Вовкулака (вовкун) — людина, що має здатність перевтілюватися на вовка або стане ним за важкі провини, або від чар злого ворожбита чи відьмака. Існувало повір’я, що коли жінка, яка чекає дитину, побачить вовка, то в неї обов’язково народиться вовкулака, і що вовкунами стають ті, хто народився уперед ногами.Вовкулаки тікають до лісу і живуть там з тваринами. Потрапивши до вовчої зграї, вони добувають вовкам їжу: нападають на худобу, але не з’їдають її, а тільки душать.Вовкулаці усе вовче чуже. Він їсть лише хліб, плоди та ягоди і часто сам стає жертвою вовків.Вовкулаки не виють, як вовки, а лише стогнуть і плачуть, як людина. Вони приречені на тривалі страждання, аж доки не стануть людиною.Впізнати вовкулаку можна по тому, що задні ноги в нього не такі, як у вовка, а колінами вперед, як у людини. Крім того, у вовкулаки завжди на шиї висить мотузка, якщо цю мотузку розірвати, то вовкулака вмить стане людиною.Допомогти стати людиною вовкулаці може той, на кого він напав. За народними повір’ями, якщо людина, яку переслідує вовкулака, кине позаду себе пояс, то, переступивши через нього, вовкулака вмить стане людиною. 
 Увага: В українській міфології Перевертень є окремим поняттям, не плутайте з Вовкулакою. Перевертень (оборотень) — людина з подвійним існуванням: то живе як людина, то як звір. Чародій, вдарившись об сиру землю, политу дощем, теж легко стає вовком, птахом, конем, мурахою, а при потребі може перевтілити іншу людину в звіра чи птаха.

Вила, Вілія, Самовіла, Самодіва - Дух повітря, чарівна дівчина з розпущеним волоссям і крилами, одягнена у чарівне плаття: хто відніме у неї плаття, тому вона підкорялася.. Типологічно подібні з русалками. Ніжки у них козячі, кінські або ослячі. Вила закривають їх довгим білим одягом. До людей, особливо до чоловіків, відносяться доброзичливо, допомагають скривдженим і сиротам. Якщо розгнівати вил, вони можуть жорстоко покарати, навіть убити одним поглядом. Вила можуть лікувати, пророкувати смерть, але й самі вони не безсмертні. Вила могли літати як птахи, мешкали в горах, володіли колодязями і озерами, здібностями «замикати» води. Якщо відняти у них крила, вони втрачають здатність літати і стають простими жінками. Цим нерідко користувалися молоді чоловіки які відбирали у вил крила, а потім брали в дружини. Але такий шлюб ніколи не закінчувався вдало. Рано чи пізно вила хитрістю виманювала свої крила назад і відлітала. Діти, народжені в такому шлюбі, часто залишалися кинутими на батька. Але іноді вила-мати могла забрати дитину з собою. У слов'янській міфології вилами називалися міфічні істоти які жили у водоймах і які нібито могли пророкувати долю записуючи її на воді (звідси ідіома: "це ще вилами на воді писано").
На жаль, цей образ майже зник з нашої міфології.  
Про  вил збереглося дуже мало відомостей. В основному це всілякі повчання проти язичництва, деяка перекладна література. 
Фактично, все що про них відомо "вміщається" в одній цитаті: 
Слово якогось христолюбця і ревнителя по правій вірі (XI в.): 
"Віруючих в вил яких числом тридев'ять сестер, як кажуть невігласи, і уявляють їх богинями, і так кладуть їм треби, і курей ріжуть." 
До речі в свій час  Леся Українка робила спробу воскресити образ Вілії в свідомості українців у своїй поемі  "Віла-посестра"
Проте на сьогодні Вілії (Самовіли, Вили, Самодіви) переважно відносяться до міфології Південних слов'ян, де їх образ не тільки не зник, але й збагатився. 
Автор рисунков  http://atrejane.deviantart.com/