ТАтуся Бо

Подписчиков: 0     Сообщений: 2     Рейтинг постов: 24.5

Моя Україна фэндомы оповіданнячко Карасі київські байки багато букв ТАтуся Бо разная политота 

Карасі (читати голосом Подерев'янського)

Карасі
Свєточці дуже хотілося карасів. І вона давно по всякому про це намікала своєму Віталіку. Але Віталік дарував їй вино, труси, айфон, колготи, але... не карасів. Задвалося, що якщо Віталік їй подарує машину, то вона теж подивиться розчаровано "ех, не карась, опять"
І от якось, Свєта пішла з Віталіком на ярмарок купити хурми, хуйні і порею. А там карасі. Плещуться у великій балії, стріпують хвостами. І так Свєті схотілося карасячого м'яса, що вона не витримала і купила цілий кілограм "отих крупніньких, рєзвіньких, спортівніньких таких, і отого вкиньте, да-да, отого шо похожий на трєнєра по боксу".
Щаслива Свєта мчала додому не відчуваючи ніг, слідом ледь устигав розгублений Віталік, бо раптом його Свєта, яка їсть усякі витрибеньки лише, і раптом плебейські карасі. Ладно б уже амур, чи хоча б толстолобік, а то... карасі. Ужас якийсь.
Але карасів у той день не сталося, бо раптом нагрянули гості. Свєта вкинула їх у кульку в холодильник і так вони й лежали в темряві і холоді. Аж поки на наступний день Свєта не дістала кульок з карасями. Свєта була переконана, шо за ніч карасі благополучно віддали Посейдону душу і готові смажиться.
Шось стрьомне Свєта відчула відразу, як привідкрила кульок, один з борзих і рєзвіньких карасів дивився на неї своїми ЖИВИМИ глазами і беззвучно промовляв "ану бистро кульок закрила, хулі пиришся?!".
- Віталік, вони живі, - загробним голосом сказала Свєта.
- прийшло твоє врем'я убивать, Свєта, - відповів Віталік, а сам в цей момент молився, шоб його не заставили щас срочно цих карасів везти і випускають в Дніпро, а тоді туди носить теплу воду, бо "їм же холодно". А то, знаєте, були вже прецеденти.
І Свєта сначала й подумала було відвезти нещасних в Дніпро, влаштувати їм проводи, але карасячого м'яса таки хотілося дужче. Ютуб показував, що якщо карася нормально так стібануть по голові колодочкою ножа, то він витягує губи трубочкою, так само як Свєта на селфі, і перестає бути живим.
Свєта поклала карася на дошку, взяла ножа, та як стьобне карася по пиці. Карась мало того шо не вмер, а взбодрився настіки, шо як подорвався, та як влупив хвостом Свєту по писку.
І тут в Свєті прокинувся берсєрк і гени борщагівських вікінгів. "Ах ти ж сука", - закричала Свєта на карася і вхопила його за горло. Карась був слизьким, тому вивернувся і застрибнув Свєті в цицьки.
- йобане животне, я тобі, падла, щас плавніки поламаю!
Свєта вихопила карася з декольта і почала лупити ним об мийку. І тут нарешті карась витягнув губи, прям як Свєта на фірменних селфачах. Свєта взяла ножаку і почала його чистить, але тільки но завела під луску ножа, карась підібрав губи, хижо блимнув оком, зігнув хвоста, та як ввалив тікать.
- сишеш, пасажир, ти куда собрався, муділа?
Муділа, тобто карась, втік недалеко, за холодільнік.
- Віталя, поможи.
- всмислі?
- від мене карась втік.
- Свєта? У мене тут мітінг, і щас колєги питають, на чом ти сидиш.
Свєта, пхикнула і пішла двигать холодильник, за яким карась уже намагався окопаться прямо в ламінаті і звідти вести тривалі позиційні бої зі Свєтою. Але, якщо в дєвочці просинається борщагівський берсєрк, то якийсь холодільнік її не остановить.
Віталік ще чув із кухні звуки демонтажу стін і пересування меблів, та крики "я тебе, сука, удєлаю".
І таки удєлала. Майже.
Сяк-так зняла луску, дістала нутрощі, вирізала зябра. І після того так побєдно кладе повєрженого врага на дошку, а він як ввалить від неї у напрямку канадського кордону.
Тут у Свєти нєрви і здали.
- Вітааааля, — заволала Свєта, грюкнула дверима в кухню і підперла їх своєю тренованою сракою.
Коли Віталік прибіг, то побачив дуже блєдну і рівномірно вкриту лускою та риб'ячими тельбухами кохану, яка плакала і заїкалась.
- Віталік, там йобане восстаніє мєртвєцов. Віталія, їх там 5 штук ще в кульку і один похожий на трєнєра боксьорського. Віталік, я вже не хочу карасів, давай закажем суші і строітєльну бригаду. Віталік, і купи мені огнємьот. (с) Валерій Валерійович разом з Чорним Патріотом
Моя Україна,фэндомы,оповіданнячко,Карасі,київські байки,багато букв,ТАтуся Бо,разная политота
Развернуть

Моя Україна фэндомы айтікомпанії ТАтуся Бо текст story разная политота 

Мене лякають офіси айтішних компаній. Під'їжджаєш на парковку, і кричиш якомусь пристарілому хіпстеру в антикварних лахах, "посунь веліка", а потім оказується шо той хіпстер вобщето діректор над діректорами. просто він природу любить і срать хотів на костюми і умовності.
Або от дивишся і думаєш, "шо тут робить отетот бомж?", а бомж говорить по новенькому айфону китайською і взагалі, виявляється - геній в своєму напрямку.
А ще от діти. Підлітки практично бігають, мотаються офісом, блискучі щічки без натяку на бороду, рожеві ротики, так і хочеться вальяжно крикнуть, "ей мальчік, принеси тьоті кофє", але ти ж помниш про хіпстера на парковці і тому обережно цікавишся. А потім виявиться шо той рожевощокий хлопчик за місяць заробляє стіки як нєкоторі за рік.
А тоді от в коридорі бачиш мудрі очі і сиву бороду, рубашка, штани, туфлі, і думаєш - ну точно - це якийсь начальнік "андрєй сімьоновіч", а тоді так хопа, а оті малолєтки кажуть йому "андрюха, слишеш.... " і далі така непереводіма білібєрда, суміш англійської, китайської і коду якогось.
Нєт шоб як в нормальних торгових компаніях, говориш отак з женщіной в красівом костюмє, а вона вам каже, "шо-шо?! Женщіна, я тут нічо не знаю, я кофє могу наколотить"))))
Развернуть
В этом разделе мы собираем самые смешные приколы (комиксы и картинки) по теме ТАтуся Бо (+2 картинки, рейтинг 24.5 - ТАтуся Бо)