Сало с №востями

Сало с №востями

ccn, saloandnews, сало с новостями, новости с салом Подписчиков: 876     Сообщений: 4857     Рейтинг постов: 42,677.3

Балакучий шинок #Сало с №востями зеленський фейсбук мнение разная политота 

Дмитро Лєрнер (фейсбук)

СИНДРОМ ЗЕЛЕНСКОГО

Как давно я не писал политических постов!
Почему?
Потому что, как в анекдоте про юного лорда, последние 5 лет мне каждый день подавали почти идеальный бифштекс.
Страна движется на запад. Армия защищает нас от врага. Все международные организации на нашей стороне (наши сестры по несчастью, Грузия, Молдова, Азербайджан, отнюдь не в таком привилегированном положении; их дипломатия оказалась бессильна доказать миру, что они не сами на себя напали). Чекистскую церковь поганой метлой гонят домой на Лубянку. В Украину один за другим заходят международные бренды. Средний бюджетник может махнуть на выходных погулять по Вроцлаву и Будапешту. Наши студенты свободно стажируются в Европейских университетах. Ученый оценивается не по тоннам испорченной бумаги, а по международному рейтингу. И обо всем этом – и о друзьях, и о врагах, и о целях, и об успехах – прямым текстом, без дурацких эвфемизмов, на украинском и английском языках, с самых высоких трибун мира говорит мой президент. О чем тут еще писать? Я всю свою жизнь испытывал стыд за родину. И вот уже 5 лет, как стыд сменился надеждой.
А сегодня я решил написать первый со времен Харьковской «республики» и сбитого Боинга политический пост.
Потому что в марте 2019 года мы за один день можем всё потерять.
Потому что за 5 лет правления Президент столько всего нам дал, но ТАК И НЕ ДАЛ БЫДЛУ ХАЛЯВУ [слова не мои, но точнее не скажешь]. Это, конечно, не единственное, в чём можно его упрекнуть, но это единственное, за что ему (и всем нам) скоро придется расплачиваться. Потому что быдло за него никогда не проголосует.
За что же оно проголосует? Сейчас расскажу.

Вы смотрели «Слугу народа»? Я смотрел обе части, и очень внимательно. Рекомендую – этого вполне достаточно для знакомства с убеждениями и чаяниями «простого народа». Итак:
«Слуга народа-1». Все наши беды от того, что страной правят буржуины, помещики и капиталисты. Все они – инородцы (конкретно по сценарию это еврей, кавказец и татарин). Правительств, наполовину состоявших из граждан РФ – нет. Пустоголового стада, раз за разом голосующего за бездарных и неубедительных аферистов, обслуживавших срощенный с Москвой паханат – нет. Есть только угнетенный народ и коварные еврейские буржуины.

«Слуга народа-2». Российской агрессии не существует. Войны не существует. Зато есть Коварный Запад. Он хочет усыпить нашу бдительность льстивыми речами и заманчивыми кредитами, чтобы устроить в Украине склад радиоактивных отходов.
А, чуть не забыл. Всех депутатов было бы неплохо расстрелять. После этого останется один только президент (в смысле царь) и ка-а-ак наведет порядок! Привет Надюше Савченко.

Таким образом, перед нами довольно банальный коктейль из шариковского «взять всё и поделить», пещерной ксенофобии и трусливого хуторянского жлобства.

Владимиру Зеленскому удалось ярко и талантливо изобразить зловонный мусор, заполняющий головы миллионов наших соотечественников – и его собственную голову тоже. И благодаря творчеству этого одаренного паяца нам удалось заглянуть в голову украинского совка (сразу подчеркну, что речь идет именно об _украинском_ совке, а не о клинической вате). Что мы там видим?

Когда-то наш совок нежно любил куранты, день победы и оливье. Агрессия и аннексия настолько шокировали его, что привели к фрейдовскому вытеснению. Любимая мамочка не могла меня насиловать, такого просто не может быть. Поэтому России в голове нашего совка теперь просто нет, она превратилась в смутный контур на горизонте. Солдаты отправляются на фронт и гибнут там как бы сами по себе. Их, этих солдат, очень жалко (совок сентиментален). В происходящем виноваты, эээ…, ну, скажем, наши генералы, которые всех «слили в котлах». И политики, которые не умеют договариваться. А ведь делов-то: нужно просто съездить к Путину и узнать, чего он хочет! Вдруг он хочет просто открытку на день рождения? То, что Путин давно умеет хотеть только всё и сразу, что единственное условие, которое он приемлет – это безоговорочная ликвидация нашей «несостоявшейся» страны – это нашему совку в голову не приходит по очень простой причине: на Россию его зрение больше не фокусируется. Он про нее ничего не помнит, кроме кота Матроскина и Аллы Пугачевой. Он не знает, кто такие Рогозин, Милонов, Золотов, Скабеева, Усманов. Вытеснение, что поделаешь.

Еще наш совок воспитан на УССРском понимании отечественной истории. Т.е. он является аграрным социалистом. Рынок земли – ни за что! Приватизация – ни за что! Поднимите мне зарплату, повысьте пенсию, снизьте цену на газ в сто раз! Медицину и образование хочу бесплатно! Где вы на всё это найдете деньги мне плевать, поэтому налоги попрошу мне снизить, а растаможку евроблях отменить. В общем, хочу всё как в Европе!
– Идиот! – говорим мы совку. – В Европе на коммунальные услуги тратят 30-50% семейного бюджета. В Европе земля продается и покупается. В Европе образование и медицина платные. В Европе пенсию тебе платит частный фонд, в зависимости от того, какие ты делал ему отчисления.
– Тогда не хочу как в Европе! Хочу как в сказке! Хочу быть владычицей морскою!
– Прочти эту сказку до конца, дружище…
Но совок имеет в виду другую сказку, ту, в которой все жили долго и счастливо. Как в Европе, но бесплатно. И на выборах совок будет голосовать за того, кто эту сказку пообещает. А пообещать ее может только тот политик, у которого совсем уж нет совести. Именно такие политики и получат больше всего голосов на предстоящих выборах.

Ну и конечно наш совок корыстен, полон презрения к идеалистам и лишен представления о чести и достоинстве. Томос – зачем это? Вы бы лучше… Декоммунизация – зачем это? Вы бы лучше… Безвиз – зачем это? Вы бы лучше… Лоукосты – зачем это? Вы бы лучше…
– Вы бы лучше что? Что тебе надо, совок, чтобы ты перестал гундеть?!
– Вы бы лучше дали мне очень много денег. Ваша символика, ваша история, ваше исправление столетнего, трехсотлетнего, тысячелетнего национального позора мне безразличны. И даже то, что вы предотвратили дефолт, что стабилизировали гривну, что открыли сотни новых предприятий, что наше оружие покупает Израиль (!!!), а космические технологии – Америка (!!!), мне тоже малоинтересно. Душу мою это всё не цепляет. Хочу, чтобы ррраз – и я лично оказался в полном шоколаде. Вот это я бы уважал, да.

Оглянитесь по сторонам. Эта тьма подкралась незаметно. Демократия и свобода слова, выгрызенные, выстраданные кровью героев Майдана в 2014 году, позволили нам услышать глас народа.
Этот глас именно таков.
И если наш собственный голос, голос ответственных и образованных людей, способных просчитывать последствия и требовать от жизни не рыбу, а удочку, не станет еще громче – последствия могут быть катастрофическими.

P.S. Если кто не понял: На президентских – Порошенко, на парламентских – Демократична сокира. Dixi.
Развернуть

#Сало с №востями коломойский баскетбол разная политота 

Знакомьтесь. Это сын олигарха Игоря Коломойского Грегори.

CLEVELAND,Сало с №востями,ccn, saloandnews, сало с новостями, новости с салом,разное,коломойский,баскетбол,разная политота

Сам Коломойский в декабре сообщил в интервью Дмитрию Гордону, что его сын занимается баскетболом: "Играет в команде первого дивизиона студенческой лиги NCAA. Еще не в стартовом составе, но в первой заявке".

Ему 19 лет и он учится в Кливлендский университете (США) на специальности спортивный менеджмент.

3 - Gregory Kolomoisky
Height:	6-4
Weight:	210
Year:	Fr.
Hometown:	Geneva, Switzerland
Position:	p,Сало с №востями,ccn, saloandnews, сало с новостями, новости с салом,разное,коломойский,баскетбол,разная политота

Парень имеет рост 193 см и весит 95 кг.

"Грегори играет под третьим номером на позиции разыгрывающего защитника. У него сразу четыре конкурента по позиции - Кашима Томас, Донтел Хайсмит, Рашад Уильямс и главная звезда - Тайри Эплби. Все они стабильно играют уже не первый год. Коломойский -  новичок",

		
		
		*1
^ 1,Сало с №востями,ccn, saloandnews, сало с новостями, новости с салом,разное,коломойский,баскетбол,разная политота


Сын Коломойского сыграл всего несколько матчей за "Кливленд Стэйт Викингс", суммарное время его игры составил 5 минут.

"Дебют случился в конце октября в матче против" Огайо ". В том матче Грегори сыграл всего минуту, не сделав ни одного броска или подбора. Через две недели он вышел уже на две минуты против" Урбан ". Сделал один бросок, но не попал.".

http://www.csuvikings.com/sports/m-baskbl/2018-19/bios/kolomoisky_gregory_9wkv?view=profile


Развернуть

Балакучий шинок #Сало с №востями кобзари съезд уроки истории разная политота 

Розстріляний з'їзд кобзарів

На с* р и ж Lm - s к R Y Z Н АЛйШлкЁ,Балакучий шинок,Сало, аналитика, обсуждения, Украина, война,Сало с №востями,ccn, saloandnews, сало с новостями, новости с салом,разное,кобзари,съезд,уроки истории,разная политота

На початку грудня 1930 року в Харківському оперному театрі відбувся З’їзд народних співців Радянської України, куди з різних областей було звезено 337 делегатів. Основним завданням З’їзду було питання активного залучення народних співців до соціалістичного будівництва, відходу від виконавських традицій і визначення нових ідеологічних приорітетів.

Балакучий шинок,Сало, аналитика, обсуждения, Украина, война,Сало с №востями,ccn, saloandnews, сало с новостями, новости с салом,разное,кобзари,съезд,уроки истории,разная политота

Ухваливши відповідні резолюції, незрячих співців під приводом поїздки на З’їзд народних співців народів Союзу Радянських Соціалістичних Республік, що мав відбутися у Москві, повантажили до ешелону і підвезли до околиць ст. Козача Лопань.

Пізно увечері кобзарів і лірників вивели з вагонів до лісосмуги, де були заздалегідь вириті траншеї. Вишикувавши незрячих кобзарів і їхніх малолітніх поводарів в одну шеренгу загін особливого відділу НКВС УСРР розпочав розстріл... Коли все було закінчено, тіла розстріляних закидали вапном і присипали землею. Музичні інструменти спалили поряд...


Спираючись на свідчення місцевих жителів, пошуковою групою Спілки Української Молоді встановлене приблизне місце страти традиційних співців. Після юридичного оформлення відповідних документів, СУМ має намір ініціювати проведення повноважною комісією ексгумації та ідентифікації тіл замордованих лірників, кобзарів і стихівничих. На місці злочину буде встановлено Пам’ятний Хрест.


Балакучий шинок,Сало, аналитика, обсуждения, Украина, война,Сало с №востями,ccn, saloandnews, сало с новостями, новости с салом,разное,кобзари,съезд,уроки истории,разная политота

РОЗСТРІЛЯНИЙ З’ЇЗД КОБЗАРІВ


Шукати про нього бодай побіжної згадки в радянській пресі — марна справа. Навіть в архівах колишнього НКВС-КДБ дослідники кобзарського мистецтва не можуть знайти документального підтвердження цієї жахливої трагедії. Що-що, а сліди своїх злочинів енкаведисти-кадебісти замітати вміли: ще 1960 року тогочасний голова КДБ Шелепін таємною директивою наказав своїм відомствам «от Москвы до самых до окраин» спалювати все, що могло б у майбутньому скомпрометувати наші «доблесні» органи. І все ж правда про розстріляний з’їзд кобзарів та лірників уперто постає з попелу забуття.

Відомо, що у Сталіна та його різноплемінних посіпак була просто зоологічна ненависть до всього, що вирізняло українців як окремий етнос від інших пригноблених народів імперії. Та якщо українську мову та українську пісню на перших порах свого панування комуна ще якось терпіла, то носії українського героїчного епосу — кобзарі були для неї кісткою в горлі. Вже з перших днів утвердження на Великій Україні влади «робітників і селян» більшовики влаштовують справжні лови на сліпих і немічних народних співців й розстрілюють їх на місці, без слідства та суду. 1918 року було замордовано лірника Йосипа. 1919 року в Катеринодарі гинуть від рук більшовиків кобзарі Іван Литвиненко, Андрій Слідюк, Федір Діброва. 1920-го — Антін Митяй, Свирид Сотниченко, Петро Скидан. А скільки їх, безіменних, безпаспортних, полягло під червонокозацькими шаблями, червоноармійськими та міліцейськими кулями, знає один лише Господь Бог...


І все ж кобзарську проблему більшовики у такий спосіб не змогли розв’язати — надто багато було тоді в Україні кобзарів, дуже любили та шанували їх люди. І ЦК ВКП(б) вирішує змінити тактику — «спускає» на місця аж чотири постанови: «Про заборону жебрацтва», «Про обов’язкову реєстрацію музичних інструментів у відділах міліції та НКВС», «Про затвердження репертуару в установах НКО» (народного комісаріату освіти — М. Л.), «Положення про індивідуальну та колективну музико-виконавчу діяльність». Тепер кобзарів уже не розстрілювали на місці, як раніше, їх зачиняли в холодній, не даючи їсти-пити, а інструменти знищували.

Та й це допомагало мало. Тоді кобзарів, як «невиправний націоналістичний елемент», почали нещадно гудити в пресі. Тогочасні газети зарясніли заголовками: «Проти кобзи — радіо Дніпрельстану!», «Пильніше контролюйте кобзарів!», «Кобза — музична соха!», «Кудесниця-гармошка стає і певною мірою вже стала справжнім засобом виховання мас!». Народові, який споконвіку кохався в кобзарському мистецтві, силоміць нав’язують не лише «кудєсніцу-гармошку», а й «кудєсніка-баяна», «кудєсніцу-домру» і «кудєсніцу-балалайку», зобов’язуючи музичні фабрики України виготовляти їх не сотнями, а мільйонами!


До цькування кобзарів підключають і українських письменників. Так, Юрій Смолич писав: «Кобза заховує в собі повну небезпеку, бо надто міцно зв’язана з націоналістичними елементами української культури, з романтикою козацькою й Січі Запорозької. Це минуле кобзарі намагалися неодмінно воскресити. На кобзу тисне середньовічний хлам жупана й шароварів». Микола Хвильовий закликав покласти край «закобзаренню України», «вибивати колом закобзарену психіку народу». Та всіх перевершив, либонь, Микола Бажан своєю поемою «Сліпці», в якій називає кобзарів «скигліями», «смердючими недоносками», а основу їхнього репертуару – наш тисячолітній героїчний епос – «сторотими проклятими піснями». Нехай Миколі Бажанові Бог буде суддею, але я як кобзар і як українець не можу простити йому ось таких рядків:


Помреш, як собака,
 як вигнаний зайда.
Догравай, юродивий,
 спотворену гру!
Вірую – не кобзою,
 Вірую – не лірою,
Вірую полум’ям
 серця і гніва…


Втім, не всі діячі української культури пішли на повідку в енкаведе. Павло Тичина не соромився позувати перед об’єктивом фотоапарата з «патріархально-націоналістичною» кобзою, а Максим Рильський у ті прокляті роки грудьми став на захист українського кобзарства. Тичині замилування «старосвітською» кобзою-бандурою органи якось уже пробачили, а ось Максиму Тадейовичу — ні, ще впродовж десятиліть виношували плани не лише духовного, а й фізичного його знищення. І не тільки Максима Рильського. Органи роблять нестерпним життя художників і фольклористів, дослідників кобзарського мистецтва Миколи Домонтовича, Порфирія Мартиновича, Климента Квітки, Опанаса Сластіона, письменника і кобзаря Гната Хоткевича, знімають з посади директора Дніпропетровського історичного музею, «кобзарського батька» Дмитра Яворницького...

Балакучий шинок,Сало, аналитика, обсуждения, Украина, война,Сало с №востями,ccn, saloandnews, сало с новостями, новости с салом,разное,кобзари,съезд,уроки истории,разная политота

Однак «вибити колом закобзарену психіку» українського народу більшовикам ніяк не вдавалося. Тоді вдалися до суто єзуїтських методів приборкання вільнолюбивого українського кобзарства. Частину кобзарів, які не «заплямували» своєї селянсько-пролетарської біографії участю в національно-визвольній боротьбі, почали заганяти до «колгоспів» — капел, ансамблів, квартетів, тріо, де, як каже кобзар і священик із США Сергій Кіндзерявий-Пастухів, «народний бард перетворився на політичного підбрехача комуністичної партії, а капели, куди силоміць заганяли співців, стали базою їхнього перевиховання». Інших кобзарів комісаріати освіти й органи НКВС примушували творити «пісні» та «думи», які звеличували б радянську дійсність...


Та більшість «братії» не воліла брати до свого репертуару штучні «думи», вона, як і тисячу років тому, мандруючи від села до села, від міста до міста, співала прадавні «невольничі плачі», вперто воскрешала народну історичну пам’ять.


Тоді комусь зі «сталінських соколів» прийшла на гадку ідея: зібрати кобзарів та лірників буцімто на з’їзд і всіх ... розстріляти, а кобзи й ліри понищити. З’їзд планували провести ще 1925 року, потім перенесли на 1 грудня 1927 року. Але й тоді він не відбувся. Мабуть, ще не всіх кобзарів зареєструвала так звана етнографічна комісія, створена для цього Академією наук УРСР. 1939 року в Лондоні вийшла книжка спогадів російського білоемігранта Шостаковича. «У середині 1930-х років, — пише він, — Перший всеукраїнський конгрес лірників та бандуристів було проголошено, і всі народні співці змушені були разом збиратися і дискутувати про своє майбутнє. «Життя стало кращим, стало веселішим», — говорив Сталін. Ці сліпці йому повірили. Вони приїхали на конгрес з усієї України, із маленьких забутих сіл. Було кількасот їх присутніми на конгресі. Це був живий музей, жива історія України, всі її пісні, її музика, її поезія. І ось майже всіх їх застрелили, майже всі ці жалібні співці були вбиті».


В Україні побачила світ книжка американського вченого Роберта Конквеста «Жнива скорботи», в якій, зокрема, йдеться і про знищених українських «Гомерів»: «Популярна в народі національна культура протягом віків підтримувалася в українському селі бардами, оспіваними Шевченком кобзарями, які, мандруючи від села до села, заробляли на життя виконанням старовинних народних пісень і переказом народних балад. Вони постійно нагадували селянам про їхнє вільне і героїчне минуле. Це «небажане явище» тепер було придушене. Кобзарів скликали на з’їзд і, зібравши їх там усіх разом, заарештували. За наявними відомостями, багатьох з них розстріляли — в цьому була своя логіка, бо від них було мало користі в таборах примусової праці».

Поят»»с^1,Балакучий шинок,Сало, аналитика, обсуждения, Украина, война,Сало с №востями,ccn, saloandnews, сало с новостями, новости с салом,разное,кобзари,съезд,уроки истории,разная политота

Свідчення Шостаковича і Конквеста надзвичайно цінні, але, на жаль, ні перший, ні другий не подають джерел інформації. У складі комісії з проведення з’їзду кобзарів 1927 р. був, разом з Д. Ревуцьким, Д. Усенком, І. Копаном, П. Вишницьким, і Михайло Полотай – «український радянський дослідник мистецтва кобзарів і бандуристів» (Шевченківський словник. К., 1977). Восени 1989 р. я зустрічався з Михайлом Панасовичем. І хоч йому тоді виповнилося дев’яносто, був він, як кажуть, «при здравії», мав чіпкий розум і блискучу пам’ять. Та коли я попросив розповісти про розстріляний з’їзд, Полотай замахав руками, сказав, що все то вигадки буржуазної пропаганди, з’їзду в середині тридцятих не було, а кобзарів розстрілював не НКВС, а «куркулі» та «українські буржуазні націоналісти»…


Прохав я розповісти про розстріляний з’їзд і Андрія Бобиря. Він також відповів мені, що все то байки. Перша республіканська нарада кобзарів і лірників відбулася в Києві у 1939 році. Та й інші кобзарі старшого покоління (Євген Адамцевич, Олександр Маркевич, Григорій Ільченко, Георгій Ткаченко), з якими впродовж сімдесятих років я не лише часто зустрічався, а й гастролював, боялися цієї теми, як вогню.


І лише коли над будинками Верховної Ради України замайорів синьо-жовтий прапор, заговорили очевидці тих трагічних подій. Дослідник історії нищення українського кобзарства Кость Чемерський у газеті «Українські обрії» (квітень, 1991) подає такі свідчення:

Є. КЕДРОВСЬКА, пенсіонерка, у 1930-ті роки працювала бібліотекаркою: «У 1934-1935 роках по Харкову пройшли чутки, що відбувся кобзарський зліт, кобзарів вивезли з Харкова і кинули до яру, де вони й загинули... Кобзарям нібито сказали, що їх везуть до Москви ще на один зліт і що нібито трапилося це в дорозі».

В. ВОВК, пенсіонерка, в минулому — вчителька: «Кобзарів я любила з дитинства. Їх можна було частенько бачити в Харкові. А в середині 30-х зовсім не стало. Ходили чутки про якийсь кобзарський з’їзд, куди нібито звезли кобзарів з усієї України, а потім повбивали».


А. ПАРФИНЕНКО, харківський кобзар: «За сталінським наказом забирали всіх. Були облави на базарах. Забирали багато інвалідів, були й кобзарі там. Була одна сім’я: Прокіп Маловичко, жінка Мотря і троє дітей, всі дуже гарно співали. Жили вони в селищі Амур під Дніпропетровськом. Вночі їх забрали, навіть не сказали, що їм брати — чи харчі, чи якийсь одяг, — повантажили в ешелон, де багато вже було кобзарів з інших міст України. Очевидячки, цей ешелон ішов з самого Києва. Доїхали вони до Харкова, там приєднали до них ще багато кобзарів. За деякими підрахунками, було їх триста тридцять сім. Доїхали кобзарі і всі ті, котрих забрали у Дніпропетровську, до Москви, їх направили в Сибір.

Балакучий шинок,Сало, аналитика, обсуждения, Украина, война,Сало с №востями,ccn, saloandnews, сало с новостями, новости с салом,разное,кобзари,съезд,уроки истории,разная политота

Довезли до якогось невідомого місця, де зовсім не було ніякого житла. Безумовно, там уже була хурделиця, морози були. Всі люди роздягнуті, без одягу — без нічого. Міліція скинула їх із состава на поле. З одного боку стояли провідники, а з другого – міліція, і так ніхто з них не міг потрапити назад у потяг. Осталися вони і майже всі загинули. Але Мотря Маловичиха не загинула. В неї живим залишився наймолодший син. Вони якось добралися до житла, ходили по хатах, просили хліба. Так добралися в Україну. Але до свого рідного дому прийти боялися, бо якби воно додому прийшли, то все одно їх би вбили. Бо те, що робилося, було під великим секретом, і ніхто цього знати не повинен».


 Поет Микола Самійленко, багатолітній політв’язень беріївського ешелону, 1946 р. в Краслазі, на лісоповалі Шубному зустрічався з поводирем кобзаря Гордія Ракизи Олексою Божком. Батьки Олекси померли голодною смертю в 1921 році, а Олексу врятувала від такої ж смерті хрещена мати. Згодом, коли зіп’явся на ще пухлі від хронічного недоїдання ноги, напросився до кобзаря Ракизи в поводирі-міхоноші. 1930-го (чи то Божкові, чи то Самійленку зраджує пам’ять, бо з’їзд відбувався поміж 1932-1934 роками) їх «запросили» через дільничного міліціонера та оперуповноваженого НКВС на кобзарський з’їзд до Харкова. У дорозі на Харків Олекса занедужав, і Ракиза вирішив залишити його в містечку Валки у знайомих, а сам пристав до кобзаря Башлика, щоб разом з ним та його поводирем йти назустріч своїй загибелі.


Десять днів Олексу лікувала господиня (він запам’ятав лише її ім’я — Христя) їжачим лоєм, а на одинадцятий, сівши в Ков’ягах на товарняк, Олекса поїхав до Харкова шукати Ракизу. У Харкові хлопець обійшов усі базари, питав у жебраків та перекупок, чи не знають вони, куди подівалися всі кобзарі. Проте жебраки й перекупки від одного лиш слова «кобзар» пускалися навтьоки. Пізно ввечері знесилений Олекса подибав до залізничного вокзалу на ніч. Інтелігентного вигляду жінка, яка дрімала навсидячки поряд із ним і якій він розповів про свою біду, вранці відвела його до місцевого театру, познайомила з українським поетом Олексою Влизьком. Той повів свого тезку до якоїсь баби Ївги, яка мешкала в чепурній хатинці на березі Лопані, наказав нікуди з хати не виходити і чекати Ракизу. На якийсь там день рано-вранці перелякана всмерть баба Ївга розбудила свого постояльця: «Сину, — прошепотіла схвильовано, — втікай світ за очі. Вивезли кобзарів разом з поводирями з театру «чорними воронами» на Холодну Гору. Одні кажуть, що їх перестріляли в тюремних підвалах, інші кажуть, що вивезли поїздом за Харків і повкидали до ями, а довкола ями сторожу озброєну поставили.


І вигибіли кобзарі та поводирі їхні в тій ямі усі до одного з холоду та голоду. Втікай, сину, городами і нікому не розповідай про те, ще ти оце чув...».


Перехрестила, в торбину, добра душа, паляницю вклала, дрібку солі, кількоро варених картоплин.

Пішов Олекса городами та полями на Валки. Біля Ков’яг запримітив колону – не військову, бо з жінками й дітьми. Зрозумів: розкуркулених енкаведисти женуть на станцію… Опівночі постукав у вікно до тітки Христі й дядька Данила, коли бачить, а воно навхрест свіжоструганими дошками забите. Тьохнуло серце – і її розкуркулили! Переночував у пограбованій повітці (навіть двері песиголовці зняли!) й подався вранці на Запоріжжя до рідної тітки, молив Бога, щоб не дала пропасти.

Не вигнала тітка свого небожа, останньою картоплиною ділилася. Допомагала йому, як могла, школу закінчити, а потім учительський технікум. Працював учителем у глухому степовому селі. Аж поки за доброю чаркою не розповів товаришу, теж освітянину, трагічну історію розстріляного кобзарського з’їзду. Увечері розповів, а вранці прямо з ліжка, ще напівсонного, забрали й присудили за розголошення державної таємниці десять років каторги, а як відсидів, набавили ще десять...
Крім Самійленка, у журналі «Українська культура» (1991, № 4) надрукував вельми цінне свідчення також багатолітній політв’язень беріївського ешелону Віктор Рафальський з м. Стрия, що на Львівщині: «Про цю трагедію мені було відомо давно, але нічого конкретного. І це бентежило. І раптом... 1956 року довелося протягом двох тижнів перебувати в пересильній в’язниці у Москві. Велика камера. В’язнів (політичних) близько сотні. Тут доля звела з колишнім працівником НКВС, на той час репресованим. Зайшла розмова про події 1932-1933 років на Україні. Згадали кобзарів. І тут співрозмовник просто ошелешив мене: виявляється, він мав повну інформацію про знищення більш як двохсот українських кобзарів, котрих було скликано під приводом якоїсь наради до Харкова наприкінці 1932 року за розпорядженням згори. Говорив він скупо — можливо, сам був причетний до цієї справи. Безперечно одне: казав правду, бо, як колишній співпрацівник НКВС, певна річ, ризикував — розголошувати такі таємниці!


Балакучий шинок,Сало, аналитика, обсуждения, Украина, война,Сало с №востями,ccn, saloandnews, сало с новостями, новости с салом,разное,кобзари,съезд,уроки истории,разная политота

То була свого роду прелюдія до страхітливого голоду, що саме наростав... У подальші передвоєнні роки ніхто вже не бачив на Україні жодного кобзаря».


Віктор Рафальський помиляється: навіть після жахливої енкаведистської масакри кобзарі в Україні не перевелися. Декому, як, наприклад, Єгору Мовчану, поталанило врятуватися. Мовчан, за його словами, не поїхав до Харкова на «сльот народних пєвцов» лише тому, що його поводир кудись запропастився. Інші — як Михайло Полотай, Федір Кушнерик чи Михайло Носач запопадливим творінням радянського псевдогероїчного епосу виторгували собі життя. Але й тих, і тих залишилося зовсім мало. Коли на розстріляний з’їзд енкаведисти змогли зігнати понад 200 кобзарів і лірників (А. Парфиненко називає більш приголомшливу цифру – 337), то на так звану Першу республіканську нараду, яка відбулася в Києві 15 квітня 1939 р., вдалося зібрати лише 37 народних співців. Що ця нарада була жалюгідним фарсом, свідчить виступ на ній Федора Кушнерика. Знаючи про масове знищення органами кобзарів під Харковом, Кушнерик, мовби й нічого не сталося, «щебетав»: «Тільки Велика жовтнева революція зробила нас, незрячих, зрячими, дала нам щасливе життя, дала нам можливість творити, складати пісні про наше славне радянське життя, співати їх рідному народові, займатися нашою любимою справою».

Балакучий шинок,Сало, аналитика, обсуждения, Украина, война,Сало с №востями,ccn, saloandnews, сало с новостями, новости с салом,разное,кобзари,съезд,уроки истории,разная политота

Відомий кобзарезнавець зі Львова Богдан Жеплинський склав реєстр кобзарів і лірників, знищених більшовиками в 30-х рр., і тих, що пропали безвісти. Цей мартиролог неповний, усього 72 особи.

Запам’ятаймо ж імена народних співців-мучеників:

КОБЗАРІ

БОРЕЦЬ Іван Олексійович. З Борисполя на Київщині (1890 р. н.). Учасник Першої народної капели кобзарів. У 1925-1926 роках грав у Харківській капелі, відтак перейшов до Полтавської.
ГАЩЕНКО Павло Михайлович. Із села Костянтинівки Богодухівського району Харківської області. Брав участь у роботі XII Археологічного з’їзду у Харкові (1902 р.).
ГЛУШАК Никифор Іванович. З Чорнобиля на Київщині (1890 р. н.). Виготовляв бандури.
ГУБЕНКО Михайло. З Миргорода (1891 р. н.). З 1927 року кобзарював, виступав в ансамблях кобзарів.
ДЕЙНЕКА Карпо. З Конотопа (1897 р. н.). Виготовляв бандури.
ДОРОШЕНКО Федір Васильович. Фундатор Першої капели кобзарів у Києві.
ДРЕВЧЕНКО (ДРЕВКІН, ДРИГАВКА) Петро Семенович. З села Семенівки на Полтавщині (1871 р. н.).
ДУМЕНКО (ДУМЧЕНКО, ДУМА) Лука. З села Киселівки (нині Менського району) на Чернігівщині.
СОЛОГУБ Віктор. Із села Юрківці Талалаївського району Чернігівської області. З 1920 року виступав зі своїми трьома синами-бандуристами — Володимиром, Миколою та Михайлом.
ХРИСТЕНКО Макар. Жив на хуторі Костів (нині Валківського району) Дніпропетровської області (1870 р. н.).
ЦЕБРЕНКО Григорій. Один з організаторів Першої української художньої капели кобзарів. 1917 року брав участь у кобзарському концерті в Києві.
ЩЕРБИНА Данило. Із Долинського Кіровоградської області (1891 р. н.). Під час Першої світової війни як військовополонений був у Німеччині, виступав у Берліні.
ЯЩЕНКО Оврам Семенович. З села Харківці Переяслав-Хмельницького району Київської області. У 1918 р. створював Першу українську художню капелу кобзарів.
ГУРА (ГУРІН) Петро Іванович. З села Красної Луки Гадяцького району Полтавської області. У 1930-х роках жив у Юзівці (нині Донецьк). Пропав безвісти.
ДЕМЧЕНКО Микола. З села Дементіївки Харківського району Харківської області (1873 р. н.).
КОЛОДУБ. З села Великої Кошелівки Ніжинського району Чернігівської області (1893 р. н.).
КУЖКОВЕНКО. До революції 1917 р. був засланий до Сибіру, де втратив зір. У 1920-х роках кобзарював на Україні. Пропав безвісти.
ЛАВРИШ (ЛАВРИК) Петро. З села Хомутець Миргородського району Полтавської області (1873 р. н.).
МАТВІЙ (приблизно 1865 р. н.). Із села Черевки Миргородського району Полтавської області.
МИРОН ЯКОВИЧ. З села Олександрівки (за Новим Мерчиком) на Харківщині.
ПАРАСОЧКА (ПЕТРІВСЬКИЙ) Василь. Народився у Петрівці Костянтиноградського повіту Полтавської губернії.
ПАСІЧНИЧЕНКО. Миргородський кобзар.
ПОБІГАЙЛО Олексій. Учень Михайла Кравченка.
ПОВАР Панас Митрофанович. Із села Верхолісся.
СІРОШТАН Іван. З села Хомутець Миргородського району Полтавської області (1863 р. н.).
СИМОНЕНКО Василь. З с. Корюківки на Чернігівщині.
СОЛОМАХ Никифор. З Миронівки на Харківщині (1893 р. н.).
ТОКАР Ілля Якович. З Дементіївки Харківського району Харківської області (1863 р. н.).
ТОКАРЕВСЬКИЙ М. Д. З 1912 року зазнавав переслідувань.
ФЕДОРЕНКО Василь Петрович. З-під Харкова. У 1920-х роках грав на ярмарках Полтавщини.
НІМЧЕНКО К. З Кубані. Бандура його конструкції 1923 року розглядалася на засіданні експертної комісії УКРФІЛу і дістала високої оцінки.
ОСАДЬКО Василь Якович (1865 р. н.). Грав у Харківській капелі, згодом створив власний ансамбль, з яким мандрував по Україні.
ПАВЛИНСЬКИЙ Антон (1870 р. н.). Визначний київський майстер бандур. Пропав безвісти.
ПАНЧЕНКО Федір Петрович. Один з засновників Першої капели бандуристів (1918 р.) у Києві. За свідченнями кобзарів, закатований у 1930-ті роки.
ПАПЛИНСЬКИЙ Антон Карлович. Київський майстер бандур. Член ревізійної комісії Першої української капели кобзарів.
ПАСЮГА Степан Артемович.
ПОТАПЕНКО Василь Васильович. У 1902 р. був на ХІІ Археологічному з’їзді. Брав участь у створенні Першої художньої капели кобзарів (1918 р.).
РОЖЧЕНКО (РОЖКО) Пилип Порфирович. З Конотопа (1889 р. н.). Грав у конотопських ансамблях.
РУДЕНКО (РУДИЧЕНКО) Данило. З села Баби Менського району на Чернігівщині.
СКАКУН Андрій Юхимович (1891 р. н.). З Баришівки на Київщині. Учасник Київської капели бандуристів кінця 1920 — початку 1930-х років.
СКОБА Антон Якович. З Багачки на Полтавщині (приблизно 1865 р. н.).
ЗАЄЦЬ Микола Мартинович (1902 р. н.). Церковний регент у Лубнах. Мандрував з Харківською капелою кобзарів, деякий час був її художнім керівником. Заарештований 1937 року. Пропав безвісти.
КОНОНЕНКО Пилип Петрович. З Великої Писарівки на Полтавщині (1904 р. н.). Засновник Полтавської капели. Грав у Харківській (1925-1928 рр.), згодом — Конотопській капелах. Виготовляв бандури.
КОНОПЛІЧ Кіндрат Михайлович. З Борисполя на Київщині (1900 р. н.). Грав у Київській (1927-1929 рр.), згодом — Бориспільській капелах.
КОНОН Григорій Якович (1887 р. н.). З Борисполя на Київщині. Один із засновників (завідувач художньої частини) Першої української художньої капели кобзарів. Загинув 1937 року.
ЛЯЩЕНКО (СТАРЧЕНКО) Іван Пимонович. З Підгороднього Дніпропетровської області.
МАТЮХА Максим Мусійович. З Конотопа (1896 р. н.). Один з організаторів кобзарського руху на Сумщині.
МИНЗАРЕНКО Дем’ян. З Полтавщини (1889 р. н.). У 1920-х роках мандрував з капелами. Репресований 1936 року.

ЛІРНИКИ

БЕРНАЦЬКИЙ І. К. Із Зінькова на Полтавщині (1901 р. н.). Від нього М. Гайдай записав думу «Про Коновченка» (1926 р.).
БОКЛАЧ Назар. З хутора Лихачівки Харківської області. 1930 року фольклористи записали від нього думу «Про трьох братів Озівських».
ВАХКО Гарасим. Від нього на ярмарку в Ічні С. Маслов записав псалом «Удова» (1902 р.).
ВЕСЕЛИЙ (ЦАР) Самсон. Народився у селі Литвинівці (тепер Валківського району) Харківської області. Від нього записано думу «Про Олексія Поповича» та псалми (1930 р.).
ГОНЧАР Варивон. Із села Ков’яги Харківської області. 1930 року був ще живий. Пропав безвісти.
ГРАБ Левко. У 1915-1920 роках лірникував у Менському районі на Чернігівщині.
ГРИШКО О. Л. Немає жодних біографічних даних.
ЗЕЛІНСЬКИЙ Семен. З Київщини.
ІВАНЕЦЬКИЙ Антон Максимович. Із села Соболівки.
ЙОСИП. Родом з Павлограда. Грав біля Самарського монастиря. Ходив разом з кобзарем Древченком.
КИСІЛЬ. У 1920-ті роки ще грав на київських базарах. Пропав безвісти.
КОВАЛЬВАХ Прокоп Петрович. З-під Полтави.
КОЛЕСНИК (КОЛІСНИК) Нестор Данилович. Із села Катричівки Валківського району Харківської області.
КІШКА Петро. З Чернігівщини.
ЛІСОВИЙ (ПАПУДА) Іван. Із села Цибулева Монастирищенського району Черкаської області.
МАРТИНЕНКО (ДИМБЕРСЬКИЙ) Іван. Народився у с. Димберах (приблизно 1884 р.). 1920 року жив у Києві.
МЕРЕЖКО Іван Харламович. Із села Чаплинки Петриківського району на Дніпропетровщині.
МЕТЕЛЬСЬКИЙ. Із села Цибулева Монастирищенського району Черкаської області.
МОСКАЛЕНКО Купріян. У 1920-х роках жив у Києві. Пропав безвісти.
ЛІМОЗ (БІЯШИЙ) Василь. Із села Білоуса на Чернігівщині. Приятелював з лірником-земляком ОВЧАРЕНКОМ (ШАПОВАЛОМ) Григорієм. Обидва пропали безвісти.
ПОЛУНЕЦЬ Григорій. Зі слободи Зіньківщина Полтавського району. 1902 року П. Мартинович записав від нього псалми.
ТЕРТІЙ Степан Костянтинович. Із Старої Басані Новобасанського району Чернігівської області…


Микола Литвин

http://na-skryzhalyah.blogspot.com/2016/11/blog-post_9.html

Развернуть

Балакучий шинок #Сало с №востями Щедрик Леонтович такая потерянная страна разная политота 

Пухнастий укроп 1 с! Нагадаю, що гентьний автор Щедрика Микола Леонтович загинув в дом1 свого батька вщ руки чекюта, який надвечщ зайшов в Ух хату у вигляд1 перехожого. Його нагодували, вш л1г спати, переночував, а на ранок вбив з рушнищ Леонтовича. Вважаетсья що композитор мав квиток до Праги.
Подробиці https://bit.ly/2RfXoki

Развернуть

трамваи Днепр сошедшие с пути новости Сало с №востями разная политота 

до этого отличался частотой уездов только трамвай №1.


17 декабря на Старом мосту сошел с рельсов трамвай маршрута № 9, который ехал в направлении правого берега. Из-за того, что вагон полностью перекрыл дорогу автомобилистам, на мосту образовалась пробка в сторону правого берега. 

новость

/ у/ у' ^		
	¡¿i	1
1 1*4 I		
L:	\,трамваи,Днепр,сошедшие с пути,новости,Сало с №востями,разное,разная политота


14 декабря на проспекте Богдана Хмельницкого трамвай маршрута № 12 сошел с рельсов. Из-за аварии движение электротранспорта в сторону центра города временно заблокировано. Предварительно известно, что во время движения колесная пара трамвая одного из вагонов «слетела» с колеи, по какой причине — узнать не удалось.

новость

трамваи,Днепр,сошедшие с пути,новости,Сало с №востями,разное,разная политота


11 декабря на улице Рабочей трамвай на ходу сошел с рельсов и первым вагоном «прочесал» дерево. Из-за аварии движение электротранспорта в обоих направлениях временно заблокировано. Люди вынуждены выходить из вагонов и добираться по делам своим ходом. По предварительной информации, авария произошла из-за того, что одна из рельс была повреждена. 

Новость

		'lH if£r^1	шшт [£'£ я / — \Лк	Ж 1 1 y^J ^ßr		1	им	|Юш	rviviw гшшнfmä	Шм	
	я \		f '	V wW|^	1 ■•>			\Wl-*û	V e »— *. «jV. к		IæêêêÊÊ,трамваи,Днепр,сошедшие с пути,новости,Сало с №востями,разное,разная политота


три случая с трамваями за неделю заставляют задуматься...

Развернуть

#Сало с №востями Усик разная политота 

Эта новость, на самом деле, о том, как Усик невольно стал важной целью информационной войны.
"Стану на сторону монахов": Усик сделал громкое заявление о захвате лавры
13 декабря 2018, 08:40 ф 91.4т ^ видео * Читать материм на украинском	®
О,
НТАРИ1/
КОММЕНТАРИИ
Абсолютный чемпион мира в первом тяжелом весе украинский боксер Александр Усик заявил, что в случае захвата любой из

"Когда я задаю вопросы своему духовнику, что происходит и как на это реагировать, он отвечает: "Говори им простую вещь: читайте Библию, читайте Закон Божий, Евангелие, там все написано". Как лично я отношусь (к Томосу об автокефалии Украинской православной церкви)? Если люди станут добрее и начнут прощать обиды, если начнут любить своего ближнего, так как Всевышний нас любит, тогда я за то, чтобы его давали", – заявил боксер.


Еще до аннексии Крыма Россией наставником Усика был отец Павел из симферопольского Свято-Троицкого кафедрального собора.


Развернуть

#Острый Перец Балакучий шинок #Сало с №востями разная политота 

УНІАН жгёть https://www.unian.net/politics/10371036-7-dokazatelstv-togo-chto-besporyadki-v-parizhe-organizovany-ukrainskimi-specsluzhbami.html

ун:пн Информационное агентство Главная Погода Политика Экономика Война Спецпроекты ^ Регионы ^ Общество Спорт Мир Наука и 1Т Происшествия Курьезы Туризм 7 доказательств того, что беспорядки в Париже организованы украинскими спецслужбами ВАСИЛИЙ РЫБНИКОВ свшшэ ^ | f * § в* ЧС Еще с

1. Бытует заблуждение, что сбежавший в Россию экс-премьер Николай Азаров умер от старости, пытаясь подбриться лопатой на ходу, а его аккаунт в социальной сети ведет подслеповатый бурундук. К счастью, это фейк (хотя про лопату и бурундука правда), подтверждением чему может служить сенсационное открытие, сделанное Николаем Яновичем не далее как сегодня. Детально проанализировав фотографию, на которой какой-то подозрительный тип в желтом жилете, под коим безошибочно угадываются блакитные трусы и бандура-выкидуха, играет в Париже на рояле, экс-премьер быстро згадал, как то же самое было на киевском Майдане в тот момент, когда Николай Янович чкурнул из Украины в Австрию, где згвалтованно спознавал гейский прутень, пока не удалось закивать пятаками в Россию. «Взнайдите разбежности в сценариях впереворота», - иронично написал Азаров, поместив рядом с парижским роялем фотографию киевского майданного пианино. Всем сразу бросилось в глаза, что на снимках один и тот же инструмент, более того, на нем играет песню «Макроняку на гилляку» тот же самый музыкант! Очевидно, что организатор переворота Порошенко Петр велел СБУ перевезти его в Париж вместе с пианино, потому что откуда же в Париже рояль.
2. Россия освободила Париж от коричневой чумы фашизма, и поэтому Украина пытается взять реванш и вернуть Париж в коричневую чуму фашизма. Это азы.


3. В одном из протестующих французов житель Донецка опознал украинского моряка, который пытал его в Бердянске, запрещая есть гальванизированных лягушек, «пока Макрон не сидит», но в какой-то момент перегнул палку, и житель Донецка умер от короткого замыкания в отчаянной попытке стащить медный дроссель. Этот случай циничный моряк назвал «Цікаві досліди». Преступлением карателя уже заинтересовались правоохранительные органы ДНР.

4. На беспорядках в Париже были неоднократно замечены двое мужичков с флагом Украины - пародийным триколором с двуглавым орлом и саркастической надписью «Донецкая народная республика» - явным свидетельством того, что СБУ и Нацгвардия планируют скорое нападение на ДНР с целью убийства мирных жителей и захвата исконно донецких территорий. Примечательно, что один из них, член «Правого сектора» по кличке «Друг Ксавье Моро» (в переводе с французского - «Ніжний Шматочок Сала»), является гражданином России с 2013 года, членом организации «Восток Франция - Солидарность Донбасс» и «международным» наблюдателем на выборах в Лугандоне, откуда он, пользуясь дипломатическим статусом, вывез на неподконтрольную российским войскам территорию карателя Чебурашку, обоснованно подозревающегося в циничном убийстве господина Захарченко. Подумайте над этим.
5. «Желтые жилеты» танцуют украинский гопак «На сопках Маньчжурии» (он же «Там де гори й полонини») и рисуют на спинах и стенах домов украинский тризуб в виде серпа и молота. При этом Франция вместо того, чтобы отправить эти очевидные доказательства украинского вмешательства в Гаагу, начинает постыдное расследование о причастности России к парижским беспорядкам. Поразительные двойные стандарты!


6.Мирный гражданин России, мирно гулявший по улицам Парижа в модном желтом жилете, который он случайно привез из Москвы, потому что работает там высокопоставленным дворником, был внезапно подвергнут выстрелу в живот из обреза, которым пользовались малороссийские куркули в гражданскую войну. Последнее, что он услышал перед тем, как в пряжку его ремня вонзилась резиновая пуля, были слова на незнакомом языке: «Ну шо, москалику, шпілі бачив?».


7. Агенты СБУ под видом «желтых жилетов» повредили табличку Украинского культурно-информационного центра. На видео отчетливо слышно, как майор Горковэнко кричит подельникам на украинском языке: «Назад!». Это краткая форма известного украинского выражения «Назад, курво, це ж наше обійстя!». Большая ошибка карателей, неопровержимое доказательство для российского МИДа и Следкома. Доказательства России, впрочем, всегда неопровержимы, там точно знают, кто виноват, а кто вообще никогда нигде ни при чем.

Развернуть

Балакучий шинок #Сало с №востями разная политота 

Написал экс-помощник заместителя главы Пентагона и директор аналитического Центра Байдена при Пенсильванском университете Майкл Карпентер https://twitter.com/mikercarpenter/status/1072194262639538176 

Вал Мишель @УА1_М1СНЕ1_7 -15 ч. РУССКИЙ МИР- ЭТО ПОДЛОСТЬ И НИЗОСТЬ Русское вероломство в Керченском проливе оказалось еще более гнусным, чем вы думали. По словам командующего ВМС Украины адмирала Воронченко, пограничники из Керчи связались по рации с украинцами и сказали ждать эскорт для

И это при том, что параллельно проводилась мощная российская кибератака на Украину http://joyreactor.cc/post/3748548

Развернуть

Балакучий шинок #Сало с №востями разная политота 

Росія проводила кібернапади проти України одночасно з ескалацією в Чорному морі

Балакучий шинок,Сало, аналитика, обсуждения, Украина, война,Сало с №востями,ccn, saloandnews, сало с новостями, новости с салом,разное,разная политота


Росія провела численні кібернапади минулого тижня проти України та урядових і приватних організацій інших країн. Про це повідомляє Джеремі Самід, керівник приватної фірми Stealthcare, що працює в сфері кібербезпеки і яка виявила ці напали.


"Кібернапади відповідають зусиллям Росії з просування гегемонії радянського зразка по всьому світові – більше ніж регіональні бійки з Україною", - говорить Самід.


"Ці російські агенти кіберзагроз часто використовують слово "ведмідь" (англійською "Bear" – ГА) в своїй назві – найбільш відомі "ведмеді" це Fancy Bear, Cozy Bear – ті самі зловмисні діячі, які відповідальні за численні шпигунські напади, включаючи злам Національного комітету демократичної партії США в 2016 році", - говорить Самід.


Кібернапади проти цілей в українському уряді та збройних силах відбулись до та протягом нападу з захопленням українських кораблів 25 листопада,пише видання Defense One, посилаючись на інформацію Stealthcare.


Ці напади могли мати на меті отримання інформації пов'язаної з плануванням операції. Якщо так, то це повідомлення ще раз підтверджує неправдивість заяв Росії про те, що Україну розпочала кризу, наголошує видання.


https://ukrainian.voanews.com/a/kebernapady-proty-ukrainy/4693923.html
Развернуть

шо там у французів Желтые жилеты Париж Макрон хуйло Профсоюзы та інші дійові особи Балакучий шинок Франция разная политота ...#Сало с №востями 

Развернуть
В этом разделе мы собираем самые интересные картинки, арты, комиксы, статьи по теме Сало с №востями (+4857 картинок, рейтинг 42,677.3 - Сало с №востями)