українська історія

УНІВЕРСАЛ КОРОЛЯ ІВАНА ІІІ СОБЕСЬКОГО ДО ВІЙСЬКА ЗАПОРОЗЬКОГО від 13 березня 1684 року
Уродженим Шляхетним Вірним і Відважним Гетьманові Полковникам Сотникам Осавулам і всім Молодцям Війська Нашого і Речі Посполитої Запорозького Вірних нам милих.
Уроджені, Шляхетні Мужні і відважні Вірні нам милі. Хоч з багатьох, ще з Кракова писаних листів наших відомо Вірностям вашим, яких вдячно приймаємо охоту і відвагу, що чинять Вірності Ваші. Підтверджуємо однак те і з сьогоднішнім листом, проголошуємо; як тішимося, зі слави свого Війська Запорозького, честі прибавилося, честь стара почала парити, через відвагу Вірностей Ваших піднялася, лине до всього Християнства. Коли тієї Орди у власних її гніздах знищували, і відплатили великі свої кривди, викорінюючи прадавніх своїх ворогів, які Народ вірностей Наших вигубити старалися; і так багато Побратимів Вірностей Наших полонили, на вічну неволю, в далекі і дикі краї продали, позабирали і душу і тіло. Нехай же Бог заступається, для хвали своєї Святої, і для захисту Церков Божих і Святих Своїх, зміцнює серце і руку Війська Запорозького, щоб у Славі Предків своїх перебували. Ми з нашої сторони не забудемо, що-небудь до покращення, підтримки, зміцнення, розширення свобод, і вольностей Війська Запорозького належати буде, і до нагороди праці, відваги, за щоденні поневіряння..

16 лютого 1918 року проголошено Кубанську Народну Республіку, незалежне проукраїнське козацьке державне формування на Кубані. Проіснувала 1 рік і 9 місяців.

За першою конституцією Кубанської Народної Республіки був проголошений її склад з Кубанської області, Чорноморщини (Чорноморської губернії), Ставропільщини (Ставропільської губернії), Терщини (Терської області). Велися перемовини з Гірською республікою.

20 січня 1918 Законодавча Рада Самостійної Кубанської Народної Республіки ухвалила резолюцію про прилучення Кубані на федеративних засадах до Української Народної Республіки (УНР), але через агресію московсько-радянської Росії це об'єднання не відбулося.

4 грудня 1918 на надзвичайній сесії Крайової ради було прийнято другу Конституцію, якою назву Кубанська Народна Республіка було змінено на Кубанський Край.

17 березня 1920 Кубанська Республіка була знищена московсько-більшовицькими окупантами.

Працюючи в Архіві Головному актів давніх у Варшаві українські історики  віднайшли оригінальне свідчення у документі під назвою "Реєстр козаків за 1695 рік", який стосувався козацтва Правобережної України під проводом гетьмана Самійла Самуся та полковника Семена Палія. 

У цьому документі чорним по-білому написано, що кожному з козацької старшини "виділено на ШАРОВАРИ паклаку польського 13 локтів" 

Паклак - це назва особливого польського сукна, а лікоть дорівнював на той час 57, 62 см. Оце множимо і взнаємо скільки метрів тканини треба було козакові, щоб пошити собі шаровари - 7 метрів 490 сантиметрів! 

А у засобах масової дезінформації нашої країни уже років з десять поширюється інформаційна деза з Москалістану про те, що козаки не носили шароварів і вишиванок, а носили прості штані і сорочки. Про це повідомляли провідні агентства на сайти вустами як істориків-любителів так і різних "фахівців"

Неоднозначна особистість в нашій історії. Ярема Вишневецький - міфи та реальність.

В польському архіві в місті Любліні віднайдено оригінал патріотичної промови легендарного шляхтича Івана Мелешка на сеймі 1589 року! Він виступив на захист України-Русі та погрожував набити самого короля Польщі Сигізмунда:

"Найясніший милостивий Королю і до мене ласкаві пани братіє!

Виїхавши з дому, Богові я помолився, щоб до вас здоровим приїхати та вашу милість здоровими оглядати й привітати. Довелось мені з вами радити, а я на таких з’їздах ніколи не бував і з королем, його милістю, ніколи не засідав, тільки за покійників князів наших, котрі королювали, що воєводами бували, отаких сентенцій не бувало, попросту правим серцем говорили, політики не знали, а правдою в рот, як сіллю в очі, кидали. А тільки королі більше німців як нас полюбили, зараз-таки, що наші старші зібрали, те все німцям роздали наші господарі. 

Геть Зигмунта - короля!!! 

Того нічого до людей зараховувати, бо той Підляшшя та Волинь винищив, ляхом іменуючись, але Зигмунда Першого солодка є пам’ять, бо той німців, як собак, не любив і ляхів із їхніми хитрощами вельми не любив, але Литву і НАШУ РУСЬ любительно милував, і набагато ліпше за нього малися, хоча в таких дорогих свитах не ходили; інші, як бернардини, без ногавиць а гуляли, а сорочки аж до кісточок, а шапки аж до самого пояса носили. Дай Боже, і знову такої години дочекатися і тепер. Я сам, коли по-домовому уберусь, то її милість пані Мстиславська, жінка моя, натішитися й надивитися на мене не може.

Надто вже надивився на все це, милостивії пани браття, і на тії нуднії німецькі штуки, що на вряді б; а коли ж те у них бувало: у сукнях перістих ходять — і нігиги! Та вже і в нас змішалися і по-польському так уміють говорити, і все лихе, буває, як можуть, баламутять королям, панам Річі Посполитої.

А коли сам німчина йде чи жінка його поступає, то через шкурку скрипить, шелестить і дорогим пижмом смердить. Коли ж до тебе паничик прийде, частуй же його достатком та й жінку свою біля нього посади, а він сидить, як біс надувшися, махає шапкою чи капелюшком і з жінкою перешіптується та й у долоні шкребе! Та коли б мені цього чорта кулаком у морду, чи по лицях, чи по хребті, так, щоб король, його милість, не прочув! Нехай би морди такої поганої не піднімав!

Пам’ятаю я короля Генріха, котрий із заморської сторони німецької був, та зрозумів, що ми йому не багато давали шибинкувати а, а німці його не вельми покривали, так він, познавши, що то не жарт, та й сам, нікому не зголосившись, пріч поїхав аж у свою сторону, аж за море скікнув.

Кажучи правду, не так винуватий король, як оті радні баламути, що при ньому сидять та й крутять. Багато тут є таких, що хоч і наша кістка, одначе собачим м’ясом обросла і смердить; тії-то нас деруть і за їхніми баламутнями наші не поживляться, Річу Посполиту гублять, і Волинь із Підляшшям пропали! Знаю, нам приступило, що ходимо, як підварені, бо їх боїмося. 

А коли б такого біса кулаком у морду, забув би других мутити!..." 

Відділ рукописів Бібліотеки воєводської у Люблині (Польща)

Переклад Валерія Шевчука. Знайшов серед тисяч папірців Тарас Чухліб.

Магадан.1956р. Новий рік. В один барак де які люди, використовуючи новорічний хаос та алкоголізм вертухаїв, хз як пронесли фотік, ялинку, вишиванку та інше. Половина людей з фото будуть страчені наступної доби.

Європейські Землі України

6 серпня 1914 року у Львові було створено легіон Українських січових стрільців, який став першим українським національним бойовим підрозділом після битви під Полтавою в червні 1709 р.

До появи Українських січових стрільців спричинила Перша світова війна. Уже в перший її день, 1 серпня 1914 р. лідери трьох найбільших галицьких партій утворили Головну Українську Раду, яка, зокрема, поставила перед австрійським командуванням питання про організацію в австрійській армії окремого українського формування, що мало стати зародком української національної армії.

6 серпня 1914 р. у львівській газеті «Діло» з'явилося звернення Головної Української Ради «до всього українського народу», в якому закликали добровольців записуватися Українські Січові стрільці (УСС). На заклик Головної Української Ради відгукнулося 28 000 добровольців, але австрійський уряд, не впевнений у лояльності українських частин, дав дозвіл лише на 2,5 тисячі. Ядро легіону становили члени довоєнного січового, сокольського і пластового руху.

Узимку 1914-15 рр. сотні УСС у складі 130 бригади боронили карпатські переходи: їм припала тоді розвідча й охоронна служба. Першим успіхом легіону УСС була перемога на горі Маківці 29 квітня — 3 травня 1915. Далі він визначався в боях під Болеховом, Галичем, Завадовом і Семиківцями.

У лютому 1918 р. легіон УСС, який лишався у складі австрійської окупаційної армії, вирушив у похід на Україну. Стрільці розташувалися на Херсонщині і були приписані до групи архікнязя Вільгельма Габсбурґа (полковника Василя Вишиваного). Пізніше «усусуси» були переведені на Буковину,  брали участь у боях із поляками за Львів, але вже не могли вплинути на ситуацію.

Водночас у листопаді 1917 р. в Києві навколо Євгена Коновальця з українців, які тікали з російської армії та російського полону, сформувався Галицько-Буковинський курінь Січових Стрільців (СС), який згодом розгорнувся в полк СС, а далі в корпус і групу СС, що були однією з найкращих формацій української армії. 

24 липня 1990 року,ще за часів московитської окупації, у Києві біля будинку міської ради вперше підняли синьо-жовтий прапор. Знамено вітав багатотисячний мітинг.

За що? За мову і національність.