Первая часть
- Знаєш,коли я тебе знайшов в мене в голові було тільки дві думки. Перша «Хто це в бісатакий і що з ним сталось». Друга з’явилась, як тільки побачив зброю біля тебе,це було « якщо він і не був вбивцею по найму, то йому потрібно ним стати». –Кент звертався до Себу. Під час дороги він завжди набридав розмовами, настількисильно, що Себ інколи хотів відрізати йому язик.
Подорож до клану «Відрівні» була довгою і важкою, єдиний шлях до нихпроходив через холодні, інколи засніжені гірські хребти самогубць. Отрималитаку назву через гірську дорогу сповнену дикими і небезпечними тваринами,сильні вітри, круті підйоми по скелях. Але все це було забавою для дітей, якщозрівнювати з гірськими канібалами, котрі ховались між скель та залишалинебезпечні паски всюди. Різниця між канібалами пустель і гірськими канібаламибула, як відстань між небом та землею. Зі спільного було в них тільки перевагав їжі. Серед людей ходить приказка, що краще, щоб тебе зловили канібалипустель, вони спочатку вб’ють, а потім будуть готувати. Гірські ж намагаютьсяспіймати жертву живою, бо вони вважають, що якщо їжа буде страждати від боліпід час готування, то вона буде кориснішою і смачнішою. І якщо у пустельних єякісь норми в суспільстві, то у тих немає. Більшість з них народжуються здефектами, або просто виродками від інцесту. Але нашим героям потрібно булодістатись до земель клану «Відривних» по трьох причинах. Перша полягала насупроводі групи з чотирьох людей, трьох чоловіків і однієї жінки. Дівчина,майбутня наречена первенця ватажка клану «Відривних», а чоловіки були їїбоярами і їх безпека була не такою важливою, як молодої нареченою. Другоюпричиною був документ адресований дружині ватажка, від її племінника, щопереїхав шукати вдачі у вільних містах державах. Останньою причиною, аленайбільш оплачуваною було замовлення на вбивство одного фермера, котрий вирішивутекти від карточного боргу.
- Я нерозумію, чого в цій дивакуватій вірі «Вогню очищення» наречена мусить весь часмовчати до весілля і бути вдягненою у цей помаранчевий мішок. – Дивувався Кенткидаючи погляд на дівчину.
Вона була вдягнена в сукню, що повністю ховала її тіло з довгими рукавамидо колін, окрім цього ще була паранджа, що повністю ховала лице, окрім очей.Паранджа і сукня були одного відтінку, тому було важко сказати де закінчуєтьсяодне і починається інше. Бояри ж були вдягнені однаково. Біла сорочка,пошарпані шкіряні куртки без рукавів, широкі білі шаровари з чорними смужкамипо-боках. На головах мали круглі шапки зроблені з хутра сірих і білих відтінків.Лиця ховала помаранчева хустка, але вони її називали арафаткою. У двох висілишаблі на поясі, а в третього, котрий був старшим з них, через спину висівавтомат. Той автомат був ще з минулої епохи, речі з тієї епохи рідко бувають впрацьовитому стані, але цього автомата якось довели до тями. Окрім зброї вонище несли торби на спинах, в котрих були ціні подарунки і речі нареченої.
Себ з Кентом йшли попереду, а за ними дівчина оточена двома з шаблями,останнім замикаючи стрій був старший бояр з автоматом. Пів шляху вже було майжепройдено, вони вийшли на більш рівну лісову стежку. Їх оточували височеннідерева, кущі і скелі. Себ був насторожі, адже саме недалеко він цих місць можназустріти когось небезпечного. Сонце стояло в зеніті, але в цьому гаю йому буловажко пробитися через густі листя. Трава була високою, могла зберігати в собінебажані несподіванки. Кожний крок Себа був обережним, тому він відійшов трохивперед, щоб інші могли дотримуватись його слідів. Кент підвів свій поверхвверх, йому здалось, що дерева ходять зі сторони в сторону і можуть впасти вбудь-який момент. Себ різко зупинився і жестом наказав їм теж зупинитись.
- Еуу,чо стали, а? – Роздратований зупинкою крикнув старший бояр.
- Щосьє попереду. – Вдивляючись у хащі, що були попереду він відповів.
- Я тамніхера на бачу. – Підійшовши ближче один з двох молодших боярин.
Він почав щось бурмотіти ставши попереду всіх. Різко прозвучав свист істріла потрапила йому прямо в око. Дівчина крикнула від страху, старший бояр почав стріляти вперед звідкимогла полетіти стріла, поки молодший з шаблею в руках підбіг до мертвоготовариша. Себ дістав катану правою рукою, а лівою тримав револьвер. Кент схопивмолоду наречену і притулив спиною до великого дубу. Сам став її захищати своїмтілом настільки близько, що міг відчувати її подих на своїй спині. Був озброєний вінкоротким пістолетом-кулеметом. Нападники почали бігти на них, приблизно кількадесятків.
- Кент!Охороняй її, щоб не було не дай їй загинути. – Крикнув Себ.
Старший бояр розстрілював їх з одного боку. Молодший побіг на інших ватаку. Ці виродки з пухлинами, виразками і горбами виглядали, як справжнічудовиська зі страхіть. Були повністю оголені і озброєні сокирами, палками зкамінними наконечниками. Від вію такриків, з якими вони атакували у всіх пробігли мурашки по спинах. Себ пригнувпрямо в оточення ворогів, почав кружляти навколо наносивши удари катаною.Видовище було подібним до м’ясорубки, як механізм кружляв і різав те, щоопиниться на шляху. Горці були кепськими бійцями, але їх було багато, всенабігали. Молодший бояр ледве відбивався, доки не потрапив у капкан, було чутно хруст перебитої кістки і крикболі. Його оточили і почали забивати палками. Старший хотів відстрілити їх, алепатрони закінчились і не було можливості хоч щось зробити, бо на нього відразунакинулись.
