Результаты поиска по запросу "правосек гомосека"
Это просто прекрасно! Так держать и не сбиваться с курса!
Гордо здіймається прапор бойових підарасів!
Сомневаюсь чт приживётся, но всё же...
Карта из паблика Евромайдана, наркотики у них не заканчиваются. В тот момент, когда Украина активно теряет свои территории, майдауны мечтают о включении территорий РФ в состав Украины.
Эта женщина потеряла мужа в АТО - она вдова комбата Гуменюка. Остались одиннадцатилетние тройняшки. Наверное, думаете, что после потери мужа, после трагедии в семье, она решила бороться за мир? Может, она вспомнила о людях Донбасса, которых её муж убивал? Нет!
Елена Гуменюк продала подаренный ей автомобиль, чтобы купить четыре снайперские винтовки для бойцов, а вторую, приобретенную для её семьи машину, решила обшить броней и передать армии. Посмотрите на детей. Понятно всё без слов...
Елена Гуменюк продала подаренный ей автомобиль, чтобы купить четыре снайперские винтовки для бойцов, а вторую, приобретенную для её семьи машину, решила обшить броней и передать армии. Посмотрите на детей. Понятно всё без слов...
Авдеевка — лучшее, что могло случиться с Украиной
Хоть я и говорю регулярно о том, что исторический процесс не детерминирован, что нет фатальной предопределённости каких-либо событий. Но бывают тенденции, изменить которые очень трудно, почти невозможно, ибо они проистекают из глубин народной ментальности, из заложенного нашими далёкими, дикими ещё, предками архетипа
Сломать такую тенденцию может только великий харизматичный лидер, ломающий вместе с ней всю национальную традицию. И неизвестно ещё к добру такой слом или к худу.
Авдеевский разгром на Украине и на Западе восприняли как эсхатологическую катастрофу. Казалось бы, теряли ВСУ и более крупные города (Мариуполь, Бахмут, Северодонецко-Лисичанскую агломерацию), бывали у ВСУ и более крупные потери (во время летне-осеннего наступления прошлого года). В том же Мариуполе Россия взяла сопоставимое количество пленных. Откуда же у противника родилось коллективное ощущение катастрофы?
Многое из того, что случилось в Авдеевке, произошло впервые с февраля-марта 2022 года. Впервые продвижение российских войск за сутки исчислялось несколькими (до десяти и более) километрами в глубину, при 15-20 километрах по фронту. Впервые ВС РФ вели эффективное наступление сразу по всему фронту (от Запорожья до Купянска).
Впервые украинская армия не отступила более-менее организованно, а побежала, бросая всё (от техники до раненых и отставших), штабы потеряли контакт с войсками и не очень понимали (не знаю, понимают ли сейчас), на какой линии они смогут вновь надёжно закрепиться и сумеют ли вообще.
По масштабу прорыв сравним с битвами Великой Отечественной войны. Пока неясно, смогут ли ВС РФ окончательно вырваться на оперативный простор и разорвать в мелкие клочья всю левобережную группировку ВСУ, но они близки к этому. Более того, даже если ВСУ смогут стабилизировать фронт, мало кто верит, что они смогут достаточно долго продолжать организованное сопротивление.
Все планы Запада по поддержке Украины исходили из того, что до сухого сезона (вторая половина мая) Россия не начнёт крупное наступление. А также, что ВСУ смогут, постепенно отступая к Днепру, удержать фронт от развала до поздней осени. К этому времени должна была закончить развёртывание в Польше и Прибалтике натовская ударная группировка, которая концентрируется там сейчас под прикрытием учений. После чего на Западе были готовы всерьёз принимать решение о вводе на Украину экспедиционных сил и об угрозе начала боевых действий против России на всём пространстве от белорусского Бреста до Санкт-Петербурга.
Но войска надо перебросить и развернуть в боевые порядки, боеприпасы произвести и подвезти к будущей линии фронта, отработать взаимодействие разных национальных контингентов, обеспечить логистику, в том числе доставку разных типов артиллерийских боеприпасов, адаптированных к разным национальным артиллерийским системам (Запад по ходу боевых действий на Украине выяснил, что его универсальный калибр, 155 мм, каждая страна производит по-своему, и многие типы снарядов подходят только к определённым типам орудий). На всё это требуется время. Тем более что Запад утратил способность действовать как единый организм, его разрывают противоречия, которые постоянно надо преодолевать. Да и финансово-экономические возможности коллективного Запада оказались далеки от ожидаемых.
Катастрофа ВСУ в Авдеевке показала, что третий звонок прозвенел, время вышло, надо принимать решение, а Запад не готов. Настолько не готов, что физически не способен принять решение ни о своём прямом участии в военной конфронтации с Россией, ни о начале переговоров о мире на российских условиях. Система зависла – это и стало причиной паники после сравнительно небольшого по масштабам авдеевского погрома ВСУ.
Но стоит ли так уж убиваться?
По-хорошему Западу давно следовало списать Украину с баланса. Свою функцию она выполнила ещё в 2014 году, создав условия для введения антироссийских санкций и разрыва экономического и политического сотрудничества России с Европой на радость США. После этого инерция всё равно довела бы Киев до прямого военного столкновения с Москвой и поражения. Отойди Запад в сторону раньше, это поражение было бы сугубо украинским, как сугубо грузинским оказалось поражение Саакашвили в войне 08.08.08.
Не проиграть же Украина не могла. Украина проигрывала даже в том случае, если бы Россия вообще не предпринимала никаких шагов по принудительному дисциплинированию этого анархо-нацистского квазигосударственного образования.
И дело даже не в том, что, как я много раз писал, Украина как государство мало кому из граждан Украины была нужна в долгосрочной перспективе. Обе противостоящие политические группы (пророссийская и прозападная) рассматривали украинскую государственность как временное явление, вынужденный период перед реинтеграцией в Россию или интеграцией в ЕС (в зависимости от выбора конкретной политической силы). Националисты, быстро выродившиеся в нацистов, были относительно маловлиятельны и представляли из себя силу только в союзе с евроинтеграторами, что накладывало неизгладимый отпечаток на идеологию украинского нацизма, заставляя нацистов отрицать свою нацистскую сущность, именовать себя антифашистами и евродемократами, мириться с западной повесткой, вплоть до свободной пропаганды ЛГБТ, адепты которого, в отличие от нацистов, своих взглядов не стесняются.
В конечном итоге выяснилось, что в соответствии с актуальной украинской повесткой, гомосек может быть правосеком, а вот простой гетеросексуальный нацист неприемлем для новоукраинского общества и должен перековываться в соответствии с последними веяниями евро-американской повестки.
Так вот, дело даже не в этой ненужности Украины. Можно допустить, что на каком-то этапе к власти в Киеве пришли бы силы, для которых государство является самоценностью и которые попытались бы его сохранить. У них бы всё равно ничего не вышло.
Изначально избранная идеологическая база украинства, как антирусскости делала катастрофу Украины неизбежной без какого-либо внешнего вмешательства. Представим себе, что Запад нашёл-таки силы, чтобы поставить Россию перед угрозой большой европейской войны и добился варианта мира, при котором сохраняется какая-то урезанная, но насквозь прозападная Украина.
Понятно, что такая Украина будет проводить в отношении России "политику мира", мало чем отличающуюся от политики войны. Вспомните, как "президент мира" Порошенко, наступал на горло собственному бизнесу и, под давлением кучки радикалов вынужден было закрыть торговлю с ДНР/ЛНР, а по факту с Россией.
В результате Украина понесла огромные потери, а её энергетический сектор развалился не под ударами ВКС России, а задолго до этого – под давлением безумной политики. Украина годами добивалась перекрытия российского транзита (речь идёт не только об энергоносителях) в Европу по своей территории и, в конечном итоге добилась этого. Украина отказывалась от координации усилий в области сельскохозяйственного экспорта, в результате потеряла значительную часть рынков для своей сельскохозяйственной продукции, её сельское хозяйство стало монокультурным и продолжает деградировать.
В общем, идея украинства в его нынешнем виде была направлена на последовательное и заинтересованное уничтожение украинскими "патриотами" всех источников дохода украинского государства. Украина сейчас не может существовать без западного финансирования не потому, что "Россия напала", а из-за уничтожения своей экономической базы руками собственных же "патриотов".
Но государство без экономики не существует. Экономика – главное, что объединяет жителей больших и малых территорий. Если интересы разных регионов начинают различаться возникают трения, когда интересы становятся антагонистическими происходит распад, от которого не удержит никакая военная сила – сам процесс удержания становится слишком дорогим и иррациональным, поскольку ведёт к ухудшению положения удерживающего.
На этом фоне, Авдеевка – лучшее, что могло случиться с современной Украиной, так как даёт надежду на быстрый разгром, который однозначно лучше долгого гниения. Неважно, кто из окрестных держав примет на себя ответственность за отдельные регионы Украины после быстрого разгрома украинского государства. Важно, что у территорий появятся заинтересованные в их прибыльности хозяева, благодаря чему и остатки населения этих территорий смогут перейти от почти угробившей их борьбы за "светлое будущее", к обычной жизни в настоящем, где может быть пока и темновато, но виден свет в конце тоннеля.
Статья из львовской газеты "Высокий замок".Что забавно по дате-не особо свежая,так что нынешний всплеск в мукачево не случаен видимо.
--------
«Патріоти»-перевертні
09.02.2015, 23:57,
Чим є насправді закарпатський «Правий сектор»?
Майже рік тому, одразу після кривавих подій на Майдані, в Ужгороді виник «Правий сектор» Закарпаття. Після подій на Майдані, де частина представників “ПС” справді зіграла значну роль у переломі ситуації на користь громади, ця організація викликала у багатьох жителів України шану й повагу. Шанують люди і роль представників “ПС” та його лідера Дмитра Яроша у бойових діях на сході України. Та поки одні воюють, їхні побратими на Закарпатті займаються речами, цілком далекими від моралі…
Взяти хоча б останній інцидент із жорстоким побиттям в Ужгороді у ніч із 2 на 3 лютого волонтерів, котрі щодва тижні їздять із вантажами допомоги нашим військовим у зону АТО. Хлопців і дівчат не лише побили, а й фотографували криваве обличчя одного з них, жорстоким способом зав’язували виламані руки і піддавали тортурам. Пізніше волонтер Павло Павлов, котрого били й катували найбільше, під час засідання Громадської ради при УМВС України у Закарпатській області розповів, що найбільший удар припав саме на нього через те, що він неодноразово намагався перешкоджати самоуправству «правосекторівців» на Закарпатті. Павло також зізнався, що упізнав серед понад 20 чоловік, котрі його били, земляка з Березнянщини, який називає себе керівником служби безпеки «Правого сектору» Андрія Гоцу. За кілька годин до того ще один «правосекторівець» Роман Стойка, забравши в одного з ужгородських правоохоронців службове посвідчення, викрикував на камеру, що він двічі судимий і що йому ніхто нічого не зробить. Через бездіяльність працівників Ужгородського міськвідділу міліції нікого з фігурантів цих двох інцидентів з боку «ПС» затримано не було…
Ця ситуація, швидше, є наслідком численних безкарних діянь представників «Правого сектору» на Закарпатті. Аби у цьому переконатися, варто хоча б проаналізувати всі гучні вчинки цих хлопців на Закарпатті.
Люстрація як спосіб заробітку…
Уперше про «ПС» Закарпаття заговорили в лютому минулого року, коли його активісти прив’язали до стовпа начальника Чопської митниці Сергія Харченка і змусили його написати рапорт про відставку. Публічно принижений і наляканий посадовець на відео розповів про корупційні схеми у своєму відомстві, однак жодних правових наслідків це не мало. Замість віддати Харченка правоохоронцям і задокументувати злочини, «ПС» змусив його за 12 годин покинути Закарпаття. Після чого в Ужгороді відкрито заговорили про те, що з начальника митниці банально зняли дуже солідну суму грошей. А корупція на митниці як була, так і залишилася…
Через кілька тижнів — «люстрація» в. о. начальника УМВС Василя Турдая, котрий через свою попередню діяльність справді не заслуговував на цю посаду. Ще за кілька днів ті ж представники «Правого сектору» місцевого розливу без суду і слідства публічно принизили, ведучи як убивцю через усе місто, а потім мало не задушили у натовпі, заступника прокурора Закарпаття Івана Кайла. Знову безкарно…
Зґвалтування, крадіжки, зброя
У квітні минулого року за розбій і зґвалтування 58-річної жінки у селі Кам’яниці закарпатські правоохоронці затримали 24-річного бузувіра, який під час зізнання у злочині представився міліціонерам членом «Правого сектору». На підтвердження молодик показав посвідчення та розповів про свій шлях у «Правий сектор» і про те, чим займався у цій організації.
Потім — силове захоплення дачі Медведчука «Ведмежа діброва», яке теж закінчилося нічим. Через три дні дачу довелося повернути лідеру «Українського вибору», а «ПС» звинуватили в крадіжці з неї цінностей. Зокрема, задокументовано викрадення лише картин відомих закарпатських художників на суму понад 10 мільйонів гривень…
«ПС» почав хазяйнувати і на Виноградівщині. Спочатку 18 «бійців» навідалися у нічний клуб, аби шантажувати його власника на гроші. Робилося це під виглядом «люстрації». Підприємцеві закидали причетність до Партії регіонів та погрожували облаштувати в його клубі свій штаб. Ще кілька підприємців Виноградова заявили, що до них приїжджали представники «ПС» і змушували платити за так звану охорону їхнього бізнесу. У тому ж Виноградові примусили місцевого директора лісгоспу Василя Агія написати заяву на звільнення. Пізніше колектив лісгоспу виступив на захист свого керівника. Відтак останній відкликав свою заяву, написану під тиском.
Згодом так звані носії справедливості без суду і слідства, так само перед тим шантажуючи власників на гроші, взялися руйнувати недобудовану міні-ГЕС у селі Нижньому Бистрому Хустського району. У травні п’ять десятків чоловіків (деякі озброєні автоматами Калашникова) зруйнували екскаватором частину новобудови й жорстоко побили кількох людей. Нині міні-ГЕС безперешкодно будується далі. Цей брутальний інцидент викликав у Нижньому Бистрому загальне обурення. Місцеві селяни, які не звикли вирішувати конфлікти такими методами, називають відтоді «Правий сектор» не інакше, як озброєними бандитами й найманцями.
Значний резонанс викликав інцидент за участі закарпатського «ПС», що стався у ніч на 12 серпня. Тоді на Львівщині, біля Стрия, співробітники УБОЗ затримали два позашляховики з шістьма бійцями «Правого сектору» Закарпаття. Оскільки водії на вимогу зупинитися не відреагували, убозівцям довелося застосувати зброю — прострелили колеса. Тоді, за офіційною інформацією УМВС України у Закарпатській області, у двох автомобілях, крім кількох мисливських рушниць, які справді можуть бути зареєстрованими, виявили кулемет «ПК», п’ять автоматів Калашникова, два гранатомети, 12 гранат різного типу, 50 магазинів до АК з патронами, три штик-ножі, а також іншу, дрібнішу зброю та боєприпаси. З огляду на те, що бійці «ПС» поверталися із зони АТО, їх після перевірки та 12-годинного затримання відпустили, а всю зброю вилучили. Але залишилося запитання: навіщо везти у мирне Закарпаття такий арсенал зброї?
Стрілянина біля СБУ, спровокована «правосекторівцем»
Після цього представники закарпатського «ПС» відзначилися стріляниною у центрі Ужгорода, під стінами УСБУ. Тоді «правосекторівець» Богдан Пилипів двома пострілами поранив у ногу сержанта міліції, який виїхав на виклик. «ПС» одразу почав відхрещуватися від Пилипіва, мовляв, він уже позбавлений посади. Однак «Правому сектору» довелося визнати свою причетність до п’яного інциденту біля СБУ. Керівник обласної організації Олександр Сачко підтвердив, що один із затриманих — активіст «ПС», який щойно повернувся із зони АТО, брав участь у бойових діях і був контужений. Попередньо встановлено, що саме цей молодик намагався вирвати зброю в одного з міліціонерів, чим спровокував стрілянину. Чотирьох нападників тоді арештували. Відкрито кримінальне провадження за умисне завдання працівникові правоохоронних органів тілесних ушкоджень при виконанні службових обов’язків та хуліганство. Особу п’ятого учасника інциденту встановили (за даними міліції, він теж активіст «ПС»), його оголосили в розшук. Пораненого міліціонера госпіталізовано (на щастя, куля не зачепила артерії). До речі, через кілька днів він як доброволець мав виїхати в зону АТО. Нині Богдан Пилипів відбуває покарання у вигляді чотирьох років позбавлення волі…
Близько місяця тому той же «Правий сектор» фігурував у справі спроби силового захоплення ректорату Ужгородського національного університету. Тоді врятувати від наруги викладачів та співробітників університету зумів лише той же Павло Павлов, який самотужки відтіснив «правосекторівців» з університету. Як пізніше з’ясувалося, «ПС» виконував замовлення колишнього ректора УжНУ “регіонала” Федора Ващука, який забажав таким силовим методом повернути собі посаду.
Наявність в Ужгороді незаконного озброєного формування не може не турбувати громадськість. На засіданні громадської ради при УМВСУ в Закарпатській області керівники близько 25 громадських організацій заявили, що міліція, СБУ і прокуратура Закарпаття мають негайно дати оцінку діяльності цієї групи і притягнути її членів до відповідальності за вчинені злочини. В іншому випадку, активісти обіцяють взяти ситуацію у свої руки.
http://wz.lviv.ua/ukraine/130293
--------
«Патріоти»-перевертні
09.02.2015, 23:57,
Чим є насправді закарпатський «Правий сектор»?
Майже рік тому, одразу після кривавих подій на Майдані, в Ужгороді виник «Правий сектор» Закарпаття. Після подій на Майдані, де частина представників “ПС” справді зіграла значну роль у переломі ситуації на користь громади, ця організація викликала у багатьох жителів України шану й повагу. Шанують люди і роль представників “ПС” та його лідера Дмитра Яроша у бойових діях на сході України. Та поки одні воюють, їхні побратими на Закарпатті займаються речами, цілком далекими від моралі…
Взяти хоча б останній інцидент із жорстоким побиттям в Ужгороді у ніч із 2 на 3 лютого волонтерів, котрі щодва тижні їздять із вантажами допомоги нашим військовим у зону АТО. Хлопців і дівчат не лише побили, а й фотографували криваве обличчя одного з них, жорстоким способом зав’язували виламані руки і піддавали тортурам. Пізніше волонтер Павло Павлов, котрого били й катували найбільше, під час засідання Громадської ради при УМВС України у Закарпатській області розповів, що найбільший удар припав саме на нього через те, що він неодноразово намагався перешкоджати самоуправству «правосекторівців» на Закарпатті. Павло також зізнався, що упізнав серед понад 20 чоловік, котрі його били, земляка з Березнянщини, який називає себе керівником служби безпеки «Правого сектору» Андрія Гоцу. За кілька годин до того ще один «правосекторівець» Роман Стойка, забравши в одного з ужгородських правоохоронців службове посвідчення, викрикував на камеру, що він двічі судимий і що йому ніхто нічого не зробить. Через бездіяльність працівників Ужгородського міськвідділу міліції нікого з фігурантів цих двох інцидентів з боку «ПС» затримано не було…
Ця ситуація, швидше, є наслідком численних безкарних діянь представників «Правого сектору» на Закарпатті. Аби у цьому переконатися, варто хоча б проаналізувати всі гучні вчинки цих хлопців на Закарпатті.
Люстрація як спосіб заробітку…
Уперше про «ПС» Закарпаття заговорили в лютому минулого року, коли його активісти прив’язали до стовпа начальника Чопської митниці Сергія Харченка і змусили його написати рапорт про відставку. Публічно принижений і наляканий посадовець на відео розповів про корупційні схеми у своєму відомстві, однак жодних правових наслідків це не мало. Замість віддати Харченка правоохоронцям і задокументувати злочини, «ПС» змусив його за 12 годин покинути Закарпаття. Після чого в Ужгороді відкрито заговорили про те, що з начальника митниці банально зняли дуже солідну суму грошей. А корупція на митниці як була, так і залишилася…
Через кілька тижнів — «люстрація» в. о. начальника УМВС Василя Турдая, котрий через свою попередню діяльність справді не заслуговував на цю посаду. Ще за кілька днів ті ж представники «Правого сектору» місцевого розливу без суду і слідства публічно принизили, ведучи як убивцю через усе місто, а потім мало не задушили у натовпі, заступника прокурора Закарпаття Івана Кайла. Знову безкарно…
Зґвалтування, крадіжки, зброя
У квітні минулого року за розбій і зґвалтування 58-річної жінки у селі Кам’яниці закарпатські правоохоронці затримали 24-річного бузувіра, який під час зізнання у злочині представився міліціонерам членом «Правого сектору». На підтвердження молодик показав посвідчення та розповів про свій шлях у «Правий сектор» і про те, чим займався у цій організації.
Потім — силове захоплення дачі Медведчука «Ведмежа діброва», яке теж закінчилося нічим. Через три дні дачу довелося повернути лідеру «Українського вибору», а «ПС» звинуватили в крадіжці з неї цінностей. Зокрема, задокументовано викрадення лише картин відомих закарпатських художників на суму понад 10 мільйонів гривень…
«ПС» почав хазяйнувати і на Виноградівщині. Спочатку 18 «бійців» навідалися у нічний клуб, аби шантажувати його власника на гроші. Робилося це під виглядом «люстрації». Підприємцеві закидали причетність до Партії регіонів та погрожували облаштувати в його клубі свій штаб. Ще кілька підприємців Виноградова заявили, що до них приїжджали представники «ПС» і змушували платити за так звану охорону їхнього бізнесу. У тому ж Виноградові примусили місцевого директора лісгоспу Василя Агія написати заяву на звільнення. Пізніше колектив лісгоспу виступив на захист свого керівника. Відтак останній відкликав свою заяву, написану під тиском.
Згодом так звані носії справедливості без суду і слідства, так само перед тим шантажуючи власників на гроші, взялися руйнувати недобудовану міні-ГЕС у селі Нижньому Бистрому Хустського району. У травні п’ять десятків чоловіків (деякі озброєні автоматами Калашникова) зруйнували екскаватором частину новобудови й жорстоко побили кількох людей. Нині міні-ГЕС безперешкодно будується далі. Цей брутальний інцидент викликав у Нижньому Бистрому загальне обурення. Місцеві селяни, які не звикли вирішувати конфлікти такими методами, називають відтоді «Правий сектор» не інакше, як озброєними бандитами й найманцями.
Значний резонанс викликав інцидент за участі закарпатського «ПС», що стався у ніч на 12 серпня. Тоді на Львівщині, біля Стрия, співробітники УБОЗ затримали два позашляховики з шістьма бійцями «Правого сектору» Закарпаття. Оскільки водії на вимогу зупинитися не відреагували, убозівцям довелося застосувати зброю — прострелили колеса. Тоді, за офіційною інформацією УМВС України у Закарпатській області, у двох автомобілях, крім кількох мисливських рушниць, які справді можуть бути зареєстрованими, виявили кулемет «ПК», п’ять автоматів Калашникова, два гранатомети, 12 гранат різного типу, 50 магазинів до АК з патронами, три штик-ножі, а також іншу, дрібнішу зброю та боєприпаси. З огляду на те, що бійці «ПС» поверталися із зони АТО, їх після перевірки та 12-годинного затримання відпустили, а всю зброю вилучили. Але залишилося запитання: навіщо везти у мирне Закарпаття такий арсенал зброї?
Стрілянина біля СБУ, спровокована «правосекторівцем»
Після цього представники закарпатського «ПС» відзначилися стріляниною у центрі Ужгорода, під стінами УСБУ. Тоді «правосекторівець» Богдан Пилипів двома пострілами поранив у ногу сержанта міліції, який виїхав на виклик. «ПС» одразу почав відхрещуватися від Пилипіва, мовляв, він уже позбавлений посади. Однак «Правому сектору» довелося визнати свою причетність до п’яного інциденту біля СБУ. Керівник обласної організації Олександр Сачко підтвердив, що один із затриманих — активіст «ПС», який щойно повернувся із зони АТО, брав участь у бойових діях і був контужений. Попередньо встановлено, що саме цей молодик намагався вирвати зброю в одного з міліціонерів, чим спровокував стрілянину. Чотирьох нападників тоді арештували. Відкрито кримінальне провадження за умисне завдання працівникові правоохоронних органів тілесних ушкоджень при виконанні службових обов’язків та хуліганство. Особу п’ятого учасника інциденту встановили (за даними міліції, він теж активіст «ПС»), його оголосили в розшук. Пораненого міліціонера госпіталізовано (на щастя, куля не зачепила артерії). До речі, через кілька днів він як доброволець мав виїхати в зону АТО. Нині Богдан Пилипів відбуває покарання у вигляді чотирьох років позбавлення волі…
Близько місяця тому той же «Правий сектор» фігурував у справі спроби силового захоплення ректорату Ужгородського національного університету. Тоді врятувати від наруги викладачів та співробітників університету зумів лише той же Павло Павлов, який самотужки відтіснив «правосекторівців» з університету. Як пізніше з’ясувалося, «ПС» виконував замовлення колишнього ректора УжНУ “регіонала” Федора Ващука, який забажав таким силовим методом повернути собі посаду.
Наявність в Ужгороді незаконного озброєного формування не може не турбувати громадськість. На засіданні громадської ради при УМВСУ в Закарпатській області керівники близько 25 громадських організацій заявили, що міліція, СБУ і прокуратура Закарпаття мають негайно дати оцінку діяльності цієї групи і притягнути її членів до відповідальності за вчинені злочини. В іншому випадку, активісти обіцяють взяти ситуацію у свої руки.
http://wz.lviv.ua/ukraine/130293
Здесь мы собираем самые интересные картинки, арты, комиксы, мемасики по теме правосек гомосека (+1000 постов - правосек гомосека)
Наши любимые теги
Топ комментов
А бывает, комменты лучше постов. Смотрим топ тредов и вникаем!
Отличный комментарий!