Сало с новостями курильщика

Чечетов арестован до внесения залога

("...Передай своему папе что у нас не только сеют, но и сажают!")

Годовщина Небесной Сотни. 

19-20 февраля самые трагические дни Майдана. Силовики, под масками которых скрывались не граждане какой-то страны, а бездуховные сущности, убивали простых граждан, словно в тире.

В те дни погибло более 100 человек.

Против людей закрывающимися фанерными щитами и щитами оставленными сотрудниками МВД, были выставлены нелюди с автоматами и снайперскими винтовками, для которых такая защита была просто насмешкой.

С какой жестокостью и рвением они убивали наших граждан... Эту кровь они никогда не смоют со своей души.

Очень больно вспоминать сгоревший дом профсоюзов, кругом венки, горы цветов на месте убийств, холодное спокойствие и молчание людей. В каждом уголке города. Даже в те дни, помню, в транспорте никто не ругался за место или наступившего на ногу. 

Вся Украина разделяла боль потери. Помню тот день, когда после трагических событий сотни тысяч вышли на Майдан почтить память. Я плакал. Долго. И даже сейчас вспоминая - трудно удержать слезы. Это душевная боль, которую невозможно забыть.

Сегодня тысячи людей вышли на Майдан. Каждые в своем городе. В Киеве почтили память героев, погибших за нашу свободу.

Президент Украины вместе с семьями героев Небесной Сотни и людьми пришедших почтить память, напомнил что украинцы смогли сделать и что еще предстоит сделать. Обязательно посмотрите.

Слава Україні!

Запись трансляции с Майдана Незалежності

– передзвін київських церков;

– слово президента України;

– Всеукраїнська акція «Хвилина мовчання – нескінченність пам’яті»;

– відкриття світлової інсталяції «Промені Гідності»;

– виконання Державного гімну України Національною хоровою капелою «Думка»;

– виступ Євгена Нищука з віршем «Мамо, не плач, я повернусь весною» Оксани Максимишин-Корабель;

– «Реквієм» Вольфґанґа-Амадея Моцарта у виконанні Національного симфонічного оркестру України;

– виконання пісні «Плине кача» гуртом «Піккардійська Терція»;

– покладання лампадок та квітів на місця розстрілів Небесної Сотні.

Работаем для вас с марта 2014 г. Новости доступные каждому. Поддержать Сало с №востями U737410287741 UAH;  Z116257261801 USD; R204222808158 RUR; Сало-карта ПриватБанк 4149 4978 0320 2854

Join us: Веб-дайджест Сало с Noвостями     Twitter:@saloandnews

"Висота "Жовтневий" - остання висота" - унікальний фільм про Революцію Гідності

Нічого не змінилось? Чи усе змінилось?

20.02.2015
Тамара Злобіна

19 лютого 2015-го ввечері я вже була на Майдані. Рік тому. Потім, змінивши з десяток громадських робіт, поїхала на Схід - Харків, Луганськ, Донецьк, Севастополь.

Я досі вважаю, що останній рік - це найкраще, що з нами усіма трапилось. Попри все. Тому що кілька сотень (тисяч) простих людей героїзмом вигризли у демонів простір майбутнього. Спочатку - одну площу в фізичному просторі. А потім - ще і ще. Перемоги тривають, просто основне сьогоднішнє поле бою - поле свідомості - складно помітити. Я ж його добре бачу, адже свідомість - це моя професійна філософська сфера діяльності.

Що таке героїзм? Накачати м’язи, вдягнути красивий одяг, і знищити кілька сотень негідників? Це у голівудських фільмах. В реальності героїзм - це прийняти рішення, нераціональне з міркувань егоїстичної користі поточного моменту. Залишитись на Майдані у пекельну ніч. Не дати хабар. Поставити на місце чиновника. Відстояти блокпост. Написати текст-конфронтацію до консервативної масової свідомості. Зробити щось не так, "як положено". А так, як хочеш. Як відчуваєш вірним.

Героїзм - це повстати проти ворога, якого мислиш сильнішим. Знайти в собі сили опиратись - насамперед, власній (під)свідомості, яка нашіптує, що нічого то не дасть, і ти нічого не зміниш, і не лізь у це, і в цій країні завжди так буде. Здолати свій власний страх і апатію. Коли вдень після побиття студентів люди зібрались на Михайлівській площі, кожен і кожна знали, що ризикують стикнутись з брутальним фізичним насиллям. Однак прийшли. Маленький, непомітний, непафосний героїзм, який все змінив.

З цих багатьох малопомітних вольових рішень (скільки їх вже мільйонів) складається сьогодні наша реальність. Вона буквально жива - рухається, змінюється, трансформується, так, як ніколи раніше. І в реакціях на цю реальність яскраво проявляється самосвідомість людини, її чи його громадянська позиція.

"Нічого не змінилось" - це реакція людини, яка чекає "покращення". Тобто змін, зроблених десь кимось, з яких для нього/неї буде користь. Та сама егоїстична користь поточного моменту, аватар якої - передвиборчий сухпайок, гречка-тушонка.

Для людини з пасивною життєвою позицією, яка живе і мислить єдиним, роками напрацьованим маршрутом, помітними є лише ті зміни, які входять у її повсякдення зовні, від яких уже ніде дітись.

У межах цього світогляду зміни-як-такі є травматичними, адже людина є їх об’єктом, а не суб’єктом: долар виріс, ціни піднялись, пенсія знецінилась, звільнили з роботи, забрали в армію.

Позитивні зміни з позиції такого досвіду просто невидимі. Більше того, добровільно їх у своє життя людина не пустить (за логікою колись підслуханого: "Як твої діла, харашо? - Харашо це понятіє относітєльне, главне аби не гірше").

"У цій країні ніколи нічого не буде" - реакція тих, у кого під ногами почала горіти земля. Їх аватар - крадіжка і хабар, дрібні чи по крупному, і невротична необхідність довести (власній совісті), що "всі так роблять".

Я зараз не про зловорожих орків (ті, звісно, свідомо і згуртовано блокують, що можуть), а про наче пристойних співгромадян, які, можливо, і на Майдан раз-другий поїхали, і на АТО гроші давали.

Викладачів ВИШів, працівниць бюджетної сфери, чиновників, прорабів…

Нещодавно в кафе спостерігала за представником цього типажу - у його картині світу крали всі, хто вижче і нижче по службовій драбині (про власні "досягнення" чоловік скромно промовчав).

Людина відчуває, що роками напрацьовані схеми, де що взяти і кому відстігнути, щоб за це нічого не було, під загрозою - бо нові люди нової країни вигадують нові правила і нові способи контролю за їх дотриманням. І він добре бачить, що "лівий" фінансовий потік, який його підгодував на машину, будинок, дублянку і коханку, може, ой лишенько, всякнути!

А що потім з таких перескерованих потічків складуться нормальні дороги, школи і лікарні, він (вони - дозволю собі таке узагальнення) не бачать. Ну бо "ми ж всі знаємо, в якій країні ми живемо, тут же ніколи нічого не буде".

Хіба це не яскраве свідчення змін? Їх поступовості і незворотності. Кажуть, що Майдан і подальший волонтерський рух охопив лише 20% населення України. Можливо, але справа не у відсотковому співвідношенні. Важливіше зрозуміти, що ж змінилось для тих, хто хоче діяти?

Відповідь звучить досить невиразно: збільшилось поле можливостей. Це означає все і нічого. Нічого кокретного - просто бери і роби. Май наснагу реалізувати свої ідеї. Май сміливість мати власні ідеї. Мотивацію ділитись ними з іншими, шукати однодумців і соратниць. Мудрість об’єднуватись. Та просто мріяти - і шукати можливості робити маленькі кроки сьогодні, щоб мрії здійснились завтра.

Ті, хто ніколи не діяв, не можуть помітити, що реальність сьогодні жива і піддатлива, як ніколи раніше. Скільки з’явилось людей, які мислять подібно. Як їх активність укладається в синергії та конгломерації… У мережу живих, активних, сміливих і творчих свідомостей, яка пронизує усю країну, на всіх рівнях.

Це справді складно зрозуміти, адже, щоб передбачити великі наслідки маленьких кроків, треба мислити далеко наперед. Бачити складні взаємозв’язки і не пасувати перед їх довгостроковістю. Це про той же героїзм, який вимагає приймати рішення, нераціональні з міркувань егоїстичної користі поточного моменту, однак доленосні для спільноти.

Я вагаюсь, який приклад нової творчої свідомості тут дати, який ланцюжок змін описати. Втомилась відповідати на нескінченні "ну і що".

Ну і що, що мої приятелі зробили регіональне Громадське телебачення? Ну і що, що до них на ефіри приходять місцеві посадовці і відповідають на незручні питання. Ну і що, що вони вчаться розмовляти адекватно і не "по папірчику".

Ну і що, що вони знають, що не всі локальні медіа їм підконтрольні і що незручні питання будуть. Що приховати афери стає все складніше.

Ну і що, що мешканці міста бачать посадовців і вчаться розбиратись у їх діяльності. Ну і що, що платники податків починають розуміти, хто за що конкретно у місті відповідає. Ну і що, що поняття "влада", цей великий чорний монстр, потроху вивітрюється із свідомості, і на його місце приходить реалістичне бачення конкретних посадових осіб і кола їх повноважень.

Ну і що, що вони, як менеджери, найняті платниками податків, мають якісно виконувати свою роботу за зарплату, а не за хабар чи по знайомству.

"Надавати послуги", а не "робити послугу". Ну і що, що всі ці усвідомлення кристалізуються в головах усе більшої кількості людей, змінюють їх звичні маршрути мислення і горизонт очікувань. А відтак їх дії. А дії - змінюють реальність. Ну і що. "Це ж нічого не дасть".

Сьогодні непростий день. Зрештою, як і вчора. Але сьогодні я безмірно вдячна усім тим, хто поруч, хто не опускає рук. 

Співгромадян(к)ам, на яких можна покластись, яких варто любити, і завдяки волі яких я можу спокійно і з натхненням робити свою роботу. Бо знаю, наскільки ми разом усе змінили.

http://life.pravda.com.ua/columns/2015/02/20/189699/

Меняйте себя и свое окружение в лучшую сторону

Глава СБУ назвал помощника Путина Суркова руководителем снайперских групп иностранцев на Майдане в феврале 2014 года

Глава СБУ Валентин Наливайчекно обнародовал информацию, что помощник президента РФ Путина Владислав Сурков осуществлял руководство снайперскими иностранными группами в Киеве в феврале 2014 года.

Как передает Цензор.НЕТ со ссылкой на Українські новини об этом глава СБУ сказал в эфире телеканала "1+1".

Наливайченко рассказал, что данную информацию на допросах сообщили сотрудники спецподразделения СБУ "Альфа".

"Они дали конкретные свидетельства о местоположении иностранных снайперских групп, которые целились и в митингующих... и в сотрудников Министерства внутренних дел", - сказал он.

Наливайченко подчеркнул, что правоохранители имеют документальное подтверждение их противоправной деятельности в Украине.

"В рамках этого производства есть должности, фамилии, копии паспортов, даты их въезда-выезда, какой связью они пользовались, в каких помещениях находились, как советник Президента Путина Сурков ими руководил в Киеве...", - сказал он.

Наливайченко также отметил, что 3 группы сотрудников Федеральной службы безопасности России приезжали в Киев в декабре 2013-феврале 2014 года и осуществляли организацию и планирование разгона активистов Евромайдана.

Кроме того, он подчеркнул, что большое количество правоохранителей и сотрудников СБУ оказались предателями и сотрудниками иностранных спецслужб.

В частности, бывший руководителей СБУ в Крыму Петр Зима оказался сотрудником ФСБ и помогал России осуществлять аннексию полуострова.

Всего на данный момент в государственной измене подозреваются около 100 бывших сотрудников СБУ, 10 из которых арестованы.

Источник: http://censor.net.ua/n325451

Гига пруф!

Нет российских войск??? Пополченцы - местные шахтеры?

Генерал-лейтенант Александр Ленцовзам. главнокомандующего ВВС РФ А Ленцов еще засветился на Донбассе раньше http://odivizion.ru/gorlovka-peregovoryi/ только он был под своим настоящим именем. А сейчас, когда нужно чтобы "шахтеры" отвоевывали "свои" земли, был послан на спецоперацию по Дебальцево.  Тут, на видео 3 минута, можно посмотреть на него и послушать его голос http://podrobnosti.ua/998742-general-armii-rossii-lentsov-trebuet-ot-soldat-ukrainy-voevat-bez-broni-video.html Вот он такой представал перед прессой в октябре 2014 г. Не сложно понять что это один и тот же человек, которого представили как Киселева В.В. на 10 минуте.  Вот кто руководит захватом Дебальцево. Вот кому не нужно перемирие! И вот вам причастность РФ. Вата, которая до сих пор не верит - ест говно и запивает ссаниной. У меня все.

Дебальцево

Украинские военные покидают Дебальцево, сообщает журналистка "Громадського ТБ" Анастасия Станко. (она находится поблизости, поэтому инфа можно сказать из первых рук). Паники нет. Не нужно разводить пиздецвсепропало. По ее словам, многие выходят из города пешком – уже по трассе на Артемовск их подбирают украинские подразделения. Все части прорывались с боем, разведка "пробила" им дорогу. В частности, оставляют город пешком 168-я бригада и 40-й батальон территориальной обороны "Кривбас". По словам военных, пока что не все украинские формирования смогли выйти из Дебальцево. Изнутри города их прикрывают 3-й и 8-й полки спецназа. Бойцы "Кривбаса" говорят, что пять суток ничего не ели. Были в окружении в Новогригоровке, под постоянным минометным обстрелом. Село, по словам военных, "стерли с лица земли". Село 8 Марта разбили боевики, потом преследовали украинские подразделении, полколонны попало под обстрел. Трассу перекрыли перед поворотом на Светлодарск, дальше она обстреливается. Сейчас по трассе едут много "скорых", которые забирают раненных, их много, однако точное количество сейчас назвать тяжело. Раненых везут в госпиталь в Артемовске. В том же направлении движутся военные из Дебальцево. Депутат и комбат "Донбасса" Семен Семенчеко сообщает, что "отвод войск из Дебальцево осуществляется планово и организовано". По его словам, заявления о контроле за Логвиново "оказались сказками", также украинские военные не контролируют трассу Дебальцево - Артемовск. "Другие дороги плотно держит Нацгвардия, "Донбасс" и части ВСУ. Противник пытается перерезать эти дороги и помешать выходу группировки", - пишет Семенченко в Facebook. По его словам, начала работать артиллерия ВСУ, "которая не дает противнику собираться в ударные кулаки, давит его огневые точки". "Дорогу жизни плотно держат наши части, постоянно отбивая атаки террористов. Работают гаубицы, "Грады", "Ураганы", минометы, танки", - пишет Семенченко. По словам Семенченко, "противник перекинул все наличные резервы из под Горловки и Стаханова" к Дебальцево. "Там у них пусто, а у нас все в наличии. Один удар – и фронт рассыплется, а в котлах будут террористы и российские наемники", - считает Семенченко. Как известно, в зоне АТО объявлено о прекращении огня с 15 февраля в соответствии с минскими договоренностями. Однако боевики продолжают обстрелы и пытаются захватить Дебальцево, важный дорожный узел. http://www.pravda.com.ua/rus/news/2015/02/18/7058940/ Продолжаем читать и думать головой: https://www.facebook.com/Zlobyn/posts/784765388272417 Из котла нельзя выйти, тем более пешком. Так что задумайтесь о его существовании! Да, там жарко, но солдаты выходят, и инфа про котел уже вторую неделю раздувается в рашко-сми. Порошенко прибыл в зону АТО и сделал заявление.  И таки, как обсуждалось в постах ранее ( в частности статья vivisector) - я склоняюсь к мнению не о тактичном сливе, а к тактичному ходу. (Посоны - это война и без потерь - никак). БЕз этого не будет вооружение из США и мирового давления на Пуйла, это нужно понимать. Дебальцевский плацдарм стал показателем и последней каплей в утверждении окончательной позиции РФ. Передаю слово Петру Алексеевичу: Вже можу повідомити, що сьогодні вранці Збройні Сили України разом з Національною Гвардією завершили операцію з планового та організованого виводу частини підрозділів з Дебальцевого. Сьогодні ми можемо сказати, що вже станом на зараз вийшло 80% частин. Ми чекаємо ще дві колони. Вийшли бійці 128-ї бригади, частини підрозділів 30-ї бригади, решта 25-го та 40-го батальйону, спецназ, Нацгвардія, міліція. Ми можемо стверджувати, що поставлені завдання Збройні Сили України виконали повністю. Ця позиція та успіхи нам були конче потрібні в Мінську під час переговорів та після Мінську. Ми змогли продемонструвати всьому світові справжнє обличчя бандитів-сепаратистів, які підтримувані Росією, що виступала гарантом та безпосереднім учасником Мінських переговорів Ми стверджували та довели: Дебальцево перебувало під нашим контролем, жодного оточення не було, наші частини та підрозділи вийшли планово та організовано. Вийшли повністю з бойовою технікою: танками, бойовими машинами піхоти, самохідними артилерійськими установками, з автомобільною технікою. (то, о чем я говорил выше). полный текст https://www.facebook.com/EuroMaydan/posts/769212806508392:0

Годовщина начала появления Небесной Сотни 18 февраля 2014 года,началась первые из трех суток самых трагических дней на Майдане. Наступление силовиков, убийства активистов, поджег дома профсоюзов и палаток Майдана... Сейчас это вспоминается как мгновенье сжатое до невозможности. Но тогда... каждая минута была как час времени. Горящие палатки, разрушенные баррикады, огонь, дым покрышек. Активисты жгли покрышки и мусор, чтобы как-то заслониться от силовиков и защититься. Это был не равный бой, унесший человеческие жизни, но Украина выстояла.  На фото - фашисты, хунта, поедатели русских младенцев, укропы, майданутые, бандеровцы: Но есть один нюанс: они СВОБОДНЫЕ ЛЮДИ! Хронитка события с ФОТО за 18.02.14 http://society.lb.ua/accidents/2014/02/18/255817_hronika_krovavih_stolknoveniy.html Тогда и сейчас - подборка от BBC http://www.bbc.co.uk/ukrainian/multimedia/2015/02/150213_maidan_collage_gallery_ko.shtml И для тех кто проводит аналогию с Дебальцево - там нет паники, военные действуют сообща и тактично выводят.

Работаем для вас с марта 2014 г. Новости доступные каждому. Поддержать Сало с №востями U737410287741 UAH;  Z116257261801 USD; R204222808158 RUR; Сало-карта ПриватБанк 4149 4978 0320 2854 Всем Сала! Україна переможе!

Join us: Веб-дайджест Сало с Noвостями     Twitter:@saloandnews

Как отличить Т-64 от Т-72; Как различить различные модификации Т-72

             ПАТРИОТИЗМ ПАТРИОТИЗМОМ, НО ПРОЦЕДУРЫ ПО РАСПИСАНИЮ

      Можно от души посмеяться над новыми санкционными потугами ЕС, но одного у них не отнять – хорошо смеется тот, кто невыездным не оказался. И вот Иосиф Кобзон издал мучительный стон – я теперь не смогу ездить к своим детишечкам в Лондон, да и вообще лечиться придется в России! Ужоснах!

       Да, это то самое Кобзно, которое в ГосДупе РФ голосует за любые репрессивные законы, поет гимны и патриотические песни, а недавно ездил в Донецк развлекать своим творчеством тамошнего смотрящего Саню Захарченко. Занятно, что Иосифа Давидовича даже не смутили откровенно антисемитские выпады Зашкварченко и его дружбана смотрящего по Луганску Вротницкого. Вот, как нужно Родину любить! Так сильно, чтобы получать деньги и регалии Здесь, а лечиться и сберегать свое потомство Там. В этом смысле для меня Йося просто таки образец расейского патриота – лицемерного, лживого и трусливого выродка. Выродка, который сидючи в американском интернете за клавиатурой американского компьютера одной рукой набирает пост от том какие «янки тупые и нихуя ни изабрели!», а другой теребит свой шестисантиметровый генофонд нации на новую модель «Айфона». Который считает Запад врагом №1, но если бы ему предложили ВНЖ в какой-нибудь даже самой завалящей стране Европы, метнулся бы туда не раздумывая.

       Сруский потреот вне зависимости от его образования и социального статуса – это либо шизофреник с деформированным сознанием, расщепленным надвое, либо попросту лжец и подлец, сделавший любоффь к родине своим бизнесом. Утром он пишет про госдолг США, и про скорый дефолт «Пендосии», а вечером бежит в обменник скупать «грязные, зеленые ничем не обеспеченные бумажки». Сегодня он пишет о том, как славно будет нанести ядерный удар по «Педропе», а завтра прикидывает хватит ли ему денег на летний отпуск в Марбелье.

       Если разобраться, то весь этот рюзьке поссывротизм не более, чем игра, красивая поза. Нечто наносное, поверхностное. Потому что дефолт США ненастоящий. И ядерный удар по Европе тоже ненастоящий. А вот доллары под матрасом и отпуск в Марбелье вполне себе настоящие. И доктора у Кобздона в Европе были настоящие, и внуки тоже.

        Конечно не все рузки поцреоты негодяи и приспособленцы – большинство из них просто унылое говно без будущего, которому даже негодяем и приспособленцем стать не грозит. Каждый день патридиот выходит из своей занюханной конуры, провонявшей супом, сваренным на носках. Спускается в дребезжащем лифте, разрисованном изнутри хуями. Покидает обоссаный подъезд, кишащий крысами. Выходит во двор, где под окнами первого этажа дрищет зеленью и слизью распухшая алкоголичка, среди припаркованных друг на друге рыдванов в грязной луже возятся детишки, вместо игрушек использующие полусгнивший трупик кошки, шприцы и бутылки, а на газоне с задорным визгом сношаются целые клубки бродячих собак. Патридиот делает шаг, и проваливается в воронку, образовавшуюся от разрыва немецкой авиабомбы в далеком 43 году, которую каждый год руководство района обещает зарыть и заасфальтировать уже в течении более чем семи десятков лет. Патридиот кряхтя и матерясь вылезает из воронки, отряхивается, и, скрипя зубами направляет свой шаг к «Опель Омежка» с пробегом в миллиард парсеков. Патридиот прибывает на работу, опоздав на полчаса, так как был остановлен на дороге гаиром, и был вынужден выплачивать ему штраф натурой. За опоздание начальство штрафует патридиота путем отрывания ему левого яичка. После пережитых потрясений патридиот наконец садится за рабочий ПК, и вместо того чтобы начать работать заходит в соцсети через «Хамелеон» и везде пишет «АБАМА-АБИЗЯНА, СОСИ БАНАН))00))0».

         В этом смысле между профессиональными патриотами, вроде Кобзона и описанным выше ничтожеством есть только одна существенная разница – Кобзно и ему подобные поливают Запад грязью, имея возможность пользоваться всеми его благами, а рядовой просриот поливает грязью Запад, но отчаянно хочет пользоваться его благами. Между «хотеть» и «мочь» безусловно огромная разница, что не отменяет того факта, что окажись любой из патриотишек на месте рандомного кобзона он вел бы себя абсолютно также – грозился бы ядерными ракетами, присматривая себе уютный домик в Ницце. Ибо опять же, угрозы эти фальшивые, а домик в Ницце настоящий. Да и любить родину лучше всего на расстоянии. Безопаснее как-то.

Исходя из всего написанного выше, можно с большой долей уверенности сказать, что никакого «русского патриотизма» в природе не существует. Шовинизм есть. Но о нем как-нибудь в другой раз.

Дебальцево: все очень сложно