдания и делая Шевченко коммунистом.
Время прошло, коммунистом его уже не делают, но состав программы нормально не пересматривался
Время прошло, коммунистом его уже не делают, но состав программы нормально не пересматривался
Та російська теж не дуже) Якщо виключити Чехова все у всіх було погано, ну крім вищої знаті, для яких і писалися твори про їх життя. Інша справа давня скандинавська міфологія і саги
А я журився майже кожен урок української літератури. І, не перебільшую, навіть сьогодні пам'ятаю день, коли ми читали Камінний Хрест Стефаника, пам'ятаю також свої слова моєму другові після урока, щось накшталт "слушай, такое ощущение, что эти украинцы писали только про национализм и про то, как им хуёво живётся, будто других тем нет".
Це й серед моїх однолітків казали. З однієї сторони програма така: ніхто книги сучасника Кідрука до навчання не додає, а з іншої – накручують. Шевченка (і його біографію) кожен рік вивчати – то правда викликає обурення, а загалом навіть той шкільний обмежений перелік нашої літератури вкрай цікавий.
Остап Вишня жеж.
Ну и Франко чуть чуть
Ну и Франко чуть чуть
А вот годный пример, кстати.
В своё время я перечитал кучу фантастики — от Уэллса и Гаррисона до пана Станислава Лема, Азимова и Стругацких.
Так что трудно меня чем-то удивить.
Но вот «Ведьмин век» от Марины и Сергея Дяченко я не просто прочитал, но и перечитывал потом почему-то.
Не исключаю, что Дяченко когда-нибудь будут признаны классиками, а их произведения войдут в учебники ;)
В своё время я перечитал кучу фантастики — от Уэллса и Гаррисона до пана Станислава Лема, Азимова и Стругацких.
Так что трудно меня чем-то удивить.
Но вот «Ведьмин век» от Марины и Сергея Дяченко я не просто прочитал, но и перечитывал потом почему-то.
Не исключаю, что Дяченко когда-нибудь будут признаны классиками, а их произведения войдут в учебники ;)
Ну у Шкляра непоганий Чорний ворон, який якраз відповідає всім канонам що тут описують ))) Принаймі твір нашумів в кінці нульових. Нині тільки з'являються нові молоді автори, можливо вони. Бо тих що перелічили, всякі Карпи, Андруховичі... ну не тянуть вони на серйозну літературу.
бОльшая часть украинской литературы на примере школьной программы рассказывает исключительно о том, как хуёво украинцам жилось во все времена
то есть в тебя насильно пичкают тяжелую долю предыдущих поколений твоего народа
то есть в тебя насильно пичкают тяжелую долю предыдущих поколений твоего народа
С тех пор ничего не изменилось))
По моему русская литература точно такая же.
Ну не, русская литература она как-то более глобальна, хотя да в большинстве о том как маленькие гнулись перед большими
эх, сразувидно, добрый народ
У вас про кумыс и киргизов?
Чет я помню из школьного курса в Казахстане только Абая Кунанбаева... Одного его и мусолили. Хуево как-то с писателями и поэтами было в Казахстане. Да и нахуй тебе что-то писать когда баранов на джайлау гнать пора.
А дед рассказывал, что тот аул который теперь зовется "Абаево" и где якобы жил Абай, казахов небыло никогда, ибо была это казачья станица в котрой он родился и вырос.
Наебалово какое-то...
А дед рассказывал, что тот аул который теперь зовется "Абаево" и где якобы жил Абай, казахов небыло никогда, ибо была это казачья станица в котрой он родился и вырос.
Наебалово какое-то...
95% украинской литературы описывают предательство, гнёт, рабство, войну и прочие очень грустные вещи
ну не так все плохо ,иногда мелькают Козаки которые долбят марьиванну
или какие то умные пропагандисты умело манипулировали составом школьной программы. мы ведь про нее говорим.
А ты что, читать это будешь?
Нет, но даже наличие подобной литературы - уже показатель деградации культуры и общества.
Ах да. Во многих знаниях многие печали...
Помедленнее, пожалуйста, я записваю...
может ЗНО. хз как можно опечатку такую сделать. может с телефона чувак писал
ЗНО название мероприятия по проверке знаний и по совместительству аббревиатура. названия не переводятся
ну ладно. убедил :D
Я из школьного курса украинской литературы помню только Иванка и Маричку, которые трахались с 13 лет :D
Судя по описанию, годное чтиво.
Вот именно пожтму, я туда и не лезу. Один раз уже сожрало]
А что с Валуевым?
А, совсем старый стал, слеротик.
А о чем эстонцы писали?
Еней був парубок моторний
Од всіх проворніший бурлак
Забравши деяких троянців,осмалених, як гиря, ланців,п'ятами з Трої накивав.
Звався дід той Абу-Касим,
Був купець собі, не блазень,
Пахощами торгував.
Як по місті йшов часами,
Всякий люд за ним юрбами
Біг і дивом дивував.
Був купець собі, не блазень,
Пахощами торгував.
Як по місті йшов часами,
Всякий люд за ним юрбами
Біг і дивом дивував.
> котигорична
от слова Котигорошко?
от слова Котигорошко?
Мне из школьной программы запомнился "Дім на горі" Шевчука, упоротый немного, но необычный. И Франко, как автор, неплох. Винниченко с "Сонячною машиною", Коцюбинский с "Intermezzo","Коні не винні", Кобылянская(кроме "Землі"), Ирина Вильде с "Повнолітніми дітьми" и т.д. Можно найти, если искать, но треша хватает (привет, Винниченко " Федько-Халамидник"!).
Истая правда. И примерно то же сейчас наблюдается и с украинским кинематографом. Как ни фильм, так про тяжкую участь украинцев в годы революции, голодомор, и советские лагеря. И в каждом из них бравый украинский хлопец говорит на чистом украинском, а его заклятый враг -
обязательно по-русски, да с нескрываемым отвращением ко всему украинскому. Я, правда, их все не смотрел, но по рейлерам обычно уже понятно.
Ну, это если не считать каких-то проходных никому не нужных комедий.
обязательно по-русски, да с нескрываемым отвращением ко всему украинскому. Я, правда, их все не смотрел, но по рейлерам обычно уже понятно.
Ну, это если не считать каких-то проходных никому не нужных комедий.
Ну дык. У нас только одна гордость - что кого-то там когда-то победили. У вас другая - что кого-то там когда-то пережили.
Гордиться то что нам что вам сейчас особо то и нечем ведь.
Гордиться то что нам что вам сейчас особо то и нечем ведь.
журбу вони не вподобали, перемоги їм тільки треба, розуму вам треба ... журба для пам'яті, що праотці за волю життя не шкодували !!!
"...А широка і чиста –
Шлях у безвістя,
Тих, хто відрікся
Мертвих своїх."
"...А широка і чиста –
Шлях у безвістя,
Тих, хто відрікся
Мертвих своїх."
Бля-я. Извините, ошибся дверью.
Чукчу? Обидеть? Ню ню. К вашему сведению воинственные японские самураи это лишь не лицензионная копия чукч. Их россия так и не смогла завоевать силой, потом лишь догадались споить. Еще раз, живущие мало не в каменном веке чукчи давались просраться громадной империи с огнестрелом и пушками.
Чтобы написать коммент, необходимо залогиниться
