Сало с №востями

Вояк УПА Степан Петраш

Інтерв'ю за 2015-й рік зі Степаном Петрашем, який два роки провоював в УПА у складі округу «Чорний ліс», за що потім десять років відсидів у в'язниці та двадцять років провів у засланні у Воркуті. Доповнення до допису з Моєї України.

89-річний Степан Петраш, вояк УПА з Калуша, за руку тримається з 97-річним ветераном радянської армії із Запоріжжя Іваном Залужним

Ухвалення закону про визнання УПА борцями за волю України, на вашу думку, не є дещо запізнілим актом, зважаючи, що живими залишилося зовсім мало «упівців»?

Так, нас залишилося мало. Але те, що ми ще встигнемо отримати якісь пільги, не є головним. Ми народ скромний, нам аби Україна була. А решта, як то кажуть, придасться. Визнати УПА треба було більше для історії, ніж для нас. Щоб історію не фальсифікували й не писали дурниць. Це були героїчні часи, нація складала іспит на життєздатність, і вона його пройшла.

На рівні Івано-Франківської області вас, напевно, вже давно зрівняли з ветеранами Червоної армії, надавши аналогічні пільги?

Так, за міськими законами, ми маємо такі ж пільги, як інші ветерани. Тільки вони отримують ті пільги з державного бюджету, а ми – з місцевого. Це безкоштовний проїзд у місцевому транспорті, а за комунальні послуги платимо тільки 25%. Також уже другий рік отримуємо до пенсії 500 гривень доплати. Половину з них дає районний бюджет, іншу половину – обласний. Так що ми задоволені.

За вашими відчуттями, історичне примирення між воїнами УПА й Червоної армії, про яке всі говорять, дійсно відбулося?

Насправді ніякого примирення не було. Я як представник УПА з Прикарпаття їхав у Київ з такою думкою, що ми разом з колишніми учасниками Вєлікой Отєчєствєной войни, як вони себе називають, тобто фронтовиками, сядемо й обговоримо правду про ті події, які були. Але 6-го числа на акції біля музею з їхнього боку фактично нікого не було. Хіба що один Іван Залужний. От він – українець! Визнає Українську Державу, символіку, вояків УПА як воюючу сторону, путінську Росію – агресором. Це нормально, з ним можна розмовляти (Іван Залужний – радянський ветеран із Запоріжжя, внук якого загинув в АТО – авт.).

Але бодай би явилися на ту зустріч ті ветерани, що не визнають України, хіба що – українські пенсії й доплати до них. Я був готовий до зустрічі з ними, але організатори її не провели.

Але на засіданні Верховної Ради, на якому ви були, червоних ветеранів було чимало.

У Верховній Раді ми сиділи справа, а вони – зліва. Я зауважив, що з них мало хто аплодував. Вони не реагували на виступи Президента, який згадував УПА. То не їхня тема.

Після засідання я перший підійшов привітатися. Люблю поговорити, але в них не було бажання на чужі їм теми розмовляти. Я їх спитав: «Хлопці, ну, ви – українці?». Вони відповідають: «Українці». Я їм: «Ви ж воювали?»  – «Воювали» – «І ми воювали. І ми, і ви – з одним ворогом. А ви визнаєте сьогодні Українську Державу, її символіку?». Вони так якось дуже невпевнено відповіли. Я далі: «А вітання «Слава Україні! Героям Слава!» як сприймаєте? Позитивно?». Відповіді не пролунало. Тобто вони залишаться до кінця комуно-совєтськими людьми. Вони досі живуть Совєтським Союзом, минувшиною комуністичної партії, їхній Господь – це Жуков і Сталін, які були вбивцями для українського народу.

І хоча вже рік триває війна з Росією, я ні разу не чув, щоб з їхнього боку, з боку їхніх представників було звернення проти російської агресії. Хіба що Іван Залужний щось казав. Вони ще живуть тими старими міфами: «непобєдімая армія», «один народ», «одна страна». Та не одна ми «страна» і не один народ. Для патріотів-українців Совєтський Союз ніколи не був батьківщиною. То був окупаційний режим.

Тому шкода, що не відбулося справжнього примирення, що не прийшли дві сторони і не сказали одне одному: «Були в нас помилки з обох боків, працюймо тепер для України, її відродження і захисту від російських агресорів».

А які помилки, на вашу думку, ваші опоненти мали б визнати?

Наприклад, коли фронт почав з-під Сталінграда йти на захід, коли гнали німців, то місцеві комуністи паралельно на наших теренах готували списки для приходу каральних органів совєтської власті, щоб арештовувати і знищувати українських патріотів.

А свої помилки ви готові визнавати?

Ми готові визнавати ці помилки. Але вони мусять визнати, що є самостійна незалежна Українська Держава, що ми з росіянами не брати.

Помилково казати, що ми всі білі й пухнасті. То була війна, складні були часи. Така була світова ситуація, що довелося з різних боків барикад воювати з одним ворогом – німецьким нацизмом. Ми, українські повстанці, воювали в партизанських рядах, вони – в окопах. То трохи різна ситуація. Неправильно нас питати: «Скільки ви міст узяли?»Ми не міста брали, ми завойовували серця народу. Але були випадки, що районні центри звільняли від німців і червоних окупантів.

Є велика різниця між ними і нами. Вони служили і воювали в складі величезної держави, мали тил, медичні установи, вони все мали. А в нас кругом був ворог, ми не мали своєї держави. Така-от армія без держави.

Дехто не може пробачити українським націоналістам, що, мовляв, вони спочатку німців підтримували.

Україна надіялася на Німеччину, що вона почне війну з Росією і дасть можливість Україні мати свою автономію. Але Гітлер не погодився. Він вирішив Україну теж звоювати і зробити її колонією, а українців – рабами. Але так не вийшло.

Ви хотіли б через рік знову спробувати примиритися з радянськими ветеранами? Чи і через рік, і через два вони не зміняться?

Надії ми ніколи не втрачаємо. Враховуючи складну ситуацію, коли є загроза військової агресії, може, і втрати держави, мусить бути спільна мета – наша Україна, другої в нас немає. Земля в нас із ними одна і разом треба працювати. Тому варто було б зійтися і сказати одне одному: забудьмо, що було, і починаймо з чистого аркуша. Але їм потрібно якось лишитися тієї комуно-російської вдачі.

Хоча за рік може навіть так станеться, що війна закінчиться й Україна почне процвітати. Українці стануть добре жити, і це заставить наших опонентів змінити погляди.

Радянську символіку заборонили як тоталітарну. Але частина ветеранів під нею боролася. Як вважаєте, їм треба залишити той серп з молотом і червоний прапор як пам’ять?

Я розумію, коли українці вимушені були захищати імперію, насправді ворожу до них. Бо були такі закони, що всі мусили йти в армію. Інакше з ними розправлялися каральні органи. Були випадки, що й розстрілювали дезертирів. Тому нікуди було діватися.

Але ті, кому дорогі червоні прапори, під якими воювали їхні діди, мусять розуміти, що Радянський Союз, який став продовженням Російської імперії, був ворожим до України. Росія фізично винищувала український народ, присвоювала собі культурні та історичні здобутки нашого народу, просто крала. Навіть назву вкрала. Яка вона Русь? Це Московське царство. Русь – це Україна, Київська Русь.

Підкоривши собі Україну, вони, як окупанти, діяли злочинно проти українського народу. Тому хай ті червоні прапори, під якими діди воювали, занесуть у музей і більше не чіпають.

Попри те, що вам не вдалося примиритися з радянськими ветеранами, загалом від поїздки до Києва ви задоволені?

Я страшенно задоволений. Бо бачу, як молоде покоління нас там прийняло – щиро і з любов’ю. А хлопці з фронту нас ледь не на руках не носили.

Я 25-26 квітня був у Холодному Яру, нас там було лише два ветерани УПА. То нас рвали на шматки, особливо ті, хто приїхав зі сходу чи півдня. «Дядьку, дайте я вас потримаю за руку», «Дайте я з вами сфотографуюся» тощо.

Підходить одна жіночка у вишиванці з Одеси. По-російськи каже: «Дайте свою руку». Взяла, закотила сорочку вверх і каже: «Разрєшитє на вашу руку положить мою». Я їй відповідаю: «Пані, та я ще теплий». А вона: «Я хочу у вас взять нємножко етой енергіі – патріота». Каже, що приїде до своїх «путінців» і буде розказувати, що живого «бандерівця» бачила! І що він не страшний, а інтелігентний, приємний і симпатичний. Ну, із симпатичним вона трохи перебільшила (сміється – авт.).

Це взагалі перше 8 травня, яке відзначаєте?

Так. Це дуже правильно зробили, треба вибити той козир, що 9 травня – то День Перемоги. Має бути День скорботи і примирення, все. Так, як робить увесь світ, – поминає жертв Другої світової війни.

І примирення має бути, щоб разом працювати на вільну незалежну Українську Державу. Ми не маємо зла на ветеранів радянської армії. Бо якщо Західна Україна була тільки п’ятдесят років під червоною неволею, то східна – триста п’ятдесят, і там було страшне спустошення. Тим паче, Голодомор забрав десять мільйонів українців. І не одне десятиліття треба нарощувати те, що ми втратили.

9 травня влада не планує скасовувати, до речі. Ви б теж залишили цей день для тих, хто звик відзначати його як свято?

9 травня Росія окремо собі таке свято зробила, бо не хотіла разом з антигітлерівською коаліцією святкувати. Святкувати разом з Росією – неправильно. Бо вони цю перемогу демонструють як заслугу саме Росії. І Сталін після війни підняв тост за «велікій русский народ», а не за українців, білорусів, казахів тощо. І дуже добре казав зараз Порошенко, що перемога належить усім народам Совєтського Союзу, а не совєтському народу.

Загалом непереможність радянської армії – це міф. Бо з початку війни німці розгромили вщент мільйонну армію СРСР і загнали її під Москву і Сталінград.

Бо Сталін припустився величезних помилок. Насамперед у тому, що повідстрілював генералітет армії, генералів і маршалів. Також була помилкова стратегія. Сталін до 1941 року готувався лише до наступу, не було мови про оборону. Тобто готувалися ворога бити на його території. Ця стратегія виявилася згубною, СРСР не мав засобів оборони, не знав, як оборону тримати, і не вмів цього робити, та й не було чим.

І що вийшло? Німці випередили на три тижні Радянський Союз і в перші два місяці в полон здалися вісімсот тисяч солдатів. Загалом полонених набралося 2,5 мільйона. І хіба що пізніше через помилки німців (бо вони були дуже добрі вояки, але погані дипломати) радянська армія почала перемагати.

Для вас нинішня війна з Росією очікувана? Ви розуміли, що Російська імперія не заспокоїться?

Так, це було зрозуміло. Тільки не зрозуміло, чому наші всі президенти розвалювали армію, маючи Росію під боком. Кучма розпустив Нацгвардію, а це – еліта армії, вона мала танкові частини, авіацію, артилерію, то була армія, яка могла захистити рік тому Крим.

А що заявляла свого часу Тимошенко? Щоб сподобатися виборцям, вона вирішила скасувати призов і за три місяці створити контрактну армію. Та ніхто за такий час її не створить.

Янукович уже просто добив ту армію, яку поступово нищили. Він готував здачу України Путіну, тому Крим узяли голими руками і вже рік ми не можемо собі дати раду на Донбасі.

Війна, на вашу думку, ще довго триватиме?

Є два варіанти. Або Росія готує наступ, забере решту Донбасу й намагатиметься дійти до Дніпра. Бо має чим. І це якщо Захід нам не допоможе її стримати. А другий варіант – змусити якось Росію припинити підтримувати донецьких бандитів. Тут важливу роль теж відіграє світове співтовариство.

І наприкінці розкажіть, як ви у свої 89 років так молодо виглядаєте? Як підтримуєте форму?

Займався фізичним вихованням з малих років. Я – селянський син, один був у батька. Починаючи з шести років, допомагав у господарстві. Дитиною любив спорт, відмінно плавав, бо народився біля річки. А плавання дуже загартовує. Займався лижним спортом, футболом, волейболом, у гімназії також спортсменом був.

Тобто до УПА я себе фізично підготував. І ця фізична загартованість мене врятувала на Сибіру і в тюрмі, де мене двічі виводили на розстріл.

Крім того, щоб вистояти перед ворогом, в ОУН нас виховували не нити, не плакати. Націоналісти мали бути сильні духом і тілом. Ніколи не жалітися іншому. Якщо тобі зле, намагатися справитися зі своєю проблемою самому.

Оцей сильний дух дуже допомагав. Коли було складно, ми все одно вірили, що перемога буде за нами, якось вирішиться все на нашу користь. Хоча вірити, що ми переможемо Німеччину чи СРСР, було безумством. Скребло на серці, коли сидиш у лісі, бачиш совєтські літаки, які роблять маневри, поїзди ходять, танки їздять, а що в нас? Стрілецька зброя – і все. Але ми не здавалися і не падали духом.

Ми не здавалися й у таборах. У Воркуті обслуговували одну із шахт, у такий спосіб нам удалося налагодити ручне виробництво бойових гранат. Ми зробили сімсот гранат і сім мін.

Для чого це робили? Бо 1952 року почався перегляд політичних справ. І почалися розстріли деяких наших повстанських провідників. Тому стало страшно. І ми вирішили (хоча то було наївно): якщо нас вирішать знищити – то хоча б із музикою помремо.

Один східняк нас потім випадково здав. З тих 22-х людей, задіяних у виробництві гранат, п’ятеро взяло все на себе – і коло замкнулося. Їх засудили до смертної кари. Але тоді СРСР підписав конвенцію про незастосування смертної кари, і всім їм додали ще 25 років таборів.

Джерело: «Вголос», Мар’яна П’єцух

В Україні зерновими засіяно 76% запланованих площ

Станом на 5 травня посів ярих зернових та зернобобових культур проведено на площі 5,5 млн га або 76% до прогнозу (7,2 млн га).

Про це повідомляє прес-служба Мінагрополітики. Передає АгроПортал.

В тому числі ранні ярі зернові та зернобобові культур посіяні на площі 2,3 млн га або 98% до прогнозу (2,4 млн га), з них:

ярої пшениці посіяно 167 тис. га або 94% до прогнозу (178 тис. га);
ярого ячменю – 1,5 млн га або 95% до прогнозу (1,6 млн га);
вівса – 197 тис. га або 95% до прогнозу (211 тис. га);
гороху – 378 тис. га або 114% до прогнозу (330 тис. га).
Кукурудзи на зерно посіяно 3,1 млн га або 69% до прогнозу (4,5 млн га).Гречки посіяно 18 тис. га або 13% до прогнозу (145 тис. га). Проса посіяно 11 тис. га або 14% до прогнозу (81 тис. га).

Крім того, цукрових буряків посіяно 305 тис. га або 104% до прогнозу (293 тис. га). Соняшник посіяний на площі 3,8 млн га або 70% (5,4 млн га). Посів сої проведено на площі 793 тис. га або 41% до прогнозу (1,9 млн га).

Под Киевом откроют статую вокалиста Slayer

В зоопарке "XII Місяців", который находится в селе Демидов Киевской области, собираются открыть статую Тома Арайи — вокалиста и басиста американской трэш-метал-группы Slayer. Информацию об этом Noizr подтвердила администрация группы зоопарка на Facebook.

Точная дата открытия скульптуры неизвестна, однако в сети уже появилась её фотография.

Зоопарк "XII Місяців" был открыт в 2015 году в селе Демидов Вышгородского района в 40 километрах от Киева. На его территории, которая насчитывает 16 гектаров, проживает более 100 домашних и диких животных и птиц.

Про четвертую власть

Когда мы говорим “США”, мы почему-то сразу видим перед глазами что-нибудь из современных атрибутов передовой страны - домик с лужайкой и флагштоком, на котором майорить stars and stripes, бетонные джунгли Большого Яблока, Гранд Каньон, или - на худой конец - мост Golden Gate и авианосцы. И когда нашему внутреннему взгляду предстает эта картина, то как-то горько и обидно осознавать, что мы живем нихрена не в домиках с лужайками, а в бетонных бараках, флагштоки у нас, как правило, возле бензоколонок, а наши Золотые Ворота, безусловно, одна из красивейших станций метро в мире, но от унылых рож аборигенов, курсирующих по ней, хочется немедленно прыгнуть под прибывающий поезд (и тоже самое касается и России, и Беларуси, и прочих %country_name%станов). Абыдна, блин.

И, разумеется, всем хочется жить как в США - с лужайкой, авианосцами, мостами и Голливудом. Хочется, но не получается. Ведь, казалось бы, возьми, и скопируй. Вот, например, в Мордоре взяли, и ввели каких-то сенаторов. Чтобы совсем как у богопротивных пендосов. Помогло? Не очень. Вот мы взяли, и вместо опостылевших ППС запилили новых, чистых и блестящих копов. Лужайки чот зеленее не стали. Выходит, скопировать-вставить не работает. Ну, или работает, но как-то не так.

Разумеется, тут же нашелся ответ - виноваты во всем власти. Эти пидоры, значит, сели там на потоки, и мешают честным людям жить. И все, что надо сделать - это прогнать барыг, и поставить новых, честных и хороших. Ну, или к такой модели апеллируют сторонники наших борцов с коррупциями - мол, Межигорья распродать, а деньги - в пенсионный фонд. Или - раздать учителям. Или - на армию. Саакашвили примерно так и сделал, кстати - заставил бывшего главу грузинской ЖД закупить вагоны и выплатить зарплаты из своего личного кармана, и за это его люто, бешено любят наши избиратели.

Конечно, это дало бы некий кратковременный эффект - как это дало кратковременный эффект в Грузии. Однако, стоило команде Михаила пролететь на выборах, как начался стремительный откат к купленным-проданным судам, карманным СМИ и прочей веселухе.

Точно так же, кстати, закончилась одна просвещенная диктатура в Африке - там президент-диктатор всерьез озаботился борьбой с коррупцией, жил на одну зарплату и вообще был весьма неплохим парнем (даже людей не ел). Правда, его уже через пару месяцев нахуй убили, а его преемник на отложенные для детсадов и школ деньги купил себе самолет (на борту которого вполне мог кого-то сожрать, но мы этого не знаем наверняка).

Так вот, вернемся к США. Почему-то глядя на авианосцы и Голден Гейт, люди как-то упускают из виду, из какого говна и палок все это строилось, ведь чуть более ста лет назад в США царила зрада, разительно напоминающая наши 90е, с той лишь разницей, что вместо биты для отжима использовали биржи и газеты - скажем, некий Джей Гулд, по дивному совпадению, владелец New York World, попытался сожрать аж целый Western Union Company - на минуточку, монополиста телеграфной связи (привет, Укртелеком!). Ребята типа Гулда активно скупали политиков, чиновников, силовиков, и вообще вели себя ну прямо как один рыжий поц с дамбаса.

Как вы думаете, что сделали проклятые пендосы, чтобы это прекратилось? Раскулачили Гулда, или свергли злочынную владу? А вот и нет - люди доебались до прессы.

Внезапный поворот, правда? Журналистика не зря названа четвертой властью - именно журналистика призвана служить обратной связью общества и власть имущих. Именно громкие коррупционные разоблачения вынудили политиков пойти против олигархов. И да - это было долго и сложно. И - опасно, прежде всего, для самих журналистов. Но это сработало.

А теперь переходим к самому сложному: почему у нас это не работает.

Коррупционные скандалы сотрясают наше медиапространство чуть ли не каждодневно - то Липецк не закроют, то у Лещенко квартиру не по карману найдут, то, оказывается, баба Йуля задекларировала 200 тыщ зеленых, а сама обедает с Трумпом за 2 ляма. Но толку от этого - ноль.

Конечно, самой простой отмазкой служит “они там все погрязли в воровстве”, и, мол, не хочу разбираться в сортах говна. По иронии, именно нежелание копаться в сортах приводит к тому, что публику кормят отборным калом. Смотрите как работает наша “журналистика” (на самом деле, у нас нет журналистики от слова совсем):

Прежде всего, журналисты (будем придерживаться этого термина, т.к. словосочетание “медийная блядь” хоть и передает смысл, но ввод в заблуждение, будто у нас есть журналисты), хотят кушать. Это, в общем-то, нормальное стремление любого живого существа. Это значит, что за каждую напечатанную культяпками буковь, они хотят получать копеечку. А лучше - гривну. А еще лучше - доллар. И это - я повторяю - нормальное и естественное стремление любого человека - получать за свой труд (да, проституция - это тоже работа) максимальное вознаграждение. Это вынуждает более-менее продвинутых борзописцев монетизировать свои навыки владения пером/камерой через продажу своих услуг публичным личностям. И это - опять же - естественно, хоть и нехорошо.

Дальше срабатывает уровень повыше - а именно - заказчики банкета - наши бароны-разбойники ХХI века. Господа олигархи используют СМИ не для сбора мнений людишек, а с целью распространения выгодной для себя информации - будь то зомбирование ватных долбоебов, или перепрошивка патриотов. В любом случае, поток информации идет не в том направлении. Это, кстати, ярко показал пример Майдана, когда руководство страны вместо того, чтобы прислушаться к шуму за окнами, пыталось этот шум залить всякой херней через подконтрольные СМИ - в итоге получилось так, что в эфире было только два варианта информации - за и против майдана. Вот беркут избивает бедных студентов, вот злые националисты избивают беспомощных беркутят. При этом мнение самих беркутят и националистов, в общем-то никто не транслирует. И даже на самом майдане - с трибуны вещали Яйцебоки и Кличко, т.е. опять же - информацию спускали сверху вниз (точнее, пытались спустить, не понимая, что делают совсем не то, что надо).

Так вот, второй этап работы наших СМИ - это попытка спустить мнение партии народу. Я не берусь утверждать, что это пошло от совка, когда телевизор служил путеводной звездой, но суть явления именно  в том, что журналисты работают не в ту сторону. Вместо того, чтобы рассказывать про положение дел вообще, они транслируют медийные выпады олигархических кланов. Скажем, газовая мафия под знаменами Юли очень неуютно себя чувствует после того, как газ начали закупать по новым схемам, в которых - бида-бида - тырить миллиарды не получается (а их там натырено немало - особенно на смягчении тарифов для населения). И вот Юля и ее спонсоры раздувают тарифный майдан, или еще какую-то херню.

Третий этап работы СМИ начинается уже в голове обывателя. И тут тоже все через жопу (физиологически, конечно, через глаза и уши, и уж лучше бы и вправду - через жопу).

Из-за особенностей советской экономики, сформировался советский же менталитет. В этом миропонимании государство - это такая большая и сильная штука, которая распределяет блага. Однако, поскольку Государство в головах обывателей - это такой черный ящик с парой кнопок, их понимание процессов внутри - весьма условно и примитивно (к сожалению). Например, те же самые поднятые тарифы в головах большинства - это просто так прихоть шоколадного султана, и лечатся они заменой султана, а не каким-то там тонкими настройками.

Достаточно глянуть на претензии большинства к нынешней администрации: тарифы, курс, зарплаты. Заметьте: никто не требует, скажем, выкинуть бизнес из политики. Ну, или требуют, но сначала - обязательно отняв и поделив. То есть, никто не требует незыблемости правил игры. Никто не требует перестать играть с Конституцией так, словно это какая-то книжка-раскраска для детей дошкольного возраста. Никто не требует себе права распоряжаться своей землей и собственностью - общественность всерьез не хочет отменять мораторий на продажу земли.

Подобное, непонимание того как и зачем вообще фунциклирует такая сложная структура как “государство”, приводит к психологии просящего - когда свое благополучие люди связывают только и только с людьми “наверху”. Ярче это выражено в традиционно “ватных” регионах - с крупными промышленными предприятиями, которые и вправду сильно зависят от политики - может дамбас в обмен на свой порожняк заворачивать миллиарды в Донецк - дамбас жирует, и любит Овоща. Не может - начинается скулеж про злых гуцулов у власти.

Вот на этой теме и пристроились наши доблестные журналисты. Поскольку никто особо не связывает свое благополучие со своими собственными усилиями, то журналистика превращается в такую себе медийную гладиаторскую арену, где всякие горлопаны упражняются в том, как бы получше торпедировать заказанного политика. Само миропонимание людей подталкивает к самым простым и очевидным решениям, когда для того, чтобы снискать популярностью избирателей, достаточно просто удачно дать залп из всех орудий. “Тарифы” - кидают клич бойцы Юли, и тут же под ее знаменами 20% избирателей. Бей шоколадного барыгу - вещает харизматичный грузин, и вот еще 20% избирателей уходят в его сторону. “Львовский мусор!” - и вжух, - у самонемощи не осталось рейтинга.

Но это только начало веселья. Мякотка в том, что кто бы ни был у руля, он автоматически становится мишенью. Даже не потому, что злые дядьки так решили, а потому, что журналисты просто не умеют работать по-другому. Даже грызня на уровне блогеров и волонтеров идет зачастую не по принципу “смотрите, что я сделал”, а “смотрите, что наворотил этот мудак”, А народ - как просящая сторона - не пытается ставить своих условий, а жадно ловит ушами очередную лапшу про тарифы, доллар по 8 и геноцид дамбаса.

Только единичные, практически никем не читаемые, новостные ленты состоят не из визгов про зраду, а из внятных и всесторонних обзоров.

И это, на самом-то деле, огромная проблема. Возможно, даже ключевая.

Я даже, пожалуй, рискну предложить решение этой самой проблемы, которое, конечно же, никогда не будет реализовано, но которое могло бы разорвать этот порочный круг. Оно довольно простое: бойкот существующего информационного пространства.

Олигархи и политики платят медийщикам не за красивые глаза, а за вот эту всю зраду и генотьбу, когда любой шаг или его отсутствие становится предметом всесторонней критики. Таким образом, опустив в глазах общественности других, они возвышаются сами. Что поделать - мы пока не доросли до конкуренции идей, и можем только топить других. Изменить свою природу одним росчерком мы не в силах, но можем хотя бы ее осознать, и противиться ей до тех пор, пока она не изменится со временем.

Так вот, отказ от этой информационной накачки - это тоже обратная связь - сигнал, что мы по уши сыты туфтой и медийным мочиловом. Что эти методы примитивных манипуляций не работают. Это касается, в общем-то, всех - и “зрадофилов” и “порохоботов”, т.к. и те, и дургие в равной степени увлечены игрой в “утопи другого”.

Почему за поребриком "шьют дело" Яценюку 

Чудова новина щодо розвитку нашої енергонезалежності - в Чорнобильській зоні будується перша сонячна електростанція

У першому півріччі цього року в Чорнобильській зоні може почати роботу перша сонячна електростанція.

Про це в інтерв'ю Громадському розповів міністр екології та природних ресурсів Остап Семерак.

Міністр нагадав, що наприкінці минулого року було оголошено про збір заявок від інвесторів на будівництво сонячних електростанцій у Зоні відчуження.

«До 1 березня ми збирали ці заявки і отримали понад 50. Сьогодні проводимо підготовчу роботу щодо старту цих проектів», — сказав він.

За словами Семерака, потенціал Чорнобильської зони дозволяє дати можливість реалізувати усі ці заявки.

«Чорнобильська станція мала 4 енергоблоки, а планувалося їх в радянські часи збудувати аж 12. Мережі, які будувалися, були доволі потужними. Я думаю, що ми можемо, при правильній організації роботи забезпечити інтерес всіх інвесторів, які прийшли», — сказав міністр.

За його оцінками, йдеться про виробництво в межах 2,5 тисяч МВт електроенергії.

«Це величина, співрозмірна з двома енергоблоками атомних електростанцій», — додав він.

Також Семерак розповів, що перший проект відновлювальної сонячної енергетики на території Чорнобильської Зони вже почали реалізовувати.

«Сьогодні можемо говорити про першу приватну інвестицію у цю зону. Це невеличка сонячна станція, яка вже будується. Це український інвестор», — сказав міністр.

На питання, коли можна очікувати на запуск та отримання першої «зеленої» енергії з Чорнобиля, Семерак відповів: «Я дуже сподіваюся, що це буде вже в першому півріччі цього року».

Також Семерак зазначив, що плану демонтажу четвертого енергоблока ЧАЕС під аркою немає.

Джерело: https://hromadske.ua/posts/vlitku-ukraina-mozhe-otrymaty-pershu-soniachnu-enerhiiu-z-chornobylskoi-zony

немного Перемоги в ленту

ПАТ "Аграрний фонд" (власником 100% акцій є держава) - чистий прибуток за 1 кв. 2017 111.3 млн грн (за весь 2016 чистий приб. 48.7 млн грн)

Суровые будни оккупации

Оккупированый рф Донецк является витриной для русских пропагандистов. Сюжеты из Донецка, которые снимают по методичкам Геббельса, которые по старой православной привычке слизали русские, ибо думать -это не про них, должны по идее будоражить воображение хавающих с лопат иванов из хантымансийсков, омсков и прочих жоп цивилизации, а также вызывать бурю негодования у диванных патриотов неоккупированой части Украины. Правда, выходят один х*й жигули.

Сезон победобесия начался также и в оккупированом Донецке. Колорадские ленточки уже в продаже, бабульки, которые не доносили пилотки во время, когда обычный пенопласт был со вкусом сгущенки, уже в предвкушении дня, когда можно таки нарыгать и набухаться по важной причине. Ну то есть типа праздника.

Да, на камеру можно русским пропагандистам рассказывать про дидов, низабудимнипрастим и т д, но факт остается фактом: 364 дня в году хранителям памяти дидов абсолютно насрать на дидов, даже место западло в транспорте уступить ветеранам общественном весь год.

Особенно умиляют заявления ко-ко манданте захарченко о том, что если кто хочет приехать попраздновать 9 мая, приезжайте в Донецк. Чо б*я, серьезно? Прям, желаю, хочу: взял и поехал дидов вспоминать? А на блокпосту сепаров показал паспорт с плохой и что будет?

А будет все просто: показал ветеран паспорт с плохой пропиской на блокпосту орков и поехал не на победобесие, а на православный подвал. А через пару дней на камеру тех же русских типа журналистов, дед, ветеран, признается, что убил Кеннеди по приказу Яценюка. В принципе, конечно затея неплохая: пригласить вату с неоккупированой части Украины приехать за свои же деньги в оккупацию и отведать настоящего русского паяльника в духовном подвале русских фашистов - это таки люто. Хотя... Может оккупанты ведусь перепись дебилов, все может быть.

Короче, все как всегда у русских пропагандистов: вывеска яркая и красивая [приезжайте в Донецк праздновать 9 мая], но внутри фуфло [ подвал православный]. Но шумиха нехилая в сми, быдло в стране деревянных туалетов схавает .

На так называемые майские праздники в оккупированом Донецке будет много говориться про дастижэнийа оккупационной администрации и 999 побед над птеродактилями с тернопольской пропиской в боях пивбаров Макеевки. Только о некоторых вещах опять забудут рассказать. Русские пропагандисты вообще любят забывать многое, особенно то, что не понравится росбыдлу и испортит картинку в сми рф.
На что спорим, что ни по одному русскому тв каналу не скажут о том, что на шахте Засядько с 1 мая шахтеры снова на 2 недели в бесплатных отпусках? Как же это духовно - орать про любимых шахтеров, но даже на майские праздники оставить любимых шахтеров без денег, вы ненаходите? И заметьте, сланцевый газ не добывают американцы, а шахта стоит. Кто ж в этом виноват. Рукожопые руководители оккупационной администрации или американцы? Сложный вопрос для ваты.
Также забудут рассказать пропагандисты кремля о скором отключении шахт Донецка, Енакиево и Макеевки за долги по электроэнергии. Шахты. За долги. Отключать будут. Кто? Видимо опять американцы,рукожопые типа руководители недостраны и так называемое внешнее управление шахт не при чем.

Давайте объясню на пальцах, что будет дальше: любимые на камеру рос тв шахтеры останутся без работы. Совсем без работы. Шахты затопятся. А это жопа для экологии Донбасса. Хунта виновата в долгах шахт по электроэнергии или кто-то не платит за электроэнергию, а списывает как бы оплату за электрику себе в карман? Это кто ж такой хитрый, Яценюк что ли?
Кроме шахтеров на камеры русских пропагандистов любят признаваться в любви металлургам. Работа металлургов - престижная и высокооплачевая. Была. До оккупации части Донбасса рф. Хоть сейчас и будут распинаться о том, что рф поможет металлургии Донбасса, мол повезут сырье с носорогтебебратской страны и не дадут погибнуть металлургии, но о некоторых вещах забудут сказать. Случайно.

А забудут сказать вот что : даже если привезут сырье из рф для металлургии в оккупацию, то стоимость тонны металла будет всего-навсего в 2,5 раза выше рыночной стоимости металла из рф. Все металлурги, даже ватные на 146% это прекрасно понимают. Интересно, кто будет покупать этот металл, если даже русские компании не захотят это сделать по причине мгновенных санкций от мирового сообщества? Кто потеряет работу, если металл с оккупированой части Украины перестанут покупать? Львовские шахтеры наверное. Или кто-то из страны деревянных туалетов решил убрать с рынка прямых конкурентов? Проклятые американцы, и тут они воду намутили.

Короче говоря, как бы не старались пропагандисты из рф выдать Донбасс, ими же оккупированый, витриной рюцкага мира, на выходе всегда получаются ржавые жигули. Или это такой хитрый план по заселению Донбасса бурятами: под вывеской защиты руцкагаварясчих разрушить экономику региона, заморить голодом местное население, наводнить регион оружием и тупо убрать с мировых рынков конкурентов по углю и металлу? Упаковка оккупированого Донбасса блестит только в сми рф, но внутри обертки - и есть геноцид. Спасибо, россияне. Защитили, б*я.

источник : https://www.obozrevatel.com/society/15497-surovyie-budni-okkupatsii.htm

Пермоги тижня.

Очень кратко, для улучшения пищеварения.

- Мер Одессы передумал подписывать решение городского совета о возврате старых "коммунистических" названий улиц. Этому предшествовала беседа с губернатором и Аваковым.
Похоже, что есть действенные рычаги влияния. И рыги не могут открыть противостоять власти даже в Одессе, самом сепараопасном на сегодня городе. Остался конечно осадочек в виде пизденыша из БПП, который возмущался, что какой-то закон о декоммунизации не дает им решать, как называть улицы.

- Введена в эксплуатацию дамба, перекрывающая Северо-Крымский канал. Вода и раньше не подавалась в Крым. Поскольку перекрывалась выше по течению. А снабжение ниже по течению была большой проблемой. Но теперь значительный сельхоз регион юга Херсонской области надежно обеспечен водой в достаточном количестве.

- Луганда окончательно отключена от элекросетей Украины за неуплату. Она и раньше не платила за электроэнергию Украине, хотя исправно собирала с населения и предприятий оплату. Но работающие предприятия под украинской юрисдикцией на оккупированной территории делали своеобразный взаимозачет. Уголь-шмуголь, металл-шметалл, налоги-шналоги и т.д. После блокады "патриотами" и "национализации" орками эти взаимозачеты сошли на нет. Пробовали эту проблему решить в Минске, но орки спрыгнули в кусты со словами, что они дескать отдельные районы Украины и это геноцид. Теперь их снабжает Россия и Домбабве. России, с их же слов, это обойдется в 80 млн. долларов в год. Плюс увеличение расходов на социалку. Потому как обеспечение Луганды будет по остаточному принципу, что сильно усложнит работу промышленности. С Домбабве у нас до сих пор взаимозачет, несмотря на блокаду-"национализацию". На той территории есть электростанции, что снабжают города с нашей стороны. Стоит заметить, что отключению Луганды предшествовало строительство обводных ЛЭП, подстанций и изменения в работе всей энергосистемы. Воду не отключили по гуманитарным соображениям, хотя подают пографику.
P.S. Ведутся работы по обводу городов снабжаемых из "ДНР".

- Президент указом прекратил украинское гражданство уебка-депутата Артеменко в связи с добровольным приобретением им в 2005 году гражданства Канады. Это тот, что носился с планом "урегулирования конфликта путем капитуляции". Первый случай лишения гражданства. Очень хочется, что не последний.

В номинации "Перемога тижня" единогласным решением судей присуждается.....................
- В бюджет возвращены 1,5 млрд. долларов конфискованные из общака ОПГ "Янукович энд семья". Деньги раздавать не будут;( но будут финансировать капитальные оборонные проекты и др. Что сказать, поистине революционное событие.
Есть некоторые нюансы. Часть денег (точной информации сколько не смог найти) хранилась в облигациях госзайма. То есть, эта часть пойдет на погашение госдолга, что тоже хорошо. Интересно другое. Зачем коррупционеру вообще облигации госзайма? Ответ поражает. Последний год правления Януковича пиздить с увеличением масштаба уже не получалось. Тупо небыло денег. Они начали пиздить в долг! Долг, Карл!
Типа иди сюда, мобилу гони. Нет мобилы? Пиши расписку, что когда появится, ты ее мне принесешь.
Это даже осмыслить сразу не получается.

P.S.
Вне конкурса прошла "Перемога от старших братьев".
Я не о противолодочных баранах. Похоже все идет к тому, что Россия начнет полноценную наземную операцию против ИГИЛ. Ограниченно против всяких "умеренных" она давно ведется. А борьба с ИГИЛ просто имитируется. Но теперь гениальные многоходовочки привели к тому, что Трамп томагавками, а после устами Тиллерсона объявил Путину ультиматум и потребовал реальных действий. Поддержка авиацией коалиции не нужна. У них самих уже самолетов участвует более 300. От России им нужна полноценная сухопутная группировка. Особенно подготовленная пехота (десантники, морпехи, прочие ГРУшники). Запасайтесь попкорном.

Коротко не получилось. ¯ \ _ (ツ) _ / ¯