Результаты поиска по запросу «
не выхожу из дома
»
виадук мост Моя Україна фэндомы архитектура железная дорога Тернополь разная политота
Плебанівський віадук
Плеба́нівка — село Теребовлянського району Тернопільської області. Розташоване на автошляху Тернопіль — Чернівці (Автошлях М 19). Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки мезоліту, ранньої залізної доби і давньоруської культури. Плебанівський віадук – пам’ятка архітектури, залізничний міст, розташований неподалік цього села. Минуло більше 100 років будівництва, а ним і надалі їздять потяги, правда, нечасто – бережуть, адже він є пам’яткою архітектури. віадук потрапив до рейтингу найкращих мостів України.
З 1867 до 1918 року Тернопільщина входила до складу Австро-Угорщини, уряд якої сприяв залізничному будівництву на Закарпатті, Буковині та Галичині. Будівництво залізниць велось таким чином, щоб зв’язати, перш за все, центральні райони Австрії зі східним кордоном з метою збуту товарів австрійської промисловості і вивозу в центр країни сировини. Сполучення цих районів між собою забезпечувало стратегічні інтереси держави, розширювало сферу впливу і збільшувало прибутки.
З 1867 до 1918 року Тернопільщина входила до складу Австро-Угорщини. В інтересах Австро-Угорської імперії уряд сприяв залізничному будівництву на Закарпатті, Буковині та Галичині. Будівництво залізниць велось таким чином, щоб зв’язати, перш за все, центральні райони Австрії зі східним кордоном з метою збуту товарів австрійської промисловості і вивозу в центр країни сировини. Сполучення цих районів між собою забезпечувало стратегічні інтереси держави, розширювало сферу впливу і збільшувало прибутки.
У 1861 році було завершено будівництво залізниці Краків – Перемишль, що з’єднала Західну Україну з Віднем, наступним кроком стало прокладення залізничної колії до Львова. Перший потяг прибув до Львова 4 листопада 1861 року з Відня, саме тому львівська залізнична магістраль вважається найстарішою в Україні.
У 1896 році було завершено будівництво залізничної колії Тернопіль – Копичинці, що сполучала Галицьке Поділля з Буковиною. Саме на цій важливій залізничній гілці у селі Плебанівка Теребовлянського району знаходиться дев’ятиарковий кам’яний залізничний віадук.
Масивний і надійний віадук уже 120 років допомагає залізничним поїздам долати звивисті схили галицької землі. Свій початковий вигляд йому вдалося зберегти завдяки надійній кам`яній кладці і дев’яти високим аркам. Арочний стиль конструкції віадука вибраний невипадково — це збільшує надійність і довговічність всієї конструкції.
Кілька років тому відбулось спецпогашення поштової марки, на якій зображено міст у селі Плебанівці Тернопільської області. Також «Укрпошта» створила спеціальний поштовий штемпель «Мости України. Перший день. 27.06.2016. Теребовля, 481000, Тернопільська область».
котэ гифки geek Кошкин дом авторизация Facial recognition
Программист из Китая смастерил «умный» приют для бездомных кошек с системой распознавания морды. Собак она не пускает
Житель Китая Ван Си (Wan Xi) работает программистом в одной из пекинских компаний. Раньше он постоянно помогал едой бездомным кошкам, замерзавшим зимой: по статистике, на улицах городов Китая их проживает несколько десятков тысяч. В январе 2019 года его забота о животных вышла на новый уровень: он смастерил небольшой приют для кошек, используя современные технологии.
Основу Ван Си сделал из дерева и стекла. В сам приют на заднем дворе дома он поместил еду, воду, места для сна и игрушки для кошек. Изначально программист собирался этим ограничиться, но затем решил добавить систему распознавания лиц.
Технология нужна для того, чтобы впускать только кошек. Когда животное подходит ко входу, то система, обученная на фотографиях, определяет породу и впускает. Таким образом, туда не могут попасть, например, собаки.
Ван Си добавил систему обогрева — в мини-приюте поддерживается температура 27 градусов. Также в небольшом «умном» доме включается свет только когда в нём есть кошка.
стихи Жизненно любовь зла моё бытие охуительная история сделал сам
выхожу из своего лифта, а тут - поэзия
наглые пидоры. песочница творчество душевнобольных посетителей реактора
Наверное многие из вас знают, что я гомонегативист, но сегодня я вам расскажу как я стал ярым гомонегативистом. Как я уже рассказывал примерно с год назад в почтовом ящике своего дома я стал находить листовки ЛГБТ движа, некоторое время я караулил данного персонажа и таки поймал))) без криков, угроз, мата, оскорблений и т.д. Объяснил радужному существу, что в моем доме и моей семье им места и прав нет от слова совсем. Существо вроде поняло... Однако! спустя две недели: я бреюсь звонок в дверь (открыл мой сын) выхожу там двое - один тот самый пи... гей и с ним существо женского пола, но судя по всему той же ориентации и что-то ему втирают зайдя уже в мой дом. На мое требование прекратить общение с моим ребенком и покинуть мой дом существа начали визгливо кукарекать о каких-то своих правах в моем доме и по отношению к моему ребенку... что сказать? Еще ни когда я не испытывал такого наслаждения выкатывая кого-то на пинках и пиздюлинах)))) В конце эти существа даже начали плакать, что для меня было вообще по кайфу. Так вот: пидоры и лица к ним приравненные ( сектанты, веронутые РПЦ-шники и т.д.) ни каких прав в моем доме и по отношению к моей семье не имеют от слова - СОВСЕМ. За сим позвольте откланяться)))
Отличный комментарий!