Сало с новостями курильщика

Пожалуй, эти двое достаточно продуктивно пообщались.

Виступ Президента України під час 53-ї Мюнхенської конференції з питань безпеки

Шановний пане Бреммер,

Високоповажності, шановні колеги,

Пані та панове,

В першу чергу я хотів би подякувати Послу Ішингеру за багаторічну можливість мати дискусію з приводу найважливішого питання - питання глобальної та європейської безпеки. Я також хотів би подякувати Канцлеру Меркель та всім лідерам ЄС за їх особисту участь в процесі посилення безпеки в Європі та повернення миру на українську землю.

Дозвольте мені почати з відомої цитати 1938 року.

“Я привіз вам мир для цілого покоління. Ми глибоко вдячні вам. Йдіть додому та добре виспіться”. Кінець цитати. Це слова Невілла Чемберлена на захист Мюнхенської угоди. Швидше за все, ці слова надихнулись обіцянкою нацистів, відразу після Мюнхена, що вони не будуть мати ніяких територіальних претензій в Європі.

Як ми всі знаємо, політика умиротворення була хибною. Ніколи не слід вірити в добру волю того, хто довів, що у нього немає доброї волі.

Але чи знаємо ми, що тоді було б правильно зробити? Можливо, залишатись сильними в єдності. І, напевно, це історичний заклик до всіх нас з 1938 року. Заклик від всіх людей, які повинні були померти в наступні роки, тому що хтось "добре виспався" в неправильний час.

Шановні друзі,

Дякувати Богу, що політика умиротворення щодо реваншистської та агресивної Росії не в руслі західної політики. Проте, я чую все більш нав'язливі заклики до умиротворення, принаймні в деякій мірі, стосовно апетитів Росії. Рухатися в цьому напрямку було б наївним, неправильним і небезпечним. Не тільки для України, але і для Європи, і для всього світу. Це призведе не до миру, а до ще більшої дестабілізації. Дозвольте пояснити чому.

Путін глибоко та щиро ненавидить Україну. Я це знаю особисто. Він заперечує самобутність і унікальну ідентичність українського народу.

Він публічно проголошує українську ідентичність частиною російської домінуючої ідентичності. Він не бачить місця України на політичній карті Європи і він хоче розмалювати місце для України російськими кольорами. Але було б помилкою думати, що апетити Росії обмежуються тільки Україною. Дозвольте мені нагадати вам одну історію, що говорить сама за себе.

Минулого року, в листопаді, Президент Путін брав участь в церемонії нагородження переможців російської географічної асоціації.

"Де закінчуються межі Росії?» - запитав він одного студента в аудиторії. "Російські кордони закінчуються в Беринговій протоці зі Сполученими Штатами”, - відповів студент. Це була правильна відповідь, але Путін все ж виправив хлопчика і сказав: "Російські кордони не закінчуються ніде!" Незважаючи на те, що він сказав потім, що це був просто жарт. Це зовсім не так! Це доктрина і багато країн - в Європейському Союзі або за межами Атлантики - вже відчули цю доктрину в дії. І є тільки один час і одне місце для того, щоб протистояти цьому вченню і зупинити появу російського реваншизму. Час - “зараз”. Місце - “Україна”.

Шановні друзі,

Це абсолютно історичний шанс для всіх нас. Але, перш за все, це історичний шанс для нової адміністрації США і міцної трансатлантичної єдності. І я отримав точне запевнення в цьому кілька хвилин тому під час розмови з новим Державним Секретарем США Рексом Тіллерсоном, який підтвердив нашу єдність, як сказали Президент Дуда та Сенатор Маккейн, та нашу солідарність. Це саме те, чого ми зараз потребуємо. Це унікальне вікно можливостей для того, щоб м'яка сила показала свою міць. Але це вікно занадто маленьке в часі та можливостях. Єдиний гріх України в тому, що моя країна одного разу вирішила жити незалежно, на своїй землі, за нашими демократичними цінностями. Ми хочемо свободи - Росія хоче нас покарати за це.

Я маю честь представляти тут 45-мільйонну європейську націю. Від їх імені дозвольте мені запевнити вас, що ми ніколи не погодимось, що хтось десь буде визначати нашу долю без нас. Будь-яка угода за нашою спиною буде негайно рішуче анульована мільйонами українців, які вже довели здатність боротися за свою незалежність. Ми не маємо наміру здаватися і готові захищати нашу країну.

Мій заклик простий - нічого про Україну без України! Будь-яка угода з Путіним за спиною України тільки погіршить ситуацію. Підтримка України є єдиним способом зупинити триваючу агресію і повернути Росію на шлях поваги до міжнародного права і світового порядку.

Дозвольте мені нагадати вам: Україна зробила набагато більше для збереження миру і стабільності, ніж ми отримали у відповідь. Горезвісний Будапештський меморандум є наочним прикладом в цьому питанні. Тому що Україна була третьою найбільшою ядерною державою в світі. І ми добровільно відмовились від третього за розміром ядерного арсеналу. Підтримка України є найдешевшою інвестицією в безпеку Вільного Світу. І є всі інструменти для цього.

По-перше, ніщо не може підбадьорити нас більше ніж дотримання обіцянок перед партнерами та збереження трансатлантичної єдності та солідарності з боку Трансатлантичної спільноти.

По-друге, ніщо так не протверезить Москву як рішучість Заходу у забезпечені дотримання червоних ліній шляхом жорстких санкцій. Санкції - наш актив, а не відповідальність. Вони є проявом нашої сили, якщо вони залишаться в силі. Але вони будуть проявом нашої слабкості, якщо відвести їх назад.

Зупинення дипломатичного тиску на Росію або пом'якшення санкцій перш ніж Росія вийде з Донбасу і Криму сприятиме подальшій агресії.

Чому я маю право так казати. Тому що за останні 24 години мій народ втратив трьох солдат. 12 були поранені, більшість з них в Авдіївці. Російська артилерія обстрілює мирні квартали. 1 мирний мешканець був вбитий російською артилерією за останню добу, ще 2 були поранені. Ви маєте розуміти ціну, яку ми платимо зараз.

По-третє, ніщо не надихне нас більше ніж відкритий та всеохоплюючий Європейський Союз по відношенню до своїх проєвропейських партнерів і союзників.

Європейський проект є набагато більш стійким, ніж уявляє Кремль. Цінності, які лежать в основі цього проекту, значно перевищують фобії, які використовуються для залякування європейців. Віра українців в європейський проект і його цінності є сильнішою, ніж віра в ядрі Європи. Я мажу запевнити, що Україна зараз - найбільш єврооптимістична країна на європейському континенті. І я пишаюсь тим, що я є лідером такої оптимістичної країни за нинішніх умов.

Давайте не будемо повторювати драматичні помилки минулого.

Давайте покажемо агресору місце, якого він заслуговує.

Давайте консолідувати нашу єдність і солідарність.

Ось так ми зможемо заробити мир для нашого покоління і повернутися додому, щоб добре виспатись.

Дякую!

Джерело: Адміністрація Президента України

Ребят, отличная новость! Строители запорожских мостов отчитались, что надвинули полотно моста над старым днепром на целых 24 (!!!) метра. Правда, на этом хорошие новости заканчиваются. Строительство Запорожской Саграда Фамилии было заморожено в прямом смысле слова, с их слов, они не могут продолжить строительство из-за того, что на поверхности реки образовался лёд.
Остаётся только надеятся что мы доживём до окончания строительства моста.
https://ztv.zp.ua/2017/02/17/budivnitstvo-zaporizkih-mostiv-prosunulosya-na-24-metri/

За перевезення «Бука» на Донбас відповідав колишній російський офіцер Дубинський

Кілька медалей прифотошоплені, частина не його або підробка. Див. аналіз у публікації.

Міжнародна група розслідувачів Bellingcat опублікувала доповідь, у якій встановила, хто контролював перевезення «Бука», з якого на Донбасі збили 2014 року малайзійський «Боїнг-777». Доповідь «Хто такий «Хмурий»: генерал-майор, пов’язаний зі збиттям MH-17», оприлюднили ввечері 15 лютого (матеріял у перекладі російською мовою).

Автори розслідування ідентифікували росіянина, який відповідав за перевезення ракетного комплексу «Бук». Ним, згідно з результатами розслідування Bellingcat, є відставний російський офіцер Сергій Дубинський із позивним «Хмурий», який раніше воював в Афганістані і Чечні. Під час перебування на окупованій частині Донбасу він виступав під вигаданим прізвищем «Петровський».

«Дубинський є російським ветераном війни, був полковником у липні 2014 року, воював у радянсько-афганській війні, а потім у Чечні, після чого служив у 22-й спеціальній бригаді, пов’язаній із ГРУ, головною структурою, яка займається розвідкою», – мовиться у доповіді Bellingcat.

«Сергія Дубинського підвищили до «рангу» генерал-майора у «ДНР», очевидно, у серпні 2014 року, невдовзі після збиття літака рейсу MH17. Пізніше він переїхав до Росії після видворення з Донецька за підозрою у фінансових злочинах. Зараз Дубинський живе пишним життям за російськими стандартами у тихому селі (хуторі Большой Лог у Ростовській області), проводячи час з родиною, отримуючи задоволення від катання на дорогій машині-багі», – зазначається у доповіді.

Крім того, Bellingcat повідомив, що 14 лютого передав інший звіт Об’єднаній слідчій групі, яка веде розслідування збиття «Боїнга-777» й до якої входять представники Австралії, Бельгії, Нідерландів, Малайзії та України.

У цьому звіті, який публічно оприлюднювати не будуть, щоб не розкривати дані про конкретних імовірних підозрюваних, експерти Bellingcat направили цій групі інформацію про діяльність 69-ї окремої бригади матеріально-технічного забезпечення Збройних сил Росії, військові якої, за підозрою, брали участь у перевезенні «Бука» до російсько-українського кордону у 2014 році.

Джерело: Радіо «Свобода»

Старина Джон всегда очень последователен. И он в отличие от многих политиков не отступается от своих убеждений и не особый сторонник полумер. Как вы знаете Дональд недавно совсем немного потроллил  у себя в твиттере, спросив не был ли Обама слишком мягок по отношению к РФ во время ее аннексии Крыма. 

РУСЬ АЛАЯ. Военный аспект гибридной оккупации Беларуси Россией, география вторжения.

 

После описания политических аспектов возможной оккупации Беларуси российской армией, решил это я просмотреть чиста военные резоны возможной операции. Для этого пришлось повозиться с открытыми источниками, сообщавшими о некоторых совместных российско-белорусских военных учениях за последние пару лет.

1. Следует отметить, что учения “Запад-2017”, про которые столько говорится в последнее время, будут не единственными на беларусскомТВД этим бурным летом. В рамках единого замысла этих учений Россия, Беларусь и их союзники по ОДКБ проведут ещё совместные оперативно-тактические учения “Боевое братство-2017”. То есть, под прикрытием проведения одних и вторых учений западная часть России и почти вся территория Беларуси будут насыщены войсками, на вооружении которых будет, в основном, наступательное оружие.

2. Планы Кремля по усилению военного присутствия на территории Беларуси закреплены официально и помимо гипотетических угроз в рамках будущих учений. В декабре 2016 года правительство РФ утвердило программу “Усовершенствования объектов военной инфраструктуры, запланированных к совместному использованию в интересах обеспечения Региональной группировки войск (сил) Республики Беларусь и Российской Федерации в 2016-2019 годах”. Этим документом предусмотрена реконструкция 44 тыловых объектов на территории Беларуси, включая военные аэродромы в Бобруйске и Барановичах. Нет никаких сомнений, Москва вкладывается в те военные объекты, которые собирается использовать сама. Почти пять десятков полигонов, баз, хранилищ, складов и пр. элементов военной инфраструктуры готовятся к приему российских войск.

3. Некоторые направления будущей географии оккупационной группировки можно рассмотреть уже сейчас.

а) полигон “Брестский” – учебный центр и район дислокации белорусской 38 отдельной десантно-штурмовой бригады ССО Беларуси. Вероятно, что в этом районе будет сформировано ядро будущего Польского оперативного направления. Исходя из состава участников и тематики учений в 2016 году, можно предположить, что после “отработки вопросов взаимодействия” летом 2017 года на этом направлении останутся “отпускники” из состава 31 отдельной десантно-штурмовой бригады ВДВ ВС РФ (Ульяновск) и 98 гвардейской воздушно-десантной дивизии ВДВ ВС РФ (Иваново), командиры которых (это интересно) много личного состава похоронили в украинских черноземах;

б) полигон “Гожский” (недалеко от Гродно) – учебный центр и район дислокации 6 гвардейской отдельной механизированной бригады Сухопутных войск ВС Беларуси. В самом Гродно вполне достаточные условия для размещения будущего пункта управления российскими войсками на Литовском оперативном направлении. Кстати, историческое название 6 бригады начинается со слов “Киевско-Берлинская…”. Основу сил ВС РФ на этом направлении могут сформировать соединения и части 20 Армии ЗапВО ВС РФ, например из состава 144 мотострелковой дивизии (Ельня) и 3 мотострелковой дивизии (Богучар);

в) центр подготовки сил специальных операций Беларуси “Лосвидо” – район дислокации 103 отдельной воздушно-десантной бригады ССО Беларуси. Будущий пункт управления российскими войсками на Латвийском оперативном направлении, вероятно, разместят в Витебске. Основу “контингента” здесь могут сформировать на базе соединений и частей Псковской 76 десантно-штурмовой дивизии, отдельные подразделения которой в 2016 году отработали вопросы взаимодействия в ходе совместных учений с подразделениями упомянутой Витебской бригады.

Наиболее уязвимой целью (а украинский аспект оккупации Беларуси пока не рассматриваем специально) в случае расширения агрессии со стороны России в направлении Европы, является Латвия: по площади и глубине территории, численности и качественному составу национальных вооруженных сил, количеству российского и пророссийского населения.

Основными учебными вопросами во время совместных учений предыдущих лет ВС РФ и Беларуси были вопросы применения сил быстрого реагирования.

Однако, сегодня одними десантниками и пехотой, потенциального врага в лице стран НАТО не удивить.

Поэтому на каждом из трёх оперативных направлений обязательно появятся полковые или бригадные артиллерийские группы, а также могут появиться батареи/дивизионы оперативно-тактических ракетных комплексов, например “Искандер”. На авиабазах в Барановичах и Бобруйске количество российских самолетов бомбардировочной, истребительной, разведывательной и транспортной авиации должно значительно превысить имеющиеся там сегодня 4 единицы истребителей Су-27.

Кроме того, наземный компонент не может остаться без поддержки танков.

Наиболее вероятными донорами являются танковые полки из состава 144 мсд и 3 мсд, а также, в случае необходимости, танковые подразделения Кантемировской и Таманской дивизий.

Логика географического размещения танковых и мотострелковых соединений и частей, как минимум в начале оккупации, предусматривает их сосредоточение во вторых эшелонах указанных оперативных направлений, а также недалеко от столицы Беларуси - Минска.

Внимательно смотрим - начнутся ли в ближайшее время реконструкционные работы на:

- общевойсковом полигоне "Дубовка”;
- учебном центре “Заслоново”;
- учебного центре “Чепелево”;
- 230 общевойсковом полигоне “Обуз-Лисновский",
- и прямо под Минском – в районе 227 общевойскового полигона “Борисовский”, откуда можно танками “усмирять” потенциальный беларусский Майдан.

Наблюдение за чисто военными аспектами возможной оккупации, даёт основание прогнозировать оккупацию российскими войсками Беларуси летом-осенью 2017 года.

При этом, будет сформирована демонстративная угроза Польше, Литве и Латвии.

Далее, в зависимости от политической конъюнктуры, Кремль сможет эту угрозу то раздувать, то приглушать.

Для самих беларусов ситуация, которая складывается, имеет недвусмысленную и примечательную схожесть с крымской: действие российско-беларусских межгосударственных договоров об аренде территорий для военных объектов в районе городов Вилейка и Ганцевичи заканчивается 2020 годом. В Крыму срок аренды его объектов Черноморским флотом РФ истекал в 2017 году.

Таким образом, к началу 2018 года под видом учений и под риторику о необходимости "...защитить белорусов от агрессивного блока НАТО" Россия сможет накопить достаточно военных сил как для контроля самой Беларуси, так и для “защиты русскоязычного населения” Латвии, если таковая понадобиться.

Центральным вопросом этой темы остаётся вопрос о позиции беларусской элиты, народа и действующего президента Беларуси, Александра Григорьевича Лукашенко в отношении российских планов.

Судьба Европы, как и семьдесят лет назад, опять в руках беларусов.

Узято звідсіля: https://www.facebook.com/alexey.arestovich/posts/1406419976088745

Закаев С. Салаудинович / Zakaev S. Salaudinovich

Дата рождения:11.06.1988
Страна: Россия
Адрес:Республика Чечня, г. Грозный

Российский наемник.

Принимал участие в боевых действиях в 2014 г. на территории Донецкой области. Издевательства над военнопленными и гражданскими лицами.
Дата рождения: 11.06.1988
Страницы в соцсетях: ОК: https://ok.ru/profile/520419384707; ВК: использует псевдоним: Малой Закаев https://vk.com/id318254463, https://vk.com/id394204786
сослуживец: Демидов Анатолий (сергей) д.р. 29.11.1983 https://vk.com/id51736434 (страница удалена)

военно-полевая жена: Месечко Ирина Тарасовна д.р. 05.01.1995 ВК псевдоним Ируська 

Белка https://vk.com/iruskabelka, https://vk.com/id125419744

Ссылка на миротворец: https://psb4ukr.org/criminal/zakaev-s-salaudinovich/

15 лютого - День виведення радянських військ з Афганістану

Двадцять вісім років тому, 15 лютого 1989 року, закінчилася одна із самих довгих і трагічних воїн другої половини 20 - го століття – війна в Афганістані.

Рішення ввести радянські війська до Афганістану ухвалено 12 грудня 1979 року. Офіційна мета введення була — запобігти загрозі іноземного військового втручання.

Військове угруповання, яке офіційна радянська пропаганда називала винятково Обмеженим контингентом радянських військ, опинилося безпосередньо втягнутим у громадянську війну, що розгоралася в Афганістані, і стало її активним учасником.

У конфлікті брали участь збройні сили уряду Демократичної Республіки Афганістан з одного боку і озброєна опозиція (моджахеди, або «душмани») - з іншого. Боротьба велася за повний політичний контроль над територією Афганістану. Моджахедам в ході конфлікту підтримку надавали військові фахівці США, ряд європейських країн-членів НАТО, а також пакистанські спецслужби.

25 грудня 1979 року почалося введення радянських військ в ДРА по трьох напрямах: Кушка-Шинданд-Кандагар, Термез-Кундуз-Кабул, Хорог-Файзабад. Десант висаджувався на аеродромах Кабул, Баграм, Кандагар.

До складу радянського контингенту входили: управління 40-ї армії з частинами забезпечення і обслуговування, чотири дивізії, п'ять окремих бригад, чотири окремі полки, чотири полки бойової авіації, три вертолітні полки, одна трубопровідна бригада, одна бригада матеріального забезпечення й деякі інші частини й установи.

Афганська війна тривала з 25 грудня 1979 до 15 лютого 1989 року 3340 днів (дев’ять років, один місяць, дев’ятнадцять днів).

Виведення радянських військ з Афганістану почалося 15 травня 1988 року, відповідно до укладених в квітні 1988 року Женевських угод про політичне врегулювання становища навколо ДРА. Радянський Союз зобов'язався вивести свій контингент в дев'ятимісячний термін, тобто до 15 лютого наступного року.

За повідомленнями, в перші три місяці Афганістан покинули 50 183 військовослужбовців. Ще 50 100 осіб повернулися в СРСР у період з 15 серпня 1988 по 15 лютого 1989 року.

15 лютого 1989 року генерал-лейтенант Борис Громов, згідно з офіційною версією, став останнім радянським військовослужбовцем, який переступив по Мосту Дружби кордон двох країн. Насправді на території Афганістану залишалися як радянські військовослужбовці, що потрапили в полон до душманів, так і підрозділи прикордонників, що прикривали виведення військ та повернулися на територію СРСР лише в другій половині дня 15 лютого. Прикордонні війська КДБ СРСР виконували завдання з охорони радянсько-афганського кордону окремими підрозділами на території Афганістану до квітня 1989 року.

Найважчим підсумком афганської війни стала загибель наших солдат і офіцерів, скалічені долі молодих людей, гіркота споминів про бої та кров, втрати та рани.

Участь у війні взяли 160375 військовослужбовців з України, 3360 з яких – загинули, 72 – пропали безвісти, 3560 – стали інвалідами.

Ця війна зламала життя багатьом молодим хлопцям.

15 лютого ми схиляємо голови перед світлою пам’яттю полеглих, вшановуємо тих, кому довелося воювати в чужих країнах.

Трамп очікує від Московії повернення Криму Україні — Білий дім

Про це повідомив прес-секретар Білого дому Шон Спайсер.

За його словами, Трамп займає «жорстку» позицію щодо Росії: «Він продовжує піднімати питання, пов'язане з Кримом, захоплення якого допустила попередня адміністрація».

«Президент Трамп дав чітко зрозуміти, що він чекає від Росії сприяння в деескалації ситуації в Україні і повернення Криму», — заявив Спайсер.


Тепер трамп офіційно чмо?
http://hromadske.ua/posts/tramp-ochikuie-vid-rosii-povernennia-krymu-bilyi-dim