тьолки

Зона АТО. 

Наші дні. 

На блок-пості стоїть вусатий укр зі свинцевими очима, який вже другий рік на війні. 

Тут до посту підвалює крутецький джипяра, за кермом сидить молодий, борзий чувак в спортівному костюмі, 

курить дорогу сігарєтку, в салоні волає шансон, а поруч на передньому сидінні возлєжит модна губастінька тьолка в лисячому полушубку. 

Укр зупиняє джипа і на всякий случай удобніше поправляє автомат.
Укр (ввічливо, але сухо): - Доброго дня! Вийдіть з машини і покажіть документи, будь ласка.
Чувак (ахуєвшим голосом): - Чьобля?! Чё ты сказал? Нипанимаю... Павтари!
Укр (строго): - Вийдіть з машини і покажіть свої документи! Будьте ласкаві...
Чувак (кривляючись): - Танубля... Нипанимаю нихера я вашу мову. Будьтє што?!
Укр (тихо, льодяним голосом): - Шановний водій, будьте ласкаві, вийдіть з машини і пред'явіть документи...
Чувак (нагло): - Ооо, шановний, гыы... Эта как?! Кароче, ваенный, я вашу мову быдляцкую непанимаю, гавари па русски!
Укр (спокійно): - Добро, хочешь по-русски, не вопрос!
Боєць передьорнув затвор автомата, різко відчинив дверцята джипа, 

схопив за загривок ахуєвшого водятєла і одним ривком витяг його з-за керма. 

Потім мовчки завалив його мордою в грязюку, наступив бєрцаком на спину і приставив дуло автомата до потилиці.
Укр: - Документы, ссука! Считаю до трёх и стреляю без предупреждения посля слова "два"! 

Па русски, падла, будет тебе па русски...
В салоні все так же волає шансон, тьолка абсолютно равнодушна до проісходящого, 

вона демонстратівно відвернулася в інший біу і мовчки курить у відчинене вікно. 

Чувак обісцявся і плаче, просить не вбивати, протягуючи солдату лопатнік з документами і пачкою різних купюр в ньому,

а холодне зимове сонце з цинічною усмішкою спокійно споглядає за цим дійством з блакитного, холодного неба...
БОГДАН