15 лютого - День виведення радянських військ з Афганістану
Двадцять вісім років тому, 15 лютого 1989 року, закінчилася одна із самих довгих і трагічних воїн другої половини 20 - го століття – війна в Афганістані.
Рішення ввести радянські війська до Афганістану ухвалено 12 грудня 1979 року. Офіційна мета введення була — запобігти загрозі іноземного військового втручання.
Військове угруповання, яке офіційна радянська пропаганда називала винятково Обмеженим контингентом радянських військ, опинилося безпосередньо втягнутим у громадянську війну, що розгоралася в Афганістані, і стало її активним учасником.
У конфлікті брали участь збройні сили уряду Демократичної Республіки Афганістан з одного боку і озброєна опозиція (моджахеди, або «душмани») - з іншого. Боротьба велася за повний політичний контроль над територією Афганістану. Моджахедам в ході конфлікту підтримку надавали військові фахівці США, ряд європейських країн-членів НАТО, а також пакистанські спецслужби.
25 грудня 1979 року почалося введення радянських військ в ДРА по трьох напрямах: Кушка-Шинданд-Кандагар, Термез-Кундуз-Кабул, Хорог-Файзабад. Десант висаджувався на аеродромах Кабул, Баграм, Кандагар.
До складу радянського контингенту входили: управління 40-ї армії з частинами забезпечення і обслуговування, чотири дивізії, п'ять окремих бригад, чотири окремі полки, чотири полки бойової авіації, три вертолітні полки, одна трубопровідна бригада, одна бригада матеріального забезпечення й деякі інші частини й установи.
Афганська війна тривала з 25 грудня 1979 до 15 лютого 1989 року 3340 днів (дев’ять років, один місяць, дев’ятнадцять днів).
Виведення радянських військ з Афганістану почалося 15 травня 1988 року, відповідно до укладених в квітні 1988 року Женевських угод про політичне врегулювання становища навколо ДРА. Радянський Союз зобов'язався вивести свій контингент в дев'ятимісячний термін, тобто до 15 лютого наступного року.
За повідомленнями, в перші три місяці Афганістан покинули 50 183 військовослужбовців. Ще 50 100 осіб повернулися в СРСР у період з 15 серпня 1988 по 15 лютого 1989 року.
15 лютого 1989 року генерал-лейтенант Борис Громов, згідно з офіційною версією, став останнім радянським військовослужбовцем, який переступив по Мосту Дружби кордон двох країн. Насправді на території Афганістану залишалися як радянські військовослужбовці, що потрапили в полон до душманів, так і підрозділи прикордонників, що прикривали виведення військ та повернулися на територію СРСР лише в другій половині дня 15 лютого. Прикордонні війська КДБ СРСР виконували завдання з охорони радянсько-афганського кордону окремими підрозділами на території Афганістану до квітня 1989 року.
Найважчим підсумком афганської війни стала загибель наших солдат і офіцерів, скалічені долі молодих людей, гіркота споминів про бої та кров, втрати та рани.
Участь у війні взяли 160375 військовослужбовців з України, 3360 з яких – загинули, 72 – пропали безвісти, 3560 – стали інвалідами.
Ця війна зламала життя багатьом молодим хлопцям.
15 лютого ми схиляємо голови перед світлою пам’яттю полеглих, вшановуємо тих, кому довелося воювати в чужих країнах.
Це і буде відповіддю на питання чому ми не хотіли і не хочемо жити з росіянами в одній країні. Їм вічно хочеться влізти в чужі справи ризикуючи своїми людьми.
Смотрел недавно документалку, снятую кацапами, про лагерь военнопленных на границе Пакистана.
Там типа в отдельной камере содержали "православных", 11 человек. Белорусы, Молдаване, Русские и т.д., ну и один "хохол".
Жили они там в лагере несколько лет, работали и т.д.
Потом в лагерь привезли еще одного "хохла", он с порога и спрашивает этих сидельцев, мол чего они терпят и не пытаются бежать.
Ну короче слово за словом, день за днем и этот парень где то там встрял. Его то ли избили сильно, то ли вообще изнасиловали.
Он бросился на охранника, отобрал автомат и с этой бандой славян захватил оружейку и склад боеприпасов. Никого при этом не убив.
Приехали к ним переговорщики, договорились что казнять обидчика этого "хохла". Казнили. Чуваки понимая что никуда не убегут завязывают бой. Душманы разбежались, решили накрыть артиллерией. Накрыли. Ебануло так что весь посёлок разнесло нахуй.
Естественно живых из этих ребят никого не осталось. Свидетельства только от тех пленных которые ихз мусульманских стран СССР были.
Я это к чему: 1 хохол - ДРГ, 2 хохла - майдан.
Там типа в отдельной камере содержали "православных", 11 человек. Белорусы, Молдаване, Русские и т.д., ну и один "хохол".
Жили они там в лагере несколько лет, работали и т.д.
Потом в лагерь привезли еще одного "хохла", он с порога и спрашивает этих сидельцев, мол чего они терпят и не пытаются бежать.
Ну короче слово за словом, день за днем и этот парень где то там встрял. Его то ли избили сильно, то ли вообще изнасиловали.
Он бросился на охранника, отобрал автомат и с этой бандой славян захватил оружейку и склад боеприпасов. Никого при этом не убив.
Приехали к ним переговорщики, договорились что казнять обидчика этого "хохла". Казнили. Чуваки понимая что никуда не убегут завязывают бой. Душманы разбежались, решили накрыть артиллерией. Накрыли. Ебануло так что весь посёлок разнесло нахуй.
Естественно живых из этих ребят никого не осталось. Свидетельства только от тех пленных которые ихз мусульманских стран СССР были.
Я это к чему: 1 хохол - ДРГ, 2 хохла - майдан.
А что тогда 300 "хохлов"?
Ну, 300 хохлов - это свадьба)
А, а я думав шо Бій під Крутами...
Ты бывал на сельской свадьбе?
От боя под Крутами не сильно отличается)
От боя под Крутами не сильно отличается)
Чтобы написать коммент, необходимо залогиниться